91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.03.10 Справа № 4/192
Розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства «Хімагромаркетинг-2000»,м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Деметра-С», с. Семикозівка Біловодського району Луганської області
про стягнення 80426 грн. 62 коп.
Суддя: Батюк Г.М.
За участю секретаря судового засідання: Маценко О.В.
У присутності представників сторін:
від позивача -Петренко В.О., довіреність №8/29 від 02.01.10;
від відповідача -не прибув.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 58327,50 грн., пені у сумі 9951,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6327,14 грн., 15% річних у сумі 6220 грн. 60 коп. ( з урахуванням заяви про виправлення арифметичної помилки, зданої 04.03.2010)
Представник відповідача відзивом на позовну заяву, зданим до суду 08.02.2010 та доповненням до відзиву на позовну заяву , зданим у засідання суду 16.02.2010, позовні вимоги визнав частково у сумі 12547,74 грн., а саме: інфляційних нарахувань у сумі 6327,14 грн., 15% річних у сумі 6220 грн. 60 коп., до вимог позивача щодо стягнення штрафу та пені просить суд застосувати позовну давність згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Приватним підприємством «Хімагромаркетинг-2000»(позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Деметра-С»(відповідачем у справі), був укладений договір поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008 (далі - Договір), за умовами якого, "Продавець" (позивач у справі) зобов'язується передати у власність "Покупцю", а «Покупець»прийняти й оплатити засоби захисту рослин ( надалі -Товар) (п.1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору, загальна вартість товару складає 388850,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 1.3 договору, у випадку збільшення курсу долара встановленого Національним банком України, залишає за собою право в односторонньому порядку при оформленні рахунку на товар, або видаткової накладної змінити ціну товару, зазначену у п.1.2 договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору з урахуванням положень п.1.3 договору у строку: не пізніше 31.07.2008 у розмірі 77770,00 грн., не пізніше 01.10.2008 у розмірі 311080 грн.
Відповідно до п. 5.3 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.
Відповідно до п. 5.4 договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.1 договору, більш ніж 30 днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 15% від ціни позову.
Відповідно до п.5.5 договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки , передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють у розмірі 15%.
На виконання умов договору поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008 позивач, за видатковою накладною № Х2-14-0047 від 04.08.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 388850,00 грн. (а.с.14).
Відповідач у строк до 01.10.2008 року у рахунок часткової оплати боргу, перерахував позивачу грошові кошти у сумі 77770,00 грн.
Станом на 01.10.2008 за відповідачем утворився борг за поставлений товар у сумі 311080 грн. 00 коп.
Відповідач перерахував позивачу грошові кошти, а саме залишок заборгованості за поставлений товар: 15.10.2008 у сумі 100000,000 грн.; 01.12.2008 у сумі 111080,00 грн., 10.12.2008 у сумі 100000,00 грн.
Позивач у позовні зазначив, що свої зобов'язання за договором поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008, відповідач виконав невчасно, оплату за поставлений товар провів з порушенням строків, зазначених у п.5.4 договору, тому позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу за поставлений товар у сумі 58327,50 грн.
Відповідно до п.5.2 договору, позивачем нарахована відповідачу пеня за прострочення платежу у розмірі 9951 грн. 38 коп. за період з 02.10.08 по 10.12.08.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Відповідно до п.5.5 договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють у розмірі 15%,які відповідно склали 15% річних в сумі 6220 грн. 60 коп. за період з 02.10.08 по 10.12.08., інфляційні нарахування в сумі 6327 грн. 14 коп. за період з жовтня 2008 по грудень 2008 (включно).
Відповідач розмір позовних вимог визнав частково.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу у сумі 58327,50 грн., пені у сумі 9951,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6327,14 грн., 15% річних у сумі 6220 грн. 60 коп., відповідно до договору поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008 року.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно договору поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, поставив відповідачу товар на загальну суму 388850,00 грн., що підтверджується видатковою накладною (а.с.14).
Як вбачається, відповідач у строк до 01.10.2008 року у рахунок часткової оплати боргу за отриманий товар, перерахував позивачу грошові кошти у сумі 77770,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.10.2008 року за відповідачем утворився борг за поставлений товар у сумі 311080 грн. 00 коп.
Відповідач перерахував позивачу грошові кошти, а саме залишок заборгованості за поставлений товар: 15.10.2008 у сумі 100000,000 грн., 01.12.2008 у сумі 111080,00 грн., 10.12.2008 у сумі 100000,00 грн. , що підтверджено матеріалами справи.
Відповідач товар отримав, що підтверджено підписом відповідача на вказаній накладній та відповідній довіреності на отримання продукції (а.с.14-15), але оплату за поставлений товар провів несвоєчасно.
Таким чином, за несвоєчасне перерахування відповідачем на рахунок позивача суми боргу за договором поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008 у розмірі 311080 грн. 00 коп., позивачем, нарахований відповідачу штраф у розмірі 58327 грн. 50 коп., відповідно до п. 5.3.договору.
Як вбачається, за порушення п. 5.2 договору, позивачем нарахована відповідачу пеня за прострочення платежу у розмірі 9951 грн. 38 коп. за період з 02.10.2008 по 10.12.2008.
Позивач 17.12.2009 звернувся до господарського суду з позовом про штрафу у сумі 58327,50 грн., пені у сумі 9951,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6327,14 грн., 15% річних у сумі 6220 грн. 60 коп. ( згідно відмітки господарського суду), згідно штемпелю почтового відділення на конверті позовну заяву надіслано до суду 02.12.09.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.
Статтею 256 ЦК України, встановлено, поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. З ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)(скорочена спеціальна позовна давність).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов вищевказаного договору, залишок заборгованості за поставлений товар, відповідач провів оплату: 15.10.2008 у сумі 100000,000 грн., 01.12.2008 у сумі 111080,00 грн., 10.12.2008 у сумі 100000,00 грн., строк виконання зобов'язання за договором -01.10.2008.
Таким чином, керуючись п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України, за вимогами, заявленими у позові в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 58327,50 грн. та пені на загальну суму 9361 грн. 22 коп. за період з 02.10.08 по 01.12.08, тобто, перебіг строку позовної давності в цій частині позовних вимог, закінчився 01.12.09.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) початок перебігу позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про стягнення неустойки.
За договором поставки № Х2-14-003 від 23.07.2008 початок перебігу строку та сплив позовної давності встановлюється, виходячи зі строку виконання грошового зобов'язання -01.10.2008:
- штраф у сумі 58327 грн. 50 коп. з 02.11.2008 по 02.11.2009 ( п. 5.4 Договору, визначає умову застосування штрафу прострочення виконання більш ніж 30 днів);
- пеня у сумі 2855 грн. 81 коп. з 15.10.2008 по 15.10.2009 ( при цьому, відповідно до п. 5.2 договору, ця сума не може бути застосована , оскільки прострочення оплати суми 311080 грн. 00 коп. тривало менше ніж 30 днів);
- пеня у сумі 6505 грн. 41 коп. за період з 01.12.2008 по 01.12.2009.
Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 58327 грн. 50 коп. та пені на загальну суму 9361 грн.22 коп. за період з 02.10.08 по 01.12.08 сплинув (позивачем позовна заява подана 02.12.2009, згідно поштового штемпелю на конверті).
На підставі викладеного, позивач, в порушення вимог ст. ст.256, 258 ЦК України, звернувся з даним позовом в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 58327 грн. 50 коп. та пені на загальну суму 9361 грн.22 коп. за період з 02.10.2008 по 01.12.2008 після спливу строку позовної давності, що згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 58327 грн. 50 коп. та пені на загальну суму 9361 грн.22 коп. за період з 02.10.2008 по 01.12.2008 сплинув строк позовної давності на право даної вимоги.
У задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 58327 грн. 50 коп. та пені на загальну суму 9361 грн.22 коп. за період з 02.10.08 по 01.12.08 слід відмовити.
Сума пені у сумі 590 грн. 16 коп. за період з 02.12.08 по 10.12.08 нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Судом встановлено, що нараховані відповідачу, відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України, розмір відсотків, відповідно до п. п.5.5 договору, які відповідно склали 15% річних в сумі 6220 грн. 60 коп. за період з 02.10.08 по 10.12.08., інфляційні нарахування в сумі 6327 грн. 14 коп. за період з жовтня 2008р. по грудень 2008р. (включно), обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи, відповідачем визнані, тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
У судовому засіданні 04.03.2010 за згодою представника позивача оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.
Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 42 коп. за платіжним дорученням № 673 від 02.11.2009, підлягає поверненню на підставі ст. 8 Декрету України “Про державне мито”.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253,256,258,261,267,525,526, 610, 611, 625, 629, 692 ЦК України, ст. ст.173,193, 218 ГК України , ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Деметра-С», с. Семикозівка Біловодського району Луганської області, вул. Кооперативна,7 код ЄДРПОУ 32570743 на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг-2000», м. Київ, проспект Возз'єднання,15, код ЄДРПОУ 30369454, пеню в сумі 590 грн. 16 коп., 15% річних у сумі 6220 грн. 60 коп., інфляційні нарахування у сумі 6327 грн.14 коп., витрати по держмиту в сумі 131 грн. 38 коп. та 38 грн. 36 коп. витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Повернути Приватному підприємству «Хімагромаркетинг-2000», м. Київ, проспект Возз'єднання,15, код ЄДРПОУ 30369454 надміру сплачене державне мито в сумі 00 грн. 42 коп. за платіжним дорученням № 673 від 02.11.2009, що знаходиться в матеріалах справи.
Дане рішення, завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення -09.03.2010.
Суддя Г.М.Батюк
Пом. судді Ю.А.Зайцева