10 червня 2019 року Справа № 280/2752/19 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши матеріали адміністративного позову
за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позивачі
1. Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Перемоги. 14)
2. 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )
3. 19 окремий мостовий загін 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 )
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про стягнення фактичних витрат,
06.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позивачі - 1) Міністерство інфраструктури України; 2) 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ); 3) 19 окремий мостовий загін ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому прокурор просить суд стягнути з відповідача фактичні витрати, пов'язані з грошовим забезпеченням у вищому військовому навчальному закладі ОСОБА_1 на загальну суму 9 191 грн. 54 коп. на користь Держави в особі Міністерства інфраструктури України на користь 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту та стягнути на користь Держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі 19 окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту фактичні витрати, пов'язані з продовольчим забезпеченням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, у сумі 33 808 грн. 48 коп., витрати на речове забезпечення у сумі 7 144 грн. 72 коп., витрати на медичне забезпечення у сумі 390 грн., що були нараховані в якості грошового забезпечення курсанта за період навчання.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, судом встановлено наявність підстав для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Зокрема, ч. 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з тим, частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Так, з матеріалів позову встановлено, що в обґрунтування звернення з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду прокурор посилається на нездійснення органами державної влади захисту інтересів держави.
Разом з цим, до позову надано лист від 14.05.2019 №9/98-276 за підписом командира 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, в якому зазначено про неможливість організувати роботу з подання позовних заяв з огляду на залучення до проведення операції на території Луганської та Донецької областей.
Водночас, прокурором у позовній заяві визначено трьох позивачів - 1) Міністерство інфраструктури України; 2) 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ); 3) 19 окремий мостовий загін 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_2 ), проте не надано будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість виконання Міністерством інфраструктури України та 19 окремим мостовим загоном 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту своїх повноважень у спірних правовідносинах.
Не надано також доказів витребування таких документів в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, у наданому суду обґрунтуванні прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, з позовною заявою від імені суб'єкта владних повноважень, до компентенції якого віднесені відповідні повноваження або докази відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, щодо застосування вказаних норм права, викладеною в Постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.
Відповідно до п.7 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підстави для звернення прокурора з позовною заявою до суду в інтересах держави наразі не доведені, тому вказана позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись п.1 ч.7 ст.169, ст.ст.241, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позивачі - 1) Міністерство інфраструктури України; 2) 26 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ); 3) 19 окремий мостовий загін 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати прокурору разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити прокурору, що повернення заяви, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко