Дата документу 11.06.2019 Справа № 333/2316/16-ц
ЄУН 333/2316/16 Головуючий у 1 інстанції Кулик В.Б.
Провадження №22ц/807/1786/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
11 червня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.
суддів: Крилової О.В.
Кухаря С.В.
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на Ѕ частку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на Ѕ частку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 28.09.1991 року до 21.03.2014 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, та протягом вказаного періоду часу набули у спільну сумісну власність наступне майно: приміщення АДРЕСА_1 ; квартира, житловою площею 42,7 кв. м., загальною площею 71,04, кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль легковий (універсал) марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль вантажний (фургон) марки ЗАЗ, модель TF55Y0 ЗНГ, випуску 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; садовий будинок, загальною площею 117,4 кв. м., разом з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; 17/100 часток нерухомого майна літ. З, а саме: склад № 1, площею 17,0 кв. м., що складає 2/25 частини літ. З, склад № 1 «а», площею 19,1 кв. м., що складає 9/100 частин літ. З, за адресою: АДРЕСА_4 ; кіоск-магазин на автомобільному ринку «Слов'янський» за адресою: АДРЕСА_4; капітальний гараж-бокс розміром 9,0 м. х 15,0 м. за адресою: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 зазначав, що всі вказані вище об'єкти нерухомого майна та транспортні засоби за взаємною згодою подружжя були оформлені на ОСОБА_3 , тобто на теперішній час саме відповідач є їх титульним власником та фактично одноосібно володіє та користується ними.
Оскільки між сторонами у справі відсутня домовленість щодо порядку та умов поділу між собою спільно нажитого майна, його розподіл має здійснюватися виходячи з засад рівності часток подружжя.
З огляду на вищезазначене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на Ѕ частину майна, що зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 , до складу якого входять: приміщення АДРЕСА_1 ; квартира, житловою площею 42,7 кв. м., загальною площею 71,04 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль легковий (універсал) марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль вантажний (фургон) марки ЗАЗ, модель TF55Y0 ЗНГ, випуску 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; садовий будинок загальною площею 117,4 кв. м., разом з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; 17/100 часток нерухомого майна літ. З, а саме: склад № 1, площею 17,0 кв. м., що складає 2/25 частини літ. З, склад № 1 «а», площею 19,1 кв. м., що складає 9/100 частин літ. З, за адресою: АДРЕСА_4 ; кіоск-магазин на автомобільному ринку «Слов'янський» за адресою: АДРЕСА_4; капітальний гараж-бокс розміром 9,0 м. х 15,0 м. за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови у поділі нерухомого майна: приміщення АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_6 ; садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 » АДРЕСА_3 ; 17/100 часток нерухомого майна літ. 3 за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в частині вище переліченого майна.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку, що нотаріально посвідчений договір про розподіл майна подружжя є укладеним. Так, за приписами ч. 2 ст. 640 ЦК вказано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладений з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Таким чином, для набуття права особистої власності на вказане у договорі майно ОСОБА_3 зобов'язана була вчинити юридично значимі дії - зареєструвати в реєстрі прав власності на нерухоме майно право особистої приватної власності. Оскільки відповідач вказані дії не вчинила, у неї не виникло право особистої приватної власності на перелічене майно, а отже воно підлягає поділу як об'єкт спільної сумісної власності.
03 травня 2019 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 в порядку статті 360 ЦПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу. На її думку, апеляційна скарга є безпідставною, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права особистої приватної власності на Ѕ частку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що 04.04.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про розподіл майна подружжя, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1500. Наявність відповідного договору, правомірність якого підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 реалізували власне право на поділ спільного майна за взаємною згодою. Тобто, підписуючи договір про розподіл майна подружжя і позивач, і відповідач, діючи свідомо й добровільно, здійснили волевиявлення щодо розпорядження своїм майном. А отже, з моменту укладення договору про розподіл майна подружжя, фактично відбувся поділ спільного майна ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку та спосіб, які були визначені за домовленістю між ними, відповідне майно не підлягає повторному розподілу в судовому порядку.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності заявлених позовних вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом, що 28.09.1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЗМУЮ було зареєстровано шлюб.
