20.06.19
22-ц/812/1116/19
Справа № 473/1299/19 Суддя першої інстанції Лузан Л.В.
Провадження № 22-ц/812/1116/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
20 червня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,
із секретарем - Лівшенком О.С.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року, постановлену під головуванням судді Лузан Л.В., в залі судового засідання в м. Вознесенськ, про залишення без розгляду позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17 березня 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 23 червня 2007 року, у загальному розмірі 11 772 грн. 91 коп. та судових витрат у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2019 року відкрито провадження у даній справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Водночас ухвалою того ж суду від 12 квітня 2019 року позовну заяву Банку залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме через відсутність в ній викладення обставин, якими позивач обгартовує свої вимоги та не зазначення доказів на їх підтвердження та позивачу надано строк для усунення цих недоліків.
25 квітня 2019 року ухвалою зазначеного суду, з урахування ухвали того ж суду від того ж дня про виправлення описки, позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом при її постановленні норм процесуального права, просило скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Банк зазначав, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, ним до суду першої інстанції направлено заяву с поясненнями, а також надана виписка по картковому рахунку відповідача, тобто у встановлений строк було виконано вимоги суду зазначені в ухвалі від 12 квітня 2019 року. Отже позовна заява повністю відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Так, у позовній заяві він виклав свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування, позовна заява подана до суду в письмовій формі з зазначенням усіх передбачених ст. 175 ЦПК України її складових та підписана представником позивача по довіреності.
Між тим, суд не надавши ніякої оцінки цим обставинам, залишив позовну заяву без розгляду, зазначивши що 23 квітня 2019 року в порядку виконання вищевказаної ухвали суду від представника позивача надійшла заява, виписка по рахунку, проте, з їх змісту вбачається, що недоліки, з приводу яких була постановлена ухвала від 12 квітня 2019 року, представником позивача не усунуто. Зокрема, не надано Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які діяли на час укладення даного кредитного договору (заява клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи та Пам'ятка клієнта становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг, ч. 1 ст. 634 ЦК України) та, відповідно, не викладено на їх підставі обставин позову. Крім того, не надано доказів використання кредитних коштів позичальником після введення в дію нових тарифів. Долучена до заяви виписка стосується карткового рахунку, відкритого на ім'я відповідача щодо користування його особистими коштами (заробітної плати).
Правом надати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175,177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу по залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у встановлені судом строки не були усунуті вказані ним в ухвалі про залишення позовної заяви Банку без руху недоліки позовної заяви.
Переглядаючи судове рішення, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2019 року відкрито провадження у даній справі. При цьому районний суд при відкритті провадження вказав, що підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні та призначив справу до розгляду на 12 квітня 2019 року.
На визначену дату сторони не з'явилися та були відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Водночас суд постановив ухвалу, за якою вказану позовну заяву залишено без руху на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та позивачу запропоновано усунути в п'ятиденний строк з дня вручення ухвали недоліки, а саме викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначити на їх підтвердження докази: надати до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», тарифи, які діяли на час укладення даного кредитного договору та, відповідно, викласти на їх підставі обставини позову; зазначити всі складові частини заборгованості; надати докази використання кредитних коштів позичальником після введення в дію нових тарифів.
17 квітня 2019 року позивачем на виконання зазначеної ухвали суду було направлено заяву с поясненнями, а також надана виписка по картковому рахунку відповідача, які надійшли до районного суду 23 квітня 2019 року.
Між тим, суд першої інстанції 25 квітня 2019 року, тобто після надходження вказаних документів до районного суду, постановляє оскаржувану ухвалу, де вказує що надані документи не усувають недоліків позовної заяви та такі недоліки перешкоджають розгляду справи.
В той же час судом не враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, та ст. 4 ЦПК України кожна особа при визначенні її громадських прав і обов'язків має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав та має право на справедливий розгляд його справи. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
У зв'язку з тим, що обґрунтованість позовних вимог була сформульована в міру розуміння позивачем викладених у позові правовідносин, позовна заява не обов'язково обґрунтовується обставинами та доказами, які не потребують додаткового з'ясування, оскільки в протилежному випадку виключається зазначений принцип змагальності, а провадження стає безспірним, що є характерною ознакою для інших видів провадження (наказного, окремого).
В пунктах 2, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року зазначається, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Крім того, як зазначив у постанові Верховний Суд по справі № 755/7704/15-ц від 23 січня 2018 року, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати до суду контррозрахунок.
На вказані обставини суд першої інстанції увагу не звернув, відповідно на переконання колегії суддів дійшов передчасного висновку про необхідність повернення позовної заяви внаслідок невиконання вимог ухвали від 12 квітня 2019 року.
З огляду на вищенаведені мотиви ухвала суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Л.М. Прокопчук
Н.В. Самчишина
Повний текст постанови складено 20 червня 2019 року.