09.02.10 Справа № 8/82-09.
за позовом: Приватного підприємства “Катон”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумчанка - Тепігтар”,
м. Суми
про стягнення 62 979 грн. 86 коп.
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Степанченко О.А. довіреність № 22-1/07 від 22.07.2009 р.
Від відповідача: дир. Мазуренко І.В.
За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.09.2009 року провадження у справі було порушено суддею Кіяшко В.І. Ухвалою в.о. голови господарського суду Сумської області в зв'язку з тим, що суддя Кіяшко В.І. знаходиться на лікарняному справу № 8/82-09 було передано на розгляд судді Зражевському Ю.О.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 62 979 грн. 86 коп., з яких: 57 923 грн. 82 коп. основного боргу, відповідно до договору № 15, укладеного між сторонами 24.12.2008р., 2 899 грн. 37 коп. пені, 766 грн. 50 коп. 3% річних, 1 390 грн. 17 коп. інфляційних збитків, а також просить суд стягнути з відповідача 630 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
08.10.2009 року представником позивача була надана заява про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 57 923 грн. 82 коп. основного боргу, 766 грн. 50 коп. 3% річних, 2 899 грн. 37 коп. пені, 1 390 грн. 17 коп. інфляційних збитків. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Приватне підприємство “Катон” подало заяву № 13/10-01 від 13.10.2009р. про забезпечення позову, в якій просить суд в межах розміру заборгованості за договором № 15 від 24.12.2008р., а саме в розмірі 62979 грн. 86 коп. накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві та розміщені на наступних поточних рахунках відповідача: п/р № 260021591 в СОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 337483; п/р № 26000001000073 в ВАТ “БІГ Енергія”, МФО 337803, вказана заява була залишена судом без розгляду.
26.10.2009 року представником позивача було подано заперечення на відзив на позовну заяву № 22/10-11 від 22.10.2009 року, де зазначив, що факт одержання товару відповідачем згідно видаткової накладної № РН-0000105 від 23.03.2009 року, яка оформлена на підставі рахунку-фактури СФ-0000105 від 23.03.2009 року підтверджується відповідноми виписками банку та частковою оплатою відповідачем поставленого товару, а довіреність № 124 від 23.03.2009 року засвідчена підписами посадових осіб відповідача, а також засвідчена печаткою підприємства.
Представником відповідача 29.10.2009 року було подано заперечення на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що видатковою накладною № РН-0000105 від 23.03.2009р. та довіреністю № 124 від 23.03.2009р. не встановлено строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, а у позивача відсутні належні докази звернення до відповідача з вимогою про оплату товару, тому, як зазначає відповідач, строк (термін) виконання грошового зобов'язання по вказаній накладній не настав.
В судове засідання позивач подав заперечення на відзив відповідача № 22/10-01 від 22.12.2009 року, в яких зазначив, що заперечення відповідача є такими, що не підтверджується жодними документами. Окрім того, представником позивача подано клопотання № 24/12/09-01 від 24.12.2009 року про долучення доказів.
18.01.2010 року представником позивача була надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 57 923 грн. 82 коп. основного боргу, 680 грн. 04 коп. 3% річних, 2 575 грн. 63 коп. пені, 1 448 грн. 10 коп. інфляційних збитків. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що строк виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № РН-0000105 від 23.03.2009р. не настав, а також на те, що відповідач за вказаною видатковою накладною по зазначених у ній цінах товар не отримував, а довіреність № 124 від 23.03.2009р. на отримання товару директором ТОВ “Сумчанка - Тепігтар”Мазуренко І.В. не підписувалась.
Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:
24.12.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 15, згідно п.1.2 якої позивач взяв на себе зобов'язання в порядку та строки встановлені договором передати відповідачу у власність, а останній прийняти та оплатити товар за умовами договору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що позивач передав товар, чим своє зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриманий товар, і його заборгованість на час розгляду справи складає 57 923 грн. 82 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, видатковою накладною № РН-0000105 від 23.03.2009 р. та довіреністю № 124 від 23.03.2009 року, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направляв відповідачу листи-вимоги № 237 від 05.06.2009 року та № 264 від 26.06.2009 р. з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар в 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів.
Таким чином, на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за відпущений відповідно до видаткової накладної товар склала 57 923 грн. 82 коп, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки, відповідачем оплата за отриманий товар у визначені договором строки повністю проведена не була, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 57 923 грн. 82 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 2 575 грн. 63 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Зважаючи на те, що умовами договору № 15 від 24.12.2008 року, не було обумовлено розміру пені, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 575 грн. 63 коп. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вказаному вище договору позивач просить стягнути з відповідача 680 грн. 04 коп. 3% річних та 1 448 грн. 10 коп. інфляційних збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 680 грн. 04 коп. 3% річних та 1 448 грн. 10 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумчанка - Тепігтар” (40022, м. Суми, вул. Дзержинського, 17, код 02973333) на користь Приватного підприємства “Катон” (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 11 А, кв. 62, код 32160570) 57 923 грн. 82 коп. боргу, 1 448 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 680 грн. 04 коп. - 3% річних, 630 грн. 00 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову - відмовити
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 15.02.2010 р.
Суддя