21 березня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЗМУЮ) (т. 1 а.с. 4).
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжям було набуте у спільну сумісну власність наступне майно: автомобіль вантажний (фургон) марки ЗАЗ, модель TF55Y0 ЗНГ, випуску 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який було оформлене на ім'я ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ВРЕВ № 3 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 28.07.2012 року; автомобіль легковий (універсал) марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який було оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого РЕВ МРВ ДАІ № 3 при УМВС України в Запорізькій області 24.01.2007 року; садовий будинок загальною площею 117,4 кв. м., разом з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який було оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , виданого Верхньокриничанською сільською радою Василівського району Запорізької області 22.08.2011 року; квартира житловою площею 42,7 кв. м., загальною площею 71,04, кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку було оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору № 513/559 купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізькою Товарною Біржею «Строй-інвест» 29.08.1997 року за р. № 513/559; приміщення АДРЕСА_1 , право власності на яке було оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_6 на право власності на приміщення, виданого Запорізькою міською радою 05.04.1999 року; 17/100 часток нерухомого майна літ. З, а саме: склад № 1, площею 17,0 кв. м., що складає 2/25 частини літ. З, склад № 1 «а», площею 19,1 кв. м., що складає 9/100 частин літ. З, за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на які було оформлене на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Грибановою О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 24.05.2004 року за р. № 736.
В матеріалах справи міститься копія договору про розподіл майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 04.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1500 (т. 1 а.с. 20-21).
Так, статтею 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
За умовами цього договору, зокрема п. 5, сторони вирішили, вказане в пункті 4 цього договору майно, розподілити в наступному порядку: виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль вантажний (фургон) марки ЗАЗ, модель TF55Y0 ЗНГ, випуску 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав йому до підписання договору; виділити у власність ОСОБА_3 : автомобіль легковий (універсал) марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, випуску 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; садовий будинок загальною площею 117,4 кв. м., разом з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру, житловою площею 42,7 кв. м., загальною площею 71,04, кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення АДРЕСА_1 ; 17/100 часток нерухомого майна літ. З, а саме: склад № 1, площею 17,0 кв. м., що складає 2/25 частини літ. З, склад № 1 «а», площею 19,1 кв. м., що складає 9/100 частин літ. З, за адресою: АДРЕСА_4 , - що належали їй до підписання договору.
За приписами ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, у відповідності вищенаведених норм законодавства, та договору про розподіл майна подружжя від 04.04.2004 року, подружжям вже було вирішено питання поділу майна, яке є предметом даної справи.
Окрім цього, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2017 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним вказаного договору поділу майна подружжя (т. 1 а.с. 154-156).
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 17.05.2018 року зазначене рішення було залишено без змін (т. 1 а.с. 157-159).
Також, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору від 04.04.2004 року про розподіл майна недійсним - залишені без задоволення (т. 1 а.с. 160-162).
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 10.05.2018 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2017 року залишено без змін (т. 1 а.с. 163-166).
Таким чином, встановлено, що договір про розподіл майна подружжя від 04.04.2004 року, неодноразово перевірявся судами на відповідність нормам чинного законодавства.
Так, однією з підстав звільнення від доказування за вимогами статті 82 ЦПК України є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
За таких обставин, судом першої інстанції, з урахуванням роз'яснень Верховного Суду, викладених у Постанові Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що державній реєстрації підлягають саме права на нерухоме майно, а не правочин про розподіл майна подружжя майна не знайшли свого підтвердження, та зводяться фактичного до помилкового тлумачення скаржником норм чинного законодавства.
Так, пунктом 8 договору про розподіл майна подружжя встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення.
Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам, є законними та обґрунтованими.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2019 року у цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 20 червня 2019 року.
Головуючий:
Судді: