13 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/86/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (вул Свято-Миколаївська, 129, смт Народичі, Житомирська область, 11400)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича ( с Теклівка , Підволочиський район , Тернопільська область , 47850 )
про стягнення 91670, 09 грн заборгованості
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Суть справи.
Державне підприємство "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича про стягнення 72478,31 грн заборгованості (58817,77 грн - основного боргу, 9393,12 грн - пені, 783,16 грн - 3% річних та 3484,26 грн - інфляційних нарахувань).
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №82 від 15.05.2018, яка полягає в несвоєчасній сплаті коштів за отриманий товар. При цьому, ним зазначено що частина вартості отриманого відповідачем товару оплачена в розмірі 24577,50 грн, а частина грошового зобов'язання в розмірі 23075 грн припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою суду від 20.02.2019 відкрито провадження у справі №921/86/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 21.03.2019, яке неодноразово відкладалось, востаннє до 08.05.2019.
В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: супровідний лист б/н від 05.03.2019 (вх №4046 від 07.03.2019) з додатком; клопотання №216 від 01.04.2019 (вх №6128 від 08.04.2019) з додатком; відповідь на відзив №299 від 16.05.2019 (вх №8697 від 20.05.2019) з додатком; клопотання №304 від 20.05.2019 (вх №8810 від 21.05.2019) про розгляд справи без участі представника позивача; клопотання №318 від 04.06.2019 (вх №10079 від 07.06.2019) про розгляд справи без участі представника позивача.
В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: клопотання №1 від 18.03.2019 (вх №4679 від 18.03.2019) про відкладення розгляду справи; відзив б/н від 26.04.2019 (вх №7514 від 02.05.2019) з додатком.
До вже згадуваного супровідного листа від 05.03.2019 позивачем додано заяву №160 від 05.03.2019 про уточнення (збільшення) позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені. З приводу цього заявником підкреслено, що в позовній заяві ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" при нарахуванні пені на суму боргу 58817,77 грн застосовувало подвійну облікову ставку НБУ, при застосуванні якої сума пені склала 9393,12 грн, не беручи до уваги умови п 6.2 договору купівлі - продажу №82 від 15.05.2018 яким передбачено, що у випадку прострочення оплати товару у терміни, зазначені в умовах договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3 % від несплаченої суми. А відтак, нарахована відповідно до п 6.2 договору та заявлена до стягнення (збільшена) сума пені складає 28584,90 грн.
Окрім цього, до супровідного листа від 05.03.2019 позивачем подано пояснення №161 від 05.03.2019. В них зазначено, що відповідно до п 3.2 договору моментом передачі товару продавцем та прийому товару покупцем, тобто, моментом доставки вважається відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом. Додані до позовної заяви товаросупровідні документи містять такі відмітки, а відтак свідчать про прийняття товару покупцем.
З врахуванням ст ст 42, 46 та п 10 ч 2 ст 182 ГПК України ухвалою від 11.04.2019 прийнято збільшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та постановлено подальший розгляд справи №921/86/19 здійснювати з врахуванням заяви №160 від 05.03.2019.
З огляду на подану представником позивача заяву, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство", заявлені до ФОП Гепака І.І., які полягають у стягненні з останнього заборгованості в сумі 91670,09 грн, з яких 58817,77 грн - основного боргу, 28584,90 грн - пені, 783,16 грн - 3% річних та 3484,26 грн - інфляційних нарахувань.
Також ухвалою від 11.04.2019, в порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі до 22.05.2019.
У відзиві від 26.04.2019 відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву через несвоєчасне отримання ним копії позову, а також відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування цьому ним зроблено посилання на ст 165 ГПК, ст ст 265, 266, 268 ГК України та ст ст 692, 673 ЦК України. А саме, не заперечуючи факту отримання товару по зазначених у позові товарно - транспортних накладних, стверджено що поставлений згідно накладної №004893 від 25.05.2019 товар не відповідає вимогам щодо якості, підтвердженням чого являються додані до відзиву фотознімки; позов не містить обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум.
Ухвалою від 08.05.2019, керуючись ст ст 119, 165 ГПК України, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов. Разом з цим, продовжено ФОП Гепаку І .І. пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позов.
В свою чергу, ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" у відповіді на відзив №299 від 16.05.2019 підкреслено, що ФОП Гепаком І.І. не дотримано приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (затв постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966) щодо оформлення факту невідповідності якості товару за накладною №004893 від 25.05.2018 при його прийнятті. З огляду на це, викладені у відзиві на позов твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою суду від 22.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/86/19 до розгляду по суті на 13.06.2019.
Представник позивача в судове засідання під час розгляду справи по суті 13.06.2019 не з'явився.
07.06.2019 (за вх №10079) на адресу суду від ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" надійшло клопотання № 318 від 04.06.2019, в якому позивач просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
Відповідач, а також представник відповідача в судове засідання 13.06.2019 не з'явився.
З відстеження пересилання на офіційному веб-сайті державного підприємства поштового зв'язку АТ "Укрпошта" (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) вбачається, що рекомендоване повідомлення від 22.05.2019 зі штрихкодовим ідентифікатором 4602508322741, яким на адресу відповідача надсилалась копія ухвали від 22.05.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.06.2019 не вручена адресату станом на 13.06.2019.
Разом з цим, про обізнаність відповідача щодо розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №921/86/19 свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення від 20.02.2019, 22.03.2019, 12.04.2019, 08.05.2019, зі штрихкодовими ідентифікаторами відповідно 4602508107328, 4602508165824, 4602508221473, 4602508290203, якими на його адресу надсилались копії ухвал від 20.02.2019, 21.03.2019, 11.04.2019, 08.05.2019 (із відмітками про вручення адресату), подані ним клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов.
Окрім цього, суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідач міг дізнатись про дату, час та місце призначеного у справі №921/86/19 судового засідання з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим.
Небажання відповідача прийняти участь в судових засіданнях характеризує його ставлення до результату розгляду спору (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (14-208цс18)).
Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в підготовчі судові засідання 21.03.2019, 11.04.2019, 08.05.2019, 22.05.2019 та судове засідання під час розгляду справи по суті 13.06.2019 всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (продавцем) та Фізичною особою-підприємцем Гепак Ігорем Івановичем (покупцем) 15.05.2018 укладено договір купівлі-продажу №82, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупця лісопродукцію (товар), в асортименті, кількості та по цінах, визначених в додатках та специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених даним договором (п 1.1 договору).
Загальна сума даного договору складається з сум вартості всіх партій товару, що будуть продаватися (поставлятися) протягом строку дії даного договору і відображенні у товаро - супровідних документах, суми вартості транспортних та сервісних послуг, що надаватимуться продавцем (п 1.2 правочину).
Згідно п 2.1 договору кількість, асортимент та ціна товару вказується в додатках та специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною цього договору. На момент поставки діють останні додатки та специфікації до цього договору.
Відповідно до п 2.5, п 2.4 правочину розрахунок здійснюється покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати за кожну партію продукції. У разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснити оплату на протязі 10 днів з дня поставки товару. Форма розрахунку - безготівкова.
Момент передачі товару продавцем, та прийому товару покупцем, тобто моментом доставки, вважається відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом (п 3.2 договору).
У п 6.2 правочину сторонами обумовлено, що у випадку прострочення оплати товару, у терміни зазначені в умовах договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі 0,3 % від неоплаченої суми.
Згідно п 10.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, датою підписання договору вважається дата, вказана на першій сторінці даного договору, та діє до 31.12.2018.
У п 1 додатку №1 до вищевказаного договору сторонами обумовлено, що передачі за договором підлягають пиломатеріали обрізні товщиною 32-44 м, 4 сорту, довжиною 4-6 м, загальною кількістю 500 куб м, по ціні за 1 куб м 798 грн.
Даний додаток є невід'ємною частиною договору №82 від 15.05.2018 (п 2 додатку №1).
Окрім цього, відповідно до п 3 додатку №1 якість товару, що поставляється за цим договором має відповідати ГОСТам, ДСТУ, ТУ.
На виконання умов даного договору Державним підприємством "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (продавцем) здійснено передачу Фізичній особі -підприємцю Гепак Ігорю Івановичу (покупцю) товар згідно:
товарно-транспортної накладної № 004891 від 24.05.2018 на суму 24620,70 грн, до якої оформлена специфікація (накладна) №001147 від 24.05.2018;
товарно-транспортної накладної №004893 від 25.05.2018 на суму 57766,27 грн, до якої оформлена специфікація (накладна) №001149 від 25.05.2018;
товарно-транспортної накладної №004915 від 09.06.2018 на суму 24083,30 грн, до якої оформлена специфікація (накладна) №001157 від 09.06.2018.
При цьому, товарно-транспортні накладні та специфікації містять відмітки (підписи) про прийняття вантажу до перевезення водіями/експедиторами відповідно Козубським М.С., Саганом О.В., Сцібаном Г.Р.
Загальна вартість переданого товару склала 106470,27 грн.
Із змісту відзиву на позовну заяву також вбачається, що відповідач визнає факт отримання товару по зазначеному у позові договору.
Доказів наявності у покупця претензій щодо кількості і якості продукції відповідач, який був обізнаний про час, місце і дату слухання справи, не надав.
Матеріали справи містять прибуткові касові ордери №179 від 24.05.2018 на суму 10000 грн, №180 від 25.05.2018 на суму 10000 грн та №182 від 29.05.2018 на суму 4577,50 грн, які також вказують про прийняття позивачем від відповідача коштів на загальну суму 24577,50 грн, в якості проплати за лісопродукцію.
17.07.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №51 від 12.07.2018 з проханням сплати боргу в сумі 81892,77 грн.
Після цього, ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" прийнято від ФОП Гепака І .І. на основі взаєморозрахунку будівельні цвяхи на суму 23075 грн, в підтвердження чого позивач додає до позову копію накладної №294 від 04.09.2018.
Приймання - передача товару по цій накладній посвідчується, зробленими на них, відмітками сторін та печаткою відповідача.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст 526 ЦК України та ст ст 193, 198 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі №82 від 15.05.2018 обумовили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати за кожну партію продукції (п 2.5 договору).
Разом з тим, позивач здійснив передачу товару у власність відповідача без отримання від нього попередньої оплати за товар, а той прийняв його, тобто своїми діями сторони фактично погодились про відступ від умов договору в частині передоплати.
Частинами 1,2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З приводу цього, умовами п 2.5 договору №82 від 15.05.2018 обумовлено, що в разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснити оплату на протязі 10 днів з дня поставки товару.
Згідно з п 3.2 цього правочину моментом передачі товару продавцем, та прийому товару покупцем, тобто моментом доставки, вважається відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом.
Відповідно до ч 1 ст 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отримання товару за договором №82 від 15.05.2018 на загальну суму 106470,27 грн підтверджується вищезгаданими первинними документами - копіями товарно-транспортних накладних.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч 2 ст 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому визнані судом первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
А відтак, з врахуванням умов п п 2.5, 3.2 договору №82 від 15.05.2018 та приписів ст ст 655, 692, 530 ЦК України, станом на момент звернення ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" з позовом до суду, строк оплати по зазначених товарно-транспортних накладних: № 004891 від 24.05.2018 на суму 24620,70 грн настав 04.06.2018, №004893 від 25.05.2018 на суму 57766,27 грн настав 05.06.2018, №004915 від 09.06.2018 на суму 24083,30 грн настав 20.06.2018.
Нормами ст 599 ЦК України, ст 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи містять докази часткової сплати ФОП Гепак І.І. вартості отриманого ним товару - лісопродукції в розмірі 24577,50 грн.
Отже, проведення відповідачем часткового розрахунку у розмірі 24577,50 грн також вказує на визнання ним факту одержання товару.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст 510 ЦК України).
Із змісту наявних в матеріалах справи договору №82 від 15.05.2018, оформлених на його виконання товарно-транспортних накладних № 004891 від 24.05.2018, №004893 від 25.05.2018, №004915 від 09.06.2018 та накладної №294 від 04.09.2018 вбачається, що кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Приписами ст 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Відповідно до ст 203 ГК України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, однією із умов зарахування зустрічних вимог є те, що термін виконання зобов'язання настав, або строк виконання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою. Зарахування діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування (аналогічна позиція викладена в постанові у Постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №918/539/18).
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
Як вбачається із змісту накладної №294 від 04.09.2018, продукція по ній відпускалась позивачу по взаєморозрахунку.
Посилаючись у позовній заяві на зміст накладної №294 від 04.09.2018, стверджуючи про отримання згідно її умов товару на суму 23075 грн, позивачем вчинено дії, які стверджують про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність оспорювання відповідачем змісту, умов виконання та розміру зобов'язання по вказаній накладній №294 від 04.09.2018 на суму 23075 грн.
ФОП Гепаком І.І. у своєму відзиві не заперечується факт отримання товару по вказаних у позові товарно-транспортних накладних та не заперечується твердження позивача про зарахування останнім суми 23075 грн в якості часткового погашення ФОП Гепаком І.І. суми боргу по договору №82 від 15.05.2018.
Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт часткового припинення зобов'язання за договором №82 від 15.05.2018 шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги по накладній №294 від 04.09.2018.
А відтак, решта зобов'язання в сумі (106470,27 грн - 24577,50 грн - 23075 грн) 58817,77 грн залишилось не виконаним.
Згідно із змістом п 4 ч 2 ст 42 ГПК України учасник справи зобов'язаний подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Доказів на підтвердження іншого, у тому числі проведення повного розрахунку по договору №82 від 15.05.2018 станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 58817,77 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.
З приводу твердження відповідача про отримання ним товару неналежної якості згідно накладної №004893 від 25.05.2018, суд зазначає наступне.
Спростовуючи дане твердження, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю щодо оформлення факту невідповідності якості товару за накладною №004893 від 25.05.2018 при його прийнятті.
Статтею 673 ЦК України зазначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Правові наслідки передання товару неналежної якості регулюються статтею 678 ЦК України, згідно якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Частиною 1 статті 679 ЦК України зазначається, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Відповідач отримав товар (лісопродукцію) по накладній №004893 від 25.05.2018.
Відповідно до ст 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Постановою Верховної Ради України №1545-12 від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" постановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Хоча умовами договору поставки № 82 від 15.05.2018 сторонами не обумовлено приймання товару по якості згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7 (затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 (надалі - Інструкція), однак у п 1 даної Інструкції вказано, що вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості і комплектності, а також тари під продукцією чи товарами.
За приписами ч 1 ст 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно п 13 Інструкції приймання продукції проводиться уповноваженим на те керівником підприємства - одержувача або його заступником. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.
Пункт 14 Інструкції передбачає, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, підтверджуючими якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т д). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких із них не призупиняє прийом продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, і в акті вказується, які документи відсутні.
Пункт 16 Інструкції вказує, що у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п 14 Інструкції) отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.
Відповідно до п 17 та п 18 Інструкції у повідомленні про виклик, направленому виробнику (постачальнику), повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не одержано; б) основні недоліки, виявлені у продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості чи комплектності (в рамках встановленого для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості чи некомплектності продукції. Повідомлення про виклик представника виробника (постачальника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко портиться негайно після виявлення невідповідності якості , комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.
Згідно з п 20 Інструкції у разі неявки представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості. За відсутності відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявки його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівництвом або заступником керівника цього підприємства (організації) або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.
Відповідно до п 22 Інструкції для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по стажу трудової діяльності) у питаннях виявлення якості і комплектності належній до приймання продукції. Матеріально відповідальні і підлеглі їм особи, які здійснюють облік, зберігання, приймання і відпуск матеріальних цінностей, у якості представників громадськості підприємств-отримувачів виділятися не повинні. У тому числі, не можуть виділятися в якості представників громадськості підприємства-отримувача керівники підприємств та їх заступники (і у тих випадках, коли вони не являються матеріально відповідальними особами), працівники відділу технічного контролю, бухгалтери, товарознавці, пов'язані з обліком, зберіганням, відпуском та прийманням матеріальних цінностей, працівники юридичної служби цих підприємств, претензіоністи. Строк повноважень представників громадськості підприємства-отримувача, виділених фабричним, заводським, місцевим комітетом профспілки для приймання продукції по якості, може бути встановлений на строк повноважень даного комітету профспілки.
Відповідно до п 29 Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в п п 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.
Претензія внаслідок поставки продукції, невідповідної за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою, маркуванням, стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурі, взірцям (еталонам) пред'являється одержувачем (покупцем) виробнику (відправнику, постачальнику) у встановлений строк (п 40 Інструкції).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, підтверджуючі факт дотримання відповідачем приписів вказаної Інструкції при прийнятті товару по накладній №004893 від 25.05.2018, а відтак і належного оформлення (фіксування) невідповідності товару вимогам щодо якості.
З огляду на наведене, згаданий раніше п 4 ч 2 ст 42 ГПК України, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в позові через те, що товар по накладній №004893 від 25.05.2018 не відповідає вимогам щодо якості товару.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 783,16 грн - 3% річних та 3484,26 грн - інфляційних нарахувань період 04.09.2018 - 12.02.2019.
Вказаний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань наведено заявником серед додатків до позовної заяви.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, встановлення обставин неналежного виконання зобов'язання щодо розрахунку за переданий товар після його отримання, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення.
Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, встановлено, що заявлені до стягнення суми 783,16 грн - 3% річних та 3484,26 грн - інфляційних нарахувань є правомірними (проведені перерахунки містяться в матеріалах справи).
Окрім цього, у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28584,90 грн - пені згідно умов п 6.2 договору купівлі-продажу.
Пункт 6.2 договору містить умову, що у випадку прострочення оплати товару, у терміни зазначені в умовах договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі 0,3 % від неоплаченої суми.
Первісні позовні вимоги в частині стягнення пені стосувалась нарахування 9393,12 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 04.09.2018 - 12.02.2019 на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі 58817,77 грн.
В подальшому, мало місце звернення позивача до суду із заявою про збільшення позовних вимог, у якій на вказану суму боргу, на протязі зазначеного періоду здійснено нарахування 28584,90 грн пені в порядку обумовленому п 6.2 договору - 0,3 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Таке збільшення позовних вимог прийнято судом ухвалою від 11.04.2019.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч 1ст 199 ГК України).
Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ч 1 ст 546 ЦК України).
Згідно із ст 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч 1, ч 2 ст 551 ЦК України).
В розумінні ст 230 ГК України штрафними санкціями, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 4 статті 231 ГК України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч 5, ч 6 ст 231 ГК України).
Разом з цим, спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулюються договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч 2 ст 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Попри обумовлений сторонами у п 6.2 договору порядок нарахування пені (який визначає розмір пені 0,3 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення), враховуючи імперативні приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (який визначає що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України), встановлені судом точні дати такого несвоєчасного виконання грошового зобов'язання по накладній від 24.05.2018 (з настанням строку оплати 04.06.2018), а саме:
24.05.2018 здійснена проплата в сумі 10000 грн (залишок неоплаченої суми становив 14620,70 грн),
25.05.2018 здійснена проплата в сумі 10000 грн (залишок неоплаченої суми становив 4620,70 грн),
29.05.2018 здійснена проплата в сумі 4577,50 грн (залишок неоплаченої суми становив 43,20 грн),
04.09.2018 здійснено зарахування вартості поставлених цвяхів на суму 43,20 грн по накладній №249 на загальну суму 23075 грн.
по накладній від 25.05.2018 (з настанням строку оплати 05.06.2018), а саме:
04.09.2018 здійснено зарахування вартості поставлених цвяхів на суму 23031,80 грн по накладній №249 на загальну суму 23075 грн (залишок неоплаченої суми становив 34734, 47 грн).
по накладній від 09.06.2018 (з настанням строку оплати 20.06.2018) борг не оплачений, в межах зазначеного позивачем періоду нарахування пені, з врахуванням приписів ч 6 ст 232 ГК України, судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені.
Згідно проведеного судом перерахунку встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача пені в сумі 5746,58 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 22838,32 грн - пені задоволенню не підлягають (проведений судом перерахунок в матеріалах справи), як необґрунтовано заявлені.
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст ст 14, 42, 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків, оскільки такий обов'язок покладено саме на сторін.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із ФОП Гепака І.І. 58817,77 грн - боргу, 5746,58 грн - пені, 783,16 - 3% річних та 3484,26 грн - інфляційних нарахувань.
В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
1. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гепака Ігоря Івановича (с Теклівка, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" (вул Свято-Миколаївська, 129, смт Народичі, Житомирська область, ідентифікаційний код 34283057) 58817 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 77 коп - боргу, 783 (сімсот вісімдесят три) грн 16 коп - 3% річних, 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 26 коп - інфляційних нарахувань, 5746 (п'ять тисяч сімсот сорок шість) грн 58 коп - пені, 1442 (одну тисячу чотириста сорок дві) грн 41 коп - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
2. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14 червня 2019 року.
Суддя І.П. Шумський