27 червня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5537/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 0440/5537/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику згідно з п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України.
13.02.2019 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2019 р. відмовлено управлінню у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 1057,20 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 р. відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків та повернуто йому апеляційну скаргу.
26.04.2019 року скаржник втретє оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 р.
07.06.2019 року до апеляційного суду повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 04 червня 2019 року.
14.06.2019 року до суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження.
В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що: першу апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано на 24-й календарний день з дня отримання копії рішення; другу апеляційну скаргу подано наступного календарного дня з дня отримання копії ухвали суду від 18.01.2019 року, тобто 13.02.2019 року; третю апеляційну скаргу подано до суду наступного календарного дня з дня отримання копії ухвали суду від 16.04.2019 року - 26.04.2019 року. Також скаржник посилається на порядок бюджетного фінансування сплати судового збору та зазначає, що можливість здійснити сплату судового збору з'явилася у квітні 2019 року.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення прийнято в порядку письмового провадження 21.11.2018 року. Копію рішення скаржник отримав 06.12.2018 року. Апеляційну скаргу надіслано скаржником до суду першої інстанції 26.04.2019 року, тобто після спливу строків, встановлених ч. 1 та ч. 2 ст. 295 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
На думку суду, держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019 року та від 16.04.2019 року набрали законної сили та в касаційному порядку не скасовані.
Отже, поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження скаржник не навів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 299 КАС України).
Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанцї, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 0440/5537/18 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року.
Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 0440/5537/18 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко