14 червня 2019 року справа № 320/1823/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області з позовом до фізичної особи-підприємця Погребешного І.Л., в якому позивач просить суд стягнути з розрахункових банківських рахунків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 Чапаєва АДРЕСА_2 буд АДРЕСА_3 ) податковий борг перед бюджетом у сумі 127080 грн. 81 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у розмірі 127080,81 грн. внаслідок невиконання податкових обов'язків зі сплати єдиного податку для фізичних осіб-підприємців. Позивач зазначає, що заборгованість підтверджується даними податкових декларацій.
Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався.
Ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження з пропозицією надати суду відзив на позовну заяву надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме: Київська обл., cмт. Ставише, провул. Чапаєва, 2 та була вручена особисто відповідачеві 23.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113329997315 (а.с.30).
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/1823/19, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації, у який відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання, що підлягають сплаті до бюджету, а саме:
- податкову декларацію платника єдиного податку №9233548359 від 08.11.2017 (за 3 квартали 2017 року), у якій відповідачем визначене податкове зобов'язання у розмірі 21040,90 грн. (а.с.21);
- податкову декларацію платника єдиного податку №9298285858 від 07.02.2018 (за 2017 рік), у якій відповідачем визначене податкове зобов'язання у розмірі 24788,50 грн. (а.с.22);
- податкову декларацію платника єдиного податку №9087705253 від 09.05.2018 (за I квартал 2018 року), у якій відповідачем визначене податкове зобов'язання у розмірі 29000,00 грн. (а.с.23);
- податкову декларацію платника єдиного податку №9164603059 від 08.08.2018 (за I півріччя 2018 року), у якій відповідачем визначене податкове зобов'язання у розмірі 13438,00 грн.(а.с.24);
- податкову декларацію платника єдиного податку №9247130550 від 09.11.2018 (за 3 квартали 2018 року), у якій відповідачем визначене податкове зобов'язання у розмірі 20824,35 грн. (а.с.20).
Визначені у вказаних податкових деклараціях податкові зобов'язання у загальному розмірі 109091,75 грн. відповідач сплатив не сплатив.
15 березня 2019 року контролюючим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності погашення ФОП ОСОБА_1 узгодженого податкового боргу із єдиного податку, результати якої оформлені актом від 15.03.2018 №001555/10-36-50-02/3129715432 (а.с.19).
На підставі акта перевірки 15.03.2018 №001555/10-36-50-02/3129715432 контролюючим органом до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17244,73 грн., про що прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.03.2018 №0035865002 (а.с. 12).
У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, згідно статті 129 ПК України відповідачеві нараховано пеню в розмірі 1125,09 грн., яку відповідачем частково погашено в рахунок переплати в сумі 380,76 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачеві за адресою, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Київська область, смт. Ставище, провул. Чапаєва, буд. 2 та було вручене особисто 22.03.2018, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення із штрих кодовим ідентифікатором №0980100167101 (а.с.18).
Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять, відтак суд дійшов висновку, що визначені у ньому грошові зобов'язання є узгодженими.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 127080,81 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 ПК України).
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
У силу положень пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання відповідач у строки, встановлені податковим законодавством, не сплатив.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 16.05.2017 №16995-10 на суму 38827,32 грн. (а.с.15)
Вказана податкова вимога отримана відповідачем особисто 08.06.2017, що підтверджується рекомендованим листом про вручення поштового відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором №0940100284793 (а.с.15).
Доказів оскарження податкової вимоги форми «Ю» від 16.05.2017 №16995-10 або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 816 312,21 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з розрахункових банківських рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Леонідовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, вул. Народного ополчення, 5а, м. Київ, 03151) 127080 грн. 81 коп. в рахунок погашення податкового боргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено - 14.06.2019.
Суддя Леонтович А.М.