Дата документу 20.06.2019 Справа № 317/3243/18
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 317/3243/18Головуючий у 1-й інстанції Мінгазов Р.В. Повний текст рішення складено 24.01.2019 року.
Пр. № 22-ц/807/1526/19Суддя-доповідач Гончар М.С.
20 червня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Бєлки В.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (надалі - ПАТ «Запоріжгаз») про визнання дій неправомірними, скасування акту-розрахунку, зобов'язання вчинити певні дії
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу від 10.09.2018 р., скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу від 10.09.2018 року; зобов'язати відповідача переглянути ситуацію та скласти новий акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу фактично, враховуючи різницю з між минулими опалювальними періодами та останнім, у розмірі недоотриманих мною фактично 362 куб. м спожитого газу, за тарифами, що були дійсні на момент отримання мною цієї послуги, та надати детальне роз'яснення як розраховувалась ця сума.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що вона мешкає за адресою АДРЕСА_1 з 2015 року. Дім належить їй на підставі договору купівлі-продажу 24.06.2015р. На момент покупки будинку в ньому вже було газопостачання, стояли газові прибори, а саме прилад обліку, газова плита та два газових конвектора. 11.11.2015 року між позивачем та ПАТ «Запоріжгаз» було складено договір № 0600196247 про надання населенню послуг з газопостачання. Обладнання було обстежене, справне, порушень не було виявлено, був складений акт звірки фактичних показників лічильника. На протязі всього часу із моменту складання цього договору позивач користувалась послугами ПАТ «Запорожгаз» та вчасно сплачувала за отримані послуги. Контролери ПАТ «Запоріжгаз» неодноразово приходили з перевіркою стану газових приладів, та порушень жодного разу не було знайдено. Наявний лічильник Gallus G4 заводський номер V 01331164, пройшов повірку, та опломбований що також встановлено в акті № 6736 від 21.08.2013р. Для опалення будинку використовуються 2 газових конвектори, що стоять лише у двох кімнатах будинку, а інша площа будинку опалювалась дровами у пічці, тому кількість використаного газу була не великою.
В травні місяці 2018 року позивач звернулась до ПАТ «Запоріжгаз» для перевірки стану приладів, оскільки планувала зробити реконструкцію дому та встановити новий газовий котел для опалення дому. 21.05.2018 року приїхали представники ПАТ «Запоріжгаз» та склали протокол № 004040 направлення засобу вимірювальної техніки на позачергову перевірку, акт № 006213 про демонтаж-монтаж засобу вимірювальної техніки, акт про порушення №0600196247, та надали роз'яснення, що порушення позивача в цьому немає, а мається на увазі порушення у роботі лічильника, так як всі пломби на місці не ушкодженні і втручання в роботу лічильника не виявлено.
Повідомили, що позивач має з'явитись на засідання комісії для розгляду цього акту. На комісії було повідомлено, що виявлена похибка в роботі лічильника, а саме що він працював, але недонараховував деяку кількість газу. Позивач надала представникам ПАТ «Запоріжгаз» всі розрахунки та квитанції за оплату спожитого газу. Також на комісії вони звіряли показники лічильника на опалювальний період 2017-2018 р.р. із минулорічними показниками попередніх опалювальних періодів. Була усна домовленість, що позивач має доплатити різницю між отриманими кубометрами газу за минулий опалювальний період 2016-2017 р.р. та за теперішній 2017-2018рр опалювальний період. Для цього розрахунку брались показники приладу з жовтня місяця 2016 р. по квітень 2017 р. та звірялись з показниками з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. Тобто на комісії дійшли висновку, що позивач має сплатити різницю між цими показниками а саме 362 куб. м, отже ця сума і була похибкою лічильника, та помножити на 6,95 грн. за 1 куб. м, газу, це складає 2515,90 грн., це приблизна сума, яку позивач недоплатила за опалювальний період 2017-2018 р.р. На таку суму позивач погодилась, та їй сказали, що надішлють на мою адресу акт з точно нарахованою сумою, згідно якого позивач повинна буде сплатити не донараховану суму.
27.09.2018 р. на адресу позивача надійшов лист від ПАТ «Запоріжгаз» від 17.09.2018 р. № 2р03,2-сл-10332-0918, в якому їй повідомлено про необхідність у 10-денний строк сплатити заборгованість не облікованого газу у сумі 22622,50 грн. З цим актом позивач не згодна в повному обсязі з таких підстав.
Сума, вказана в акті, значиться як вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу. Тобто тут мається на увазі сума, яку лічильник недорахував, не з вини позивача, тобто похибка. У вищенаведених розрахунках можна чітко вирахувати недонараховану суму в порівнянні з минулими роками і вона в 10 разів менша, ніж вказана в акті.
Також позивач зазначала, що саме працівники ПАТ «Запорожгаз» мають кожного місяця приходити для зняття показань приладів обліку та для перевірки його стану. Вона жодного разу не перешкоджала для огляду приладів обліку й опалення. Вчасно передавала показання та оплачувала спожити послуги. Представники ПАТ «Запорожгаз» приходили неодноразово з перевірками, та жодного разу не було виявлено порушень.
В оскаржуваному акті не роз'яснено схеми, за якою була нарахована суму, і як лічильник не дорахував таку суму, якщо опалювальні прилади фактично не могли використати такий об'єм за такий період. На даний час позивач не має можливості сплатити таку суму, враховуючи те, що незабаром розпочнеться новий опалювальний період, у зв'язку з вищевикладеним позивач звернулась до суду.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю першої інстанції Мінгазова Р .В. (а.с. 40).
