18 червня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5021/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року (головуючий суддя Бондар М.В.)
у справі № 280/5021/18
за позовом ОСОБА_1
до судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_2
про стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до судді Запорізького окружного адміністративного суду Конишевої ОСОБА_3 , в якому просила стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача судді Конишевої Олени Василівни Запорізького окружного адміністративного суду, яка завдала ОСОБА_1 шкоду своїми незаконними діями при судочинстві, - 111500 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Позивач наполягає, що відповідачем завдана шкода позивачу своїми незаконними діями при судочинстві по адміністративній справі № 0840/3381/18 і позивач має право на судовий захист від свавілля судді.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Учасники спору (їх представники) в судове засідання, призначене на 18.06.2019, не з'явились. Про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії відповідача, що мали місце під час здійснення правосуддя суддею Запорізького окружного адміністративного суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що юрисдикція судів з розгляду позовної вимоги про стягнення з судді на користь позивача моральної шкоди, спричиненої їй у зв'язку з протиправними діями судді, вчиненими при виконанні своїх посадових обов'язків, пов'язаних зі здійсненням правосуддя, на спірні правовідносини не поширюється, оскільки судді як посадові особи, що здійснюють правосуддя, а також суд як орган, що здійснює правосуддя, не можуть бути відповідачами або іншими сторонами, котрі беруть участь в адміністративній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
При цьому, поняття суб'єкта владних повноважень визначено п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що даний спір випливає не з дій чи бездіяльності суду, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а із діяльності, пов'язаної з відправленням правосуддя відповідно до процесуальних норм, якими передбачена процедура розгляду справи.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Органи судової влади здійснюють свої повноваження на підставах, в межах та у порядку, передбачених Конституцією України та законами.
Законність процесуальних актів і дії (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посягання на процесуальну незалежність суду.
В рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Також згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», на яку посилається суд першої інстанції, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Отже, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Суддя під час розгляду ним цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не здійснює владні управлінські функції, а тому не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, не може бути відповідачем у справі про визнання дій неправомірними в зв'язку з виконанням повноважень по розгляду справи та постановленням процесуального рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту наведених норм вбачається, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, то у межах цієї справи не може бути вирішено і питання про відшкодування шкоди.
За таким обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і правомірно відмовив у відкритті провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права.
Передбачені ст.320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року у справі № 280/5021/18 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко