Справа № 307/1295/19
Провадження № 2/307/1071/19
10 травня 2019 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Белоцької О.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання права власності на нерухоме майно - торговий комплекс з міні-готелем загальною площею 1033,9 м. кв., що розташований в АДРЕСА_1 . Бедевля АДРЕСА_2 , Тячівського району АДРЕСА_3 Закарпатської області.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 грудня 2018 року. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2019 року позивач також являється власником земельної ділянки площею 0,1432 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої по АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На вказаній земельній ділянці площею 0,1432 га позивач провів реконструкцію житлового будинку під будівлю торгового комплексу з міні-готелем. Відповідно до технічного паспорту площа торгового комплексу з міні-готелем становить 1033,9 м.кв.. Згідно висновку про вартість об'єкта оцінки, ринкова вартість вказаного торгового комплексу з міні-готелем становить 830 325,00 гривень. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки реконструкція позивачем здійснена без отримання дозволу на право виконання будівельних робіт. Позивач звертався в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію самочинно побудованого ним нерухомого майна, однак, повідомленням від 08 травня 2019 року йому було відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об'єкту нерухомого майна. Самочинно побудований ним торговий комплекс з міні-готелем не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, що також підтверджено довідкою Бедевлянської сільської ради від 23 квітня 2019 року.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рішко П.М. в судове засідання не з'явилися, позаяк адвокат Рішко П.М. подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутності та в заяві вказує, що позовні вимоги підтримують та просять позов задовольнити.
Представник відповідача Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області сільський голова ОСОБА_2 .М. в судове засідання не з'явився, позаяк подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності представника сільської ради, в заяві вказує, що позовні вимоги Бедевлянська сільська рада визнає та проти їх задоволення та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно не заперечує.
Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Рачкулинець М.Ю. в судове засідання не з'явилася, однак надіслала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у відсутності представника третьої особи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні належними доказами та підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 грудня 2018 року позивач є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_4 (а.с. 8).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2019 року також підтверджено, що позивач являється власником земельної ділянки площею 0,1432 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої по АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 9).
Відповідно до технічного паспорту на будівлю торгового комплексу з міні-готелем № 2 по вул АДРЕСА_4 , загальна площа торгового комплексу з міні-готелем становить 1033,90 м.кв. (а.с. 10-15).
Згідно довідки Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 599 від 23 квітня 2019 року, розташування побудованого ОСОБА_1 торгового комплексу з міні- готелем № 2 по АДРЕСА_5 . АДРЕСА_4 . Бедевля АДРЕСА_4 району АДРЕСА_6 , не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.
Із довідок Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 600 та № 601 від 23 квітня 2019 року вбачається, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,1432 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та побудований ОСОБА_1 на ній торговий комплекс з міні-готелем площею 1033,90 м.кв., Тячівського району, Закарпатської області, мають адресний номер № 2, АДРЕСА_4 . Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області.
Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.
Згідно частини третьої статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Виходячи із положень ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 9 Постанови від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Пунктом 12 цієї ж постанови роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
У правовій позиції висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 18, 133, 141, 142, 200, 206, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 316, 317, 375, 376 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , право приватної власності на нерухоме майно - будівлю торгового комплексу з міні-готелем загальною площею 1033,9 м.кв., що розташована в АДРЕСА_1 . Бедевля по АДРЕСА_2 , Тячівського АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_6 .
Відповідач: Бедевлянська сільська рада, місцезнаходження: 90561, с. Бедевля, вул. Волошина, 18, Тячівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 04351601.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно, юридична адреса: АДРЕСА_8 Закарпатська область, АДРЕСА_7 вул. Гойди, 8.
Повний текст рішення складено 10 травня 2019 року.
Головуюча суддя: Сойма М.М.