01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.03.2010 № 53/552
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Дзюба В.С. (дов. від 13.01.09 б/н);
відповідача: Кузова В.В. (дов. від 14.07.09 б/н),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2009
у справі № 53/552 ( .....)
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Київавтотранссервіс"
до Приватного будівельного підприємства "Еталон-2В"
про стягнення 142833,68 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.09 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного будівельного підприємства “Еталон-2В” на користь Закритого акціонерного товариства “Київавтотранссервіс” 110524 грн. 45 коп. основного боргу, 11877 грн. 73 коп. пені, 18798 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 4379 грн. 29 коп. 3% річних, 1455 грн. 81 витрати по сплаті державного мита, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю.
Скарга мотивована тим, що строк позовної давності щодо вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені) сплинув.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.06.08 між Приватним будівельним підприємством “Еталон-2В” (далі-відповідач, генпідрядник) та Акціонерним товариством закритого типу “Київавтотранссевріс” (далі-позивач, субпідрядник) було укладено договір № 64.
Відповідно до п. 1.1. договору від 12.06.08 № 64 субпідрядник зобов'язується виконати роботи з благоустрою території, прилеглої до дитячого садка на 260 місць в 3 мікрорайоні ж/м Позняки-Західні в Дарницькому районі м. Києва, і здати їх генпідряднику разом з виконавчою документацією, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений цим договором строк.
Оплата виконаної субпідрядником роботи, що визначена у п. 1.1. цього договору, здійснюється за її договірною ціною. Договірна ціна визначається згідно з Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.-1-1-2000) та іншими діючими нормативними документами. Загальна вартість робіт за договором, згідно з договірною ціною та кошторисом, що є невід'ємною частиною договору, складає орієнтовно: 1316386 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 219397, 66 грн. Договірна ціна є динамічною і підлягає коригуванню з урахуванням уточнення обсягів робіт, цін на ресурси та інших підстав, визначених умовами договору (п. 2.1., 2.2, 2.3, 2.4 договору від 12.06.08 № 64).
Згідно з п. 4.4. вказаного вище договору генпідрядник здійснює щомісячні проміжні платежі пропорційно фактично виконаним обсягам робіт згідно представлених субпідрядником документів не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника в межах 90% вартості робіт.
Кожен завершений об'єм робіт субпідрядник передає генпідряднику по акту приймання-передачі (п. 4.7. договору від 12.06.08 № 64).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
З актів приймання виконаних робіт КБ-2В за липень, серпень 2008 та довідками про вартість виконаних підрядних робіт Ф.КБ-3 вбачається, що позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи на загальну суму 1093474, 80 грн.
В матеріалах справи знаходяться угоди про проведення взаємних розрахунків від 31.07.08 № 8 та від 29.08.08 № 10, які свідчать, що між сторонами проведено взаємозалік на суму 641659, 93 грн.
З пункту 4.5. договору вбачається, що остаточні взаєморозрахунки сторін здійснюються після приймання об'єкта Держкомісією і передачі його на баланс експлуатуючій організації.
Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.08.08 та Розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві ради “Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” від 29.08.08 № 1057 було підтверджено приймання та введення в експлуатацію об'єкта: дитячий садок на 260 місць на діл. № 17-А в житловому масиві Позняки, 3 мкр. у Дарницькому районі м. Києва.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджується, що відповідачем за прийнятті роботи було сплачено лише частково, тобто 02.08.08 суму 21290, 42 грн., 02.09.08 - 300000, 00 грн., 30.04.09 - 20000, 00 грн..
Відповідач доказів про сплату решти боргу не надав.
Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 110524, 45 грн. підлягає задоволенню.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплинув, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до п 9.4. договору у випадку прострочення оплати згідно п. 3.7. договору, генпідрядник зобов'язаний сплатити субпідряднику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 5%.
Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Матеріали справи свідчать, що останній платіж на рахунок позивача був здійснений відповідачем 30.04.09 в сумі 20000 грн., отже річний строк позовної давності до вимоги про стягнення пені не сплив.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 11877, 73 грн. пені підлягає задоволенню.
В частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Судом першої інстанції стягнуто з відповідача 5000 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи в суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було додано належним чином завірені копії: договору про надання правової допомоги від 08.12.08, укладеного між позивачем та адвокатом, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2030/10 та оригінали квитанцій до прибуткового касового ордера № 2814 від 27.11.09, № 2812 від 27.11.09, № 2813 від 27.11.09, № 2585 ВІД 13.03.09, № 2624 від 29.04.09, № 2470 від 08.12.08, як докази оплати послуг адвоката.
За таких умов, вимога позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.09 у справі №53/552 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №53/552 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
04.03.10 (відправлено)