Ухвалою суду першої інстанції провадження у цій справі відкрито (а.с.61).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 82-83) забезпечено позов позивача у цій справі.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року (а.с. 122-125) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Скасовано заборону ПАТ «Запоріжгаз» (код у ЄДРПОУ 03345716, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7) вчиняти дії щодо припинення розподілу природного газу на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), як захід забезпечення позову, який було застосовано відповідно до ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 14.11.2018 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 131-135) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.
Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (а.с. 136а).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 19 квітня 2019 року (а.с. 156), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 160).
В автоматизованому порядку суддею Бєлка В.Ю. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 170-171).
Відводів учасниками цієї справи суддям апеляційного суду та самовідводів суддями апеляційного суду у цій справі не заявлено.
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ПАТ «Запоріжгаз» подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 у цій справі (а.с. 161- 167).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 4, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, ЗУ «Про ринок природного газу» та виходив із відсутності підстав для задоволення позову позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із наступного.
Ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який був чинний до 01.10.2015 р.) з 01 липня 2015 року передбачено відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу.
З 01.11.2016 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу», яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Ст. 4 ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До компетенції регулятора на ринку природного газу належить крім іншого затвердження кодексу газорозподільних систем; забезпечення дотримання операторами газотранспортних і газорозподільних систем, а також іншими суб'єктами ринку природного газу (крім споживачів) їхніх обов'язків згідно з цим Законом та іншими відповідними актами законодавства; затвердження та моніторинг виконання планів розвитку газотранспортних та газорозподільних систем; моніторинг виконання функцій та обов'язків суб'єктами ринку природного газу відповідно до положень цього Закону та інших актів законодавства щодо доступу до газотранспортних і газорозподільних систем. Регулятор має право: видавати обов'язкові для виконання суб'єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення; накладати санкції на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів), які порушили свої обов'язки відповідно до цього закону та інших актів законодавства; розглядати скарги і вирішувати спори відповідно до статті 58 цього Закону.
За приписами пп. 17 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи це - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що:
- споживач це - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (пп.37 цієї статті);
- побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пп. 23 цієї статті);
- суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач (пп. 39 цієї статті).
Виходячи з викладеного, з 01 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» є оператором газорозподільної системи.
У відповідності до статті 38 ЗУ «Про ринок природного газу» права та обов'язки оператора ГРМ, визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.
Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , вказаний будинок належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2015 р., зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 481478123221. (а.с. 11-13)
11.11.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Запоріжгаззбут» і ПАТ «Запоріжгаз» укладено договір №0600196247 про надання послуг населенню з газопостачання у будинок АДРЕСА_1 . Зазначена обставина визнана сторонами у справі, тому за ч. 1 ст. 81 ЦПК України не підлягає доказуванню. (а.с. 14-16)
21.05.2018 року ПАТ «Запоріжгаз» складено акт про порушення №0600196247 про те, що ЗВТ працює в позаштатному режимі, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (а.с. 29, 96-97).
У цей самий день складено протокол №004010 від 21.05.2018 р. про направлення засобу вимірювальної техніки, який належить споживачу ОСОБА_1 на позачергову повірку (а.с. 101).
Згідно довідки №2-1732/18 від 25.06.2017 року лічильник не відповідає вимогам п. 6.9.1 Р50-071-98, підставою для визнання ЗВТ непридатним є те, що відносна похибка вимірювання перевищує допустиме значення. (а.с. 98)
Рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз», викладене в протоколі № 1179 від 30.05.2018 р., акт про порушення 0600191247 від 21.05.2018 року задоволено. (а.с. 99)
10.09.2018 року складено акт розрахунок необлікованого об'єму природного газу і його вартості та розраховано вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу. (а.с.8)
У відповідності до статті ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Рішення комісії про задоволення акту про порушення, яке оформлено протоколом №1179 від 30.05.2018 року та акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості від 10.09.2018 року, є внутрішніми документами підприємства і не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити вартість донарахованого об'єму та відповідно не належать до актів у розумінні ст. 16 ЦК України. Такі документи, не є обов'язковими до виконання ненормативними актами, вони лише фіксують факти, а отже, певних обов'язків на позивача вони безпосередньо не покладають, а відтак не порушують його права та інтереси.
При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскарження рішення ПАТ «Запоріжгаз» щодо факту прийняття рішення комісією про задоволення акту про порушення та нарахування (донарахування) об'ємів природного газу та акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту, підстави для задоволення позову позивача у цій справі відсутні.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Позивач ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема позивачем апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
Описки суду в частині прізвища позивача у різних відмінках (рос. «Пелехатая», укр. «Пелехата», паспорт, копія а.с. 7) та відсутність розгорнутого мотивування суду першої інстанції в оскаржуємому рішенні в частині відсутності підстав для визнання неправомірними дії ПАТ «Запоріжгаз» щодо прийняття акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу від 10.09.2018 р. не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Позивач на свій розсуд трактує п. 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільчих систем.
Позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі про скасування акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу від 10.09.2018 року та зобов'язання відповідача переглянути ситуацію та скласти новий акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу фактично, враховуючи різницю з між минулими опалювальними періодами та останнім, у розмірі недоотриманих мною фактично 362 куб. м спожитого газу, за тарифами, що були дійсні на момент отримання мною цієї послуги, та надати детальне роз'яснення як розраховувалась ця сума за своїм змістом є похідними від первісних позовних вимог позивача до відповідача у цій справі про визнання неправомірними дії відповідача щодо прийняття акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу від 10.09.2018 р., тому в разі відмови судом першої інстанції у задоволенні первісних позовних вимог позивача у цій справі, похідні від них позовні вимоги позивача у цій справі також не підлягали задоволенню.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Встановлено, що оскаржуємим рішенням суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача ПАТ «Запоріжгаз» будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Крім того, встановлено що позивач ОСОБА_1 , як споживач, в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі (а.с. 156).
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 20.06.2019 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Бєлка В.Ю.