ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/78718.01.10
За позовомПриватного акціонерного товариства «Юнікон»
ДоСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Момот Валентини Володимирівни
Простягнення 5 708, 13 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача : Горобець М.А., дов. № 1418-УДиИ від 25.08.2009 р.
Від відповідача : не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Юнікон»до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Момот Валентини Володимирівни про стягнення 3 730, 00 грн. основного боргу, 670, 14 грн. інфляційних нарахувань, 150, 90 грн. річних процентів, 375, 96 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р. щодо оплати вартості реалізованого товару -приладів медичного призначення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/787, розгляд справи призначено на 07.12.2009 р.
У судовому засіданні 07.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи, яке суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задовольнив. Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 07.12.2009 р. позивач надав суду документи на виконання вимог ухвали від 03.11.2009 р.
Представник відповідача у призначене судове засідання 07.12.2009 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.
Враховуючи наведене, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 03.11.2009 р., ухвалою суду № 37/787 від 07.12.2009 р. розгляд справи було відкладено до 18.01.2010 р.
У судовому засіданні 18.01.2010 р. представник позивача позовні вимоги повторно підтримав, просив їх задовольнити.
Через службу діловодства господарського суду міста Києва 11.01.2010 р. від позивача надійшла заява про уточнення до позову, яка судом була прийнята, у якій позивач повідомляє, що у наданій ним позовній заяві здійснено арифметичну помилку та помилково вказано розмір пені 375, 96 грн., тоді як її розмір згідно з розрахунком суми позову складає 1 157, 09 грн., при цьому розмір ціни позову вказано правильно -5 708, 13 грн.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Приватним акціонерним товариством «Юнікон»(комітент) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Момот Валентиною Володимирівною (комісіонер) був укладений договір комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента, за обумовлену нижче винагороду, укладати для комітента від свого імені в його інтересах та за його рахунок угоди з продажу приладів медичного призначення.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з пунктом 1.1. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., кількість, асортимент та мінімальна ціна продажу товару зазначається в додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.2. зазначеного договору встановлено, що комітент бере на себе зобов'язання сплатити комісіонеру комісійну винагороду в розмірі та порядку, передбачених у даному договорі.
В пункті 1.4. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р. зазначено, що комісіонер, виконуючи доручення комітента, самостійно здійснює розрахунки з третіми особами т- покупцями через свій поточний рахунок або за готівковий розрахунок.
У відповідності до пункту 1.5. даного договору, за угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, всі права та обов'язки, обумовлені такою угодою, належать комісіонеру.
Згідно з пунктом 1.6. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., товар, який було передано комісіонеру комітентом для укладення угоди, є власністю комітента.
В пункті 2.8. вищевказаного договору зазначено, що у випадку порушення комісіонером умов даного договору він зобов'язаний на першу вимогу комітента протягом 3 (трьох) календарних днів за свій рахунок повернути товар на склад, вказаний комітентом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.3. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., комітент зобов'язався не пізніше п'яти днів з моменту підписання відповідних додатків передати товар та прийняти звіт комісіонера, акт наданих послуг комісії та сплатити винагороду, розмір якої обмовлено в даному договорі.
Згідно з пунктом 5.2. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., при умові перерахування грошових коштів комітенту, комітент перераховує на поточний рахунок комісіонера комісійну винагороду за реалізований товар протягом двох банківських днів з дня затвердження комітентом звіту комісіонера з реалізації товару та акту виконаних робіт на послуги комісії.
Пункт 5.4. вищевказаного договору комісії передбачає, що розмір комісійної винагороди, яка виплачується комітентом комісіонеру, встановлюється для кожної угоди в розмірі 0, 1 % від мінімальної ціни реалізованого товару, яка встановлена в порядку, передбаченому договором.
У відповідності до пунктів 10.1. та 10.6. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 р. та може бути пролонгований за згодою сторін.
Пунктом 10.2. зазначеного договору встановлено, що даний договір буде вважатися виконаним після виконання взаємних зобов'язань та врегулювання всіх розрахунків між сторонами.
З наданих позивачем документів вбачається, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р. Приватним акціонерним товариством «Юнікон»було надано відповідачу товар на загальну суму 4 738, 18 грн.
Відповідачем товар був реалізований, що підтверджується звітами про реалізацію, наданими Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Момот Валентиною Володимирівною:
№ 5 від 30.11.2007 р. -на суму 974, 00 грн.,
№ 6 від 31.12.2007 р. -на суму 468, 60 грн.,
№ 1 від 30.06.2008 р. -на суму 2 699, 54 грн.,
№ 2 від 15.12.2008 р. -на суму 596, 04 грн.,
всього реалізовано товару на загальну суму 4 738, 17 грн.
Пунктом 5.1. договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р. встановлено, що в процесі виконання доручення комітента комісіонер зобов'язаний на протязі двох банківських днів з моменту передачі товару третім особам перерахувати на поточний рахунок комітента вартість реалізованого товару.
На виконання вимог вищевказаного договору відповідачем було перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства «Юнікон»суму вартості реалізованого товару частково, в розмірі 904, 77 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Момот Валентини Володимирівни перед Приватним акціонерним товариством «Юнікон»становить 3 730, 00 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 3 730, 00 грн., а також 670, 14 грн. інфляційних нарахувань, 150, 90 грн. річних процентів та 1 157, 09 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов'язання за договором № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р. належним чином не виконав, грошові кошти позивачу не перерахував.
У зв'язку із невиконанням Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Момот Валентиною Володимирівною своїх зобов'язань за договором № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., Приватне акціонерне товариство «Юнікон»надіслало на адресу відповідача листа № 1748-УДиИ/ЮрО від 09.10.2009 р., в якому просило в семиденний строк з моменту направлення даного листа оплатити суму заборгованості шляхом перерахування на поточний рахунок позивача суму заборгованості.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 3 730, 00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Приватного акціонерного товариства «Юнікон»в частині стягнення основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Приватне акціонерне товариство «Юнікон»у позовній заяві просило суд також стягнути 670, 14 грн. інфляційних нарахувань та 150, 90 грн. річних процентів у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 3 730, 00 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 670, 14 грн. інфляційних нарахувань та 150, 90 грн. річних процентів.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1 157, 09 грн. пені за порушення договірного зобов'язання за договором комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до пункту договору комісії № к-2/03/2007 від 01.03.2007 р., у випадку прострочення платежу, який передбачено в пункті 5.1. даного договору, комісіонер сплачує комітенту пеню в розмірі 0, 5 % за добу від вартості відвантаженого (переданого) товару.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки щодо періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Момот Валентини Володимирівни підлягає пеня в розмірі 455, 81 грн.
№ документаСума заборгованостіПеріодСтавка НБУК-ть днів прострочкиПеня
№ 5 від 30.11.2007 р.69, 23 грн. 02.12.07 р.-31.12.07 р.8 %300, 91
01.01.08 р.-29.03.08 р.10 %893, 38
30.04.08 р.-02.06.08 р.12 %652, 96
№ 6 від 31.12.2007 р. 468, 60 грн.03.01.08 р.-29.04.08 р.10 %11830, 30
30.04.08 р.-03.07.08 р.12 %6520, 03
№ 1 від 30.06.2008 р.2 699, 54 грн.02.07.08 р.-02.01.09 р.12 %184326, 61
№ 2 від 15.12.2008 р.596, 04 грн.17.12.08 р.-14.06.09 р.12 %18070, 54
15.06.09 р.-17.06.09 р.11 %31, 08
Разом455, 81
Враховуючи вищевикладене, позов Приватного акціонерного товариства «Юнікон»підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Момот Валентини Володимирівни (вул. Челябінська, буд. 3, кв. 21, м. Київ, 02097, ідентифікаційний номер 1717116723) на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон»(вул. О. Гончара, буд. 28-А, м. Дніпропетровськ, 49005, код ЄДРПОУ 23647276) 3 730 (три тисячі сімсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 670 (шістсот сімдесят) грн. 14 коп. інфляційних нарахувань, 150 (сто п'ятдесят) грн. 90 коп. річних відсотків, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 81 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 207 (двісті сім) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.