Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" січня 2010 р. Справа № 37/299-09
вх. № 9253/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Лелюк В.В. за довіреністю № б/н від 30.12.2009 р.
відповідача - не зявився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс", м. Харків
до Приватної промислово - торговельній фірми "Юсі", м. Харків
про стягнення 556,87 грн.
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 37/299-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (позивач) до Приватної промислово - торговельній фірми "Юсі" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 0,02 грн. суми основного боргу за поставлений товар, суми 3% річних - 49,55 грн., пені - 338,61 грн. та інфляційних витрат - 168,69 грн.
Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 20.01.2010 р. за вх. № Д 58, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач про судове засідання був повідомлене належним чином, в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи та відзив не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
14 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Антекс» та Приватною промислово - торговельною фірмою «Юсі» був укладений договір постачання товару № 047 (надалі - договір), згідно з яким позивач зобов'язувався передати товар у власність відповідача по найменуванням, у кількості і по цінам, зазначених в накладних, а відповідач зобов'язувався оплатити його.
Позивач поставив відповідачу товар за накладними:
Луб-664 від 29.07.2009 року на суму 2593,80 грн.;
Луб-665 від 29.07.2009 року на суму 683,88 грн.;
Луб-666 від 29.07.2009 року на суму 2245,61 грн.;
Луб-686 від 05.08.2009 року на суму 1365,38 грн.;
Луб-725 від 12.08.2009 року на суму 1665,46 грн.
Луб-726 від 12.08.2009 року на суму 1369,36 грн.;
всього на загальну суму 9923, 49 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника протягом 21 банківського дня з моменту одержання товару.
За поставлений товар відповідач у встановлені договором терміни не розрахувався. Вказану суму відповідач сплатив тільки 03.11.2009 року, до подання позивачем вказаного позову до суду (10.11.2009 р.), про що свідчить виписка по рахунку позивача від 03.11.2009 р.
Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак, виконав їх не своєчасно.
За таких обставин суд вважає, що заборгованість у сумі 0,02 грн. перед позивачем за вказаним договором у відповідача відсутня.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2. договору було передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання з винної сторони стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставлених або несплачених товарів за кожний день прострочення.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 338,61 грн. відповідають вимогам діючого законодавства України та підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних у розмірі 168,69 грн. та суми 3% річних у розмірі 49,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних - 49,55 грн., пені - 338,61 грн. та інфляційних витрат - 168,69 грн.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 101,90 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 235,76 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 611, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватної промислово - торговельної фірми "Юсі" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 21178268, п/р 26003300178 в АКБ «Меркурій», МФО 351663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код ЄДРПОУ 24338100, п/р 26001300233 в АКБ «Меркурій» м. Харків, МФО 351663) суму 3% річних - 49,55 грн., пеню - 338,61 грн. та інфляційні витрати - 168,69 грн., всього - 556,85 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватної промислово - торговельної фірми "Юсі" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 21178268, п/р 26003300178 в АКБ «Меркурій», МФО 351663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код ЄДРПОУ 24338100, п/р 26001300233 в АКБ «Меркурій» м. Харків, МФО 351663) - 101,90 грн. державного мита та 235,76 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 25.01.2010 р.