11 червня 2019 року м. Дніпросправа № 340/330/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (головуючий суддя Притула К.М.) у справі № 340/330/19 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.01.2019 № UА901000/2019/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 901010/2019/00006.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості автомобіля за ціною договору. Надані для митного оформлення документи давали змогу органу доходів та зборів достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість транспортного засобу, жодних розбіжностей, ознак підробки подані документи не містили. Митниця, без достатніх для цього підстав при коригуванні митної вартості товару застосувала резервний метод визначення митної вартості товару.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 позов задоволений.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення. Суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Суд зазначив, що можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд погодився з доводами позивача, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у відповідності до правових норм, за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів підрозділом митного оформлення виявлено можливе заниження митної вартості заявленого до митного оформлення товару. Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які є обов'язковими для використання відповідачем, передбачено використання посадовою особою митного органу як джерело інформації при коригуванні митної вартості інформацію, отриману з мережі Інтернет.
Судом першої інстанції залишено поза уваги вимоги ст.368 Митного кодексу України, згідно яким підтвердженням фактично сплаченої ціни за товар є касовий або товарний чек, які декларант повинен надати митниці. Позивачем не надано будь-які додаткові документи, які б могли підтвердити заявлену ним митну вартість, тому у митниці були відсутні підстави для оформлення оспорюваного автомобіля за ціною договору (контракту).
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином. Позивачем подана заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи, 20.09.2018 позивачем через інтернет автоаукціон ІААІ придбано автомобіль марки FORD ESCAPE ідентифікаційний номер 1 НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1600 см.куб., такий, що був у використанні. Згідно інвойсу №09/18-4 вартість автомобіля становила 6105 доларів США з урахуванням транспортних витрат 450 доларів США (а.с.15).
27.12.2018 з метою митного оформлення вказаного автомобіля, через ПП «Брокбізнес-плюс», позивачем подано до Кіровоградської митниці ДФС електронну митну декларацію UА901010/2018/012245.
Разом з митною декларацією для митного оформлення подані наступні документи: інвойс №09/18-4, коносамент № 18150214, акт про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі від 22.12.2018 та додатковий аркуш до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , довідка від 15.11.2018 № 15.11.2018-1 про відповідність стандарту Євро-5, Звіт № 18-241 про експертну оцінку колісного транспортного засобу, копія паспорта НОМЕР_3 , квитанції про сплату митних платежів (а.с.14).
Митна вартість автомобіля визначена за першим методом - за ціною договору (п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України) на рівні 6105 доларів США, що за офіційним курсом валюти станом на день подання МД становило 166469,85 грн.
Згідно зі Звітом № 18-241 про експертну оцінку колісного транспортного засобу від 26.12.2018, придбаний автомобіль є технічно несправним, має аварійні ушкодження, зокрема: ушкодження лако-фарбного покриття переднього бамперу, ушкодження лако-фарбного покриття стійки центральної лівої, ум'ятина та ушкодження лако-фарбного покриття двері передньої лівої, ушкодження ущільнювача двері передньої лівої, ушкодження бамперу заднього в зборі зі спойлером та деталями кріплення, деформація з переломом підсилювача заднього бамперу, деформація панелі задка, відсутня задня протитуманна фара ліва в зборі, ушкодження зовнішнього облицювання двері задка, камери заднього огляду та датчиків мертвих зон правого та лівого, деформація панелі та каркасу двері задка, ушкодження зовнішньої ручки двері задка, ушкодження кута заднього бамперу лівого, деформація глушника основного та резонатору, ушкодження консолі панелі приладів, пропалена оббивка сидіння переднього лівого (а.с.22).
За висновком оцінювача ринкова вартість колісного транспортного засобу FORD ESCAPE складає 149754,10 грн. (а.с.18-30).
22.12.2018 на Одеській митниці складений акт про проведення огляду (переогляду) товарів № UA500650/2018/3530, згідно якому оглянутий транспортний засіб - легковий автомобіль FORD ESCAPE, що використовувався, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , об'єм двигуна 1600 см.куб., тип двигуна бензиновий, тип кузова універсал, показники одометру 42922 миль. Автомобіль після ДТП в задню частину, пошкоджений ЛФП (а.с.18).
03.01.2019 Кіровоградською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів номер UA901000/2019/0000006/2, згідно з яким митну вартість товару визначено згідно ст. 64 МК України резервним методом на рівні 12050,00 USD (а.с.31).
Як зазначено у цьому рішенні, проведеною перевіркою поданих до митного оформлення документів встановлено, що у звіті про експертну оцінку колісного транспортного засобу № 18-241 експертом при оцінці базової вартості транспортного засобу використано значно вищий пробіг - НОМЕР_5 миль, ніж той, що був відображений в акті митного огляду від 22.12.2018 при перетині митного кордону України - 42922 милі та в товаросупровідних документах - свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 01.11.2018 № 1718940741, що відповідно вплинуло на оцінку вартості.
