Іменем України
11.02.10 Справа №10/394/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Яценко О.М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача - Пенькова О.Ю., довіреність від 11.01.2010р.
відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Сфера", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2009 року
у справі № 10/394/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Запоріжжя", м.Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Сфера", м.Запоріжжя
про стягнення боргу
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2009р. у справі № 10/394/09 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено, стягнуто з відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Сфера" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Запоріжжя" 35.332,31 грн. основного боргу, 3.437,33грн. пені, 455,14 грн. - 3% річних, 835,99 грн. - втрат від інфляції, 102грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду ґрунтується на приписах статей 525 Цивільного кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України і мотивоване невиконанням відповідачем своїх зобов"язань щодо оплати отриманого товару.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Запорізької області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі - 3.437,33 грн., 3% річних - 455,14 грн. та інфляційних втрат - 835,99 грн.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просить відмовити відповідачеві у задоволенні апеляційної скарги, так як вважає зазначене рішення законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв"язку із неможливістю представника підприємства прибути у судове засідання.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити про наступне.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право <…> брати участь в господарських засіданнях <…>. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі статті 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов"язком суду, і використовується ним тоді, коли причини неявки є поважними та обґрунтованими, і неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
До того ж, згідно зі статтею 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Такими представниками є керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Таким чином, заявник (юридична особа) для представництва своїх інтересів мав право і повинен був (на виконання ухвали суду) забезпечити явку іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні, а у разі необхідності не позбавлений права надіслати поштою відповідні докази, якщо такі заявник мав на меті надати.
В свою чергу достатність матеріалів для розгляду справи дає можливість апеляційному господарському суду переглянути справу за відсутності повноважного представника сторони.
Відтак колегія суддів клопотання залишає без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2007 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу продукції № 228 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити товари в номенклатурі, кількості, за цінами та у строки поставки відповідно до умов договору.
Найменування, ціни та обсяги товару вказуються у накладній на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору.
10.03.2009р. та 01.04.2009р. позивачем було здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму - 35.332,31грн., що підтверджується накладними, товар прийнятий уповноваженими представниками відповідача, про що свідчать відповідні довіреності на отримання матеріальних цінностей.
Згідно з пунктом 3.1 договору відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 21 дня з моменту передачі товару (оплата з відстроченням). Отже, останнім днем для оплати вартості товару є 31.03.2009р. (для товару, переданого за всіма накладними від 10.03.2009р.) та 22.04.2009р. (для товару, переданого за накладною від 01.04.2009р.).
Відповідач наявність заборгованості перед позивачем визнав, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків № 28 від 01.04.2009р. (а.с.29) та № 98 від 09.09.2009р. (а.с.30), а також гарантійним листом №70 від 25.05.2009 року.
Проте відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав та не здійснив оплату за отриманий товар.
У відповідності до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.
Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.1 договору за прострочення оплати вартості товару, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від заборгованості за кожний день прострочення.
На підставі викладеного, здійснивши перерахунок суми нарахованої пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі -3.437,33грн.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, колегія судів також дійшла висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача місцевим господарським судом 455,14 грн. -3% річних та 835,99 грн. втрат від інфляції.
Але при розподілі судових витрат місцевий господарський суд неправильно розподілив державне мито. Колегія суддів вбачає в цьому порушення норм процесуального права, а саме, положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів вказаної норми державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 400,61грн. державного мита. У цій частині рішення суду підлягає зміні.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Сфера", м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2009р. у справі № 10/394/09 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Сфера" (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39А), код ЄДРПОУ - 33570849, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Запоріжжя", (69035, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, 33-А), код ЄДРПОУ - 24906389; 35.332,31грн. основного боргу, 3.437,33грн. пені, 455,14грн. - 3% річних, 835,99грн. втрат від інфляції, 400,61грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Яценко О.М.