Справа № 2-10/10
Шацький районний суд Волинської області
05 березня 2010 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі
головуючого - судді Жевнєрової Н.В.,
при секретарі - Згоранець А.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями,
ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1393 га по вул. Незалежності, 97 у с. Світязь Шацького району Волинської області. Сусідній землекористувач земельної ділянки по вул. Набережна, 101 у с. Світязь Шацького району Волинської області ОСОБА_2 приблизно у 1998-1999 роках побудував господарські споруди, а саме, сарай і вбиральню, які фактично знаходяться на земельній ділянці позивача, чим порушено її права щодо використання своєї земельної ділянки за цільовим призначенням. На неодноразові звернення усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 реагував агресивно і приймати будівлі відмовлявся. Крім того, в 2007 році позивач здійснювала заміну старого паркана на межі між вказаними земельними ділянками. Однак ОСОБА_2 стверджував, що встановити даний паркан по твердій межі земельної ділянки він не дозволить. Незважаючи на це, позивачем було закладено приблизно 20 м фундаменту для паркану і встановлено дев'ять металічних труб. Проте наступного дня ОСОБА_2 порозхитував труби і частково зруйнував фундамент, при цьому ображав позивача та членів її сім'ї нецензурними словами, погрожував фізичною розправою. За вказаним фактом ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Позивач стверджує, що своїми неправомірними діями ОСОБА_2 заподіяв їй моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, а саме, моральних переживаннях та хвилюваннях, завданих погрозами та образами на її адресу та адресу членів її сім'ї, пошкодженням майна, що вплинуло на стан її здоров'я, спосіб спілкування, так як вона та члени її сім'ї намагалися не виходити на подвір'я, коли на сусідньому подвір'ї був відповідач. Тому ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести вказані господарські споруди, розміщені на її земельній ділянці, а також стягнути з ОСОБА_2 2000 грн. моральної шкоди, завданої неправомірними діями, та судові витрати у справі.
19 січня 2010 року позивач ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги і, окрім зазначеного, просила усунути перешкоди в користуванні її земельної ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести новозбудовану вбиральню, яка розміщена приблизно за 15 см від межі її земельної ділянки, що є порушення державних будівельних норм.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 добровільно зніс господарські споруди, а саме, сарай і вбиральню, що знаходилися на її земельній ділянці, в решті просила позов задовольнити повністю із зазначених у позові підстав і зобов'язати відповідача знести вбиральню, що знаходиться на відстані приблизно 15 см від межі її земельної ділянки, та відшкодувати їй моральну шкоду і судові витрати у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, вважає його безпідставним, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Він суду пояснив, що не знає ні про які будівельні норми, побудував вбиральню так, як йому зручно. Він не заперечує, що був притягнутий до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, однак стверджує, що ніякої моральної шкоди ОСОБА_1 він не завдавав.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до державного акта серії ЯГ №553174, виданого 25.12.2007 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1393 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по вул. Набережна, 97 у смт. Шацьк Волинської області, кадастровий номер 0725785601:01:001:0171 (а.с. 16).
Державний акт виготовлено на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах с. Світязь, вул. Набережна, 97 і видано на підставі договору дарування земельної ділянки від 06 лютого 2007 року. З указаних документів вбачається, що власником сусідньої по межі Д-А земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:001:0142 є ОСОБА_2 (а.с. 17-31).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії І-ЕГ №033648, виданим 10 вересня 2008 року Світязькою сільською радою Шацького району Волинської області, ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище Лукашук (а.с. 12).
Згідно з ч. 2 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення права на землю кожного з них, у тому числі при зберіганні межових знаків.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяти встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків і випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
З пояснень позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що вона, як власник земельної ділянки, неодноразово зверталася до власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 з проханням, щоб встановити на твердій межі між ділянками спільну огорожу, або щоб він погодився на те, що вона встановить огорожу самостійно, на що ОСОБА_2 категорично не погоджувався. Також вона неодноразово зверталася до ОСОБА_4 з проханням, щоб він змістив господарські споруди, побудовані ним на відстані, меншій ніж 1 м від спільної межі їх земельних ділянок, і не чинив перешкод у встановленні нею нової огорожі на місці старої на твердій межі належної їй земельної ділянки, яка визначена спеціалістом відповідно до акту про перенесення в натуру меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків. Однак ОСОБА_2 на її прохання реагував дуже агресивно і не погоджувався з нею ні на яких умовах. Після подачі нею позову в суд він добровільно зніс сарай та вбиральню, що були розташовані на її земельній ділянці. У той же час новозбудовану вбиральню, яка розташована ближче ніж за 1 м від межі і перешкоджає їй встановлювати огорожу, перенести категорично відмовляється.
Відповідно до листа виконкому Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 03.01.2008 року №2.16/4, земельна комісія сільської ради після огляду земельних ділянок за зверненням ОСОБА_3 підтвердила, що нова огорожа, яку будують на місці старої згідно з державним актом серії ЯГ №553174, виданим ОСОБА_3 25.12.2007 року відповідно до договору дарування від 06.02.2007 року, зруйнована. На межі побудовано вбиральню та господарську споруду. При огляді земельних ділянок також не виявлено межових знаків, які