При здійсненні контрою за правильністю визначення митної вартості декларованого автомобіля проведено порівняння рівня заявленої митної вартості транспортного засобу (ТЗ) з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий ніж рівні митних вартостей вищезгаданих товарів по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» за час, наближений до дати експорту в України оцінюваного товару та за останні 3 місяці. Відповідачем вказано, що згідно додаткового джерела інформації інтернет-сайту NADA-guides.com встановлено, що мінімальна вартість продажу транспортних засобів (з аналогічними технічними характеристиками, врахуванням пробігу) вища, ніж заявлена митна вартість товару. Наявна в митниці інформація з ПІК ЄАІС та мережі інтернет - сайту NADA-guides.com про вартість автомобіля призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.
Декларанту було повідомлено про необхідність надання у відповідності до ст.368 МК України товарного чеку (квитанції, іншого еквівалентного по змісту документу, який підтверджує сплачену за товар суму), а згідно ч.6 ст.53 МК України для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, - про можливість надати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, зокрема, зазначені митницею.
Декларантом додатково надані роздруківки з сайту аукціону по продажу транспортних засобів, які, як вказав відповідач, неможливо перевірити в мережі інтернет, і дані яких можуть свідчити про не включення здійснення платежів тертім особам - комісійна винагорода. Інших додаткових документів декларантом надано не було.
Відповідач зазначив, що, враховуючи подані та додатково надані до митного оформлення документи, ненадання інших документів, можливість надання яких передбачена ст.53, 368 МК України; інформацію згідно інтернет джерела NADA-guides.com про ринкові вартості автомобілів із даними техніко-комерційними характеристиками, що призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом, у відповідності до п.2 ч.2 ст.55 МК України у митниці виникають сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару, зазначену в МД, у зав'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта не може бути застосований.
Підставою для застосування резервного методу оцінки відповідачем визначено наступні обставини. Цінову інформацію про ідентичні та подібні товари в розумінні ст.59, 60 МК України та з урахуванням положень ст.61 МК України у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін як у митниці, так і у декларанта не виявлено. Для визначення митної вартості товару за ВММ згідно ст.62 та 63 МК України необхідна інформація як у митниці, так і у декларанта відсутня. У відповідності до положень ст.54, 55 МК України та враховуючи встановлену ст.57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно ст.64 МК України за резервним методом на рівні 12050,00 USD, а саме: розрахунок вартості з урахуванням фактичного пробігу 42922 милі та використаної вартості «Rough trade-in» - вартості транспортних засобів зі значними механічними дефектами, які потребують ремонту, на рівні 11600,00 USD та 450,00 USD транспортних витрат, які заявлені у МД від 27.12.2018 та інвойсі від 20.09.2018 № 09/18-4.
03.01.2019 митницею також видано позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 901010/2019/00006, згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару та її визначення на підставі ст. 64 МК України (а.с.33).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим рішення відповідача є протиправними.
Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на таке.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.
Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).
За правилами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому згідно з п.п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (GAТТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII GAТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
З наведених норм випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених (належних до оплати) покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).
Отже орган доходів і зборів наділений законодавцем повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.
Судом встановлено, що в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, інвойс до контракту №09-18/4 (п.3 ч.2 ст.53 МК України).
Також позивачем додатково надано до митниці засвідчений належним чином знімок екрану (скріншот) з сайту інтернет автоаукціону ІААІ, з якого вбачається, що автомобіль придбаний за ціною 5655,00 доларів США (а.с.21), інвойс № 12633914 (а.с.20), в якому зазначена ця ж сума.
При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору.
Встановлені ч.2 ст.58 МК України підстави, за яких метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, фактично відсутні.
Щодо посилання відповідача на інтернет джерела, за результатами дослідження яких у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом з огляду на те, що мінімальна вартість продажу транспортних засобів з аналогічними технічними характеристиками, врахуванням пробігу вища, ніж заявлена митна вартість товару, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, ознак підробки, містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за придбаний позивачем товар.
З приводу посилання відповідача на ст.368 Митного кодексу України апеляційний суд зазначає, що за вказаною нормою визначається вартість товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.
Так, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до наведеної вище ст.49 МК України, на яку також посилається відповідач, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, вказані норми не вимагають надання декларантом виключно документів про факт оплати товару, що переміщується громадянами через митний кордон України, тому є невірним трактування відповідачем означеної норми, що позивач має надати митниці квитанцію, чек інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму документ, а у разі ненадання такого документу у митниці відсутні підстави для оформлення автомобіля за ціною договору (контракту).
Щодо виявлених відповідачем розбіжностей у звіті по експертну оцінку від 26.12.2018 № 18-241 та акті митного огляду від 22.12.2018 стосовно пробігу автомобіля, що впливає на оцінку вартості автомобіля, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.
Виходячи з фактичних обставин, суд встановив, що позивачем при декларуванні митної вартості товару подані документи, які є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості цього товару, а відповідачем не доведено, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, обраного позивачем, і розцінено митницею як заниження позивачем митної вартості.
З огляду на викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом від 03.01.2019 № UA901000/2019/000006/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2019 №901010/2019/00006 є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі №340/330/19 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко