05 червня 2019 року справа № 385/326/19
провадження № 2-іс/340/27/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , м. Гайворон, Кіровоградська АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3
до відповідача: Міського голови Волуйко Романа Тарасовича, пров. Переїзний,10, м. Гайворон, Кіровоградська область,26300
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Гайворонському районного суду Кіровоградської області з позовом, в якому просить :
1) визнати протиправною бездіяльність міського голови м. Гайворон, Кіровоградської області Волуйко Романа Тарасовича при невиконанні ним свого обов'язку, забезпечення дотримання Конституції та Законів України під час здійснення керівництва, апаратом Гайворонської міської ради, а саме:
- втрати Журналу реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами за період 2015-2017 років та станом на 01.06.2018р.,
- відсутність у деяких укладених договорах такої умови як "Порядок розрахунків" протягом 2015-2017 років та станом на 01.06.2018 року;
- не забезпечення перегляду плати та порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Гайворон Кіровоградської області для розташування рекламних засобів за останні 9 років (тобто за період 2015 -2017 років та станом на 01.06.2018 року включно);
2) зобов'язати Міського голову ОСОБА_2 забезпечити перегляд плати та порядку визначення розміру плати та порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Гайворон Кіровоградської області для розташування рекламних засобів за останні 9 років (тобто за період 2015 -2017 років та станом на 01.06.2018 року включно).
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року вказаний позов, в порядку вимог ст.29 КАС України передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Зазначена справа надійшла до суду 02.04.2019 року та передана на розгляд головуючому судді Петренко О.С.
Позовні вимоги мотивовані тим, що своєю бездіяльністю, міський голова порушив право позивача співвласника та контролера за використанням його власності, надане йому Конституцією України та іншими законами та права отримати звіт про те, як працює міська рада, як використовується майно, землі територіальної громади, скільки коштів зароблено за 2015-2017 роки та куди вони витрачені та інші важливі питання життя міста.
Ухвалою суду від 05 квітня 2019 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.45-46).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування
У встановлений судом строк відповідачем надіслано суду відзив на адміністративний позов, в якому останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві вказав, що позивач належним чином не обґрунтував, яким саме чином порушено його право. Крім того, відповідачем зазначено, що до повноважень міського голови, які визначені ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування", не відноситься ведення журналу реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами, обліку надходження коштів на рахунки Гайворонської міської ради та встановлення ставок розміру плати за розташування рекламних засобів. (а.с.63-65).
Позивачем до суду подано відповідь на відзив (а.с.72,74-75,78).
Від позивача до суду надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.68).
Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з рішенням першої сесії першого пленарного засідання Гайворонської міської ради сьомого скликання від 11 листопада 2015 року №2 "Про підсумки виборів 25 жовтня 2015 року депутатів міської ради та міського голови і визнання їх повноважень" у місті Гайвороні територіальна громада міста Гайворона обрали міським головою ОСОБА_2 .
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача - міського голови міста Гайворона, яка полягає у невиконанні ним свого обов'язку, забезпечення дотримання Конституції та Законів України під час здійснення керівництва, апаратом Гайворонської міської ради, а саме:
- втрати Журналу реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами за період 2015-2017 років та станом на 01.06.2018р.,
- відсутність у деяких укладених договорах такої умови як "Порядок розрахунків" протягом 2015-2017 років та станом на 01.06.2018 року;
- не забезпечення перегляду плати та порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Гайворон Кіровоградської області для розташування рекламних засобів за останні 9 років (тобто за період 2015 -2017 років та станом на 01.06.2018 року включно).
Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Оскаржуючи бездіяльність відповідача позивач вказав, що відповідач порушив його суб'єктивне право, як мешканця міста Гайворон, оскільки він є власником комунального майна, коштів місцевого бюджету, земель, водних ресурсів та земельних надр. Тому, на переконання позивача, він, як власник, має право контролю за використанням своєї власності.
Перевіряючи оскаржувану бездіяльність відповідача на відповідність положенням частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 3 ст. 140 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).
У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи місцевого самоврядування (ст. 173 ЦК України).
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ст. 25 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, а саме перелік питань, що вирішується лише на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради визначений ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Аналізуючи викладені положення законодавства, суд зазначає, що позивач не є власником комунального майна. В даному випадку, з урахуванням приписів ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування", власником комунального майна є Гайворонська міська рада.
Щодо позовних вимог про бездіяльність міського голови при невиконанні ним обов'язку при укладені договорів на розміщення зовнішньої реклами, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Пунктом 20 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Встановлено, що саме Гайворонська міська рада у спірних правовідносинах виступає розпорядником майна комунальної власності.
Суд зазначає, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч. 2. ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Судом встановлено, що правові відносини, що виникають між органами місцевого самоврядування і фізичними і юридичними особами, в процесі розміщення зовнішньої реклами регламентується Законом України "Про рекламу" та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року №206.
Матеріалами справи встановлено, що повноваження щодо укладення договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами про тимчасове тримання рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності м. Гайворон покладено на безпосереднього керівника Гайворонської міської ради.
При цьому, при укладені зазначених договорів, міська рада керується Положенням про рекламу в м. Гайворон, яке затверджено рішенням міської ради від 20.11.2008 року №1149.
Судом встановлено, що встановлення та перегляд тарифів відноситься до виключної компетенції виконавчого комітету Гайворонської міської ради.
Так, згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Позивач зазначив, що міським головою не забезпечено перегляд плати та порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності м. Гайворона для розташування рекламних засобів за останні 9 років (тобто за період 2015-2017 року та станом на 01.06.2018р.).
Вказані твердження позивача спростовано наступними обставинами.
Відповідно до положень ст. 26 зазначеного вище Закону до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень, зокрема, про встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що рішенням 28 сесії міської ради 6 скликання від 26.06.2013 року №1402 "Про внесення змін до Положення про рекламу в м. Гайворон", внесено зміни до Положення про рекламу в м. Гайворон, яким визначено, що базові тарифи за місяць у гривнях, при розрахунку розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу застосовувати з коефіцієнтом - 1,5. При цьому контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію з питань промисловості, транспорту, зв'язку, благоустрою, будівництва та комунального господарства (а.с.66).
Отже, твердження позивача про бездіяльність відповідача не відповідають дійсним обставинам, оскільки відповідач, як міський голова не наділений повноваженнями щодо встановлення чи перегляду тарифів за розташування рекламного засобу.
Щодо бездіяльності відповідача в частині втрати журналу реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на запит позивача від 11.09.2018 року йому надано лист - відповідь №02-30/140 від 19.09.2018 року, зі змісту якого встановлено, що «журнал реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами, дозволи на розміщення зовнішньої реклами та інші зазначені документи у поданому Вами запиті надати немає можливості, оскільки працівник, на якого покладено обов'язок займатись оформленням документів по отриманню дозволів на розміщення реклами, на даний час не перебуває у трудових відносинах» (а.с.19).
Зміст вказаного листа спростовує твердження позивача про втрату зазначеного журналу.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача, наводить лише загальні фрази про начебто "порушення його прав", однак яким чином воно безпосередньо впливає на права чи обов'язки, або зачіпає інтереси - не вказується.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином в контексті приписів ст. 2 КАС України судовому захисту підлягають виключно права, свободи або законні інтереси особи, які були порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, чого в даному випадку не вбачається.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено критерії, яким мають відповідати як вчинені суб'єктом владних повноважень дії та бездіяльність, так і прийняті рішення, а саме у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачен Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувані дії міського голови Гайворонської міської ради вказаним вимогам відповідають в повному обсязі.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Аналізуючи загальний зміст доводів позивача суд зазначає, що позивач у позовній заяві не наводить конкретного законодавчого або іншого нормативно-правового акту, який був би порушений відповідачем та стосувався його прав, свобод та інтересів, отже вбачається виключно незгода з прийнятими рішеннями.
Натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позовних вимог, довів правомірність дій, що є предметом оскарження позивачем.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, відповідач діяв на підставі, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту недодержання суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, а також не виявлено факту порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до міського голови Волуйко Романа Тарасовича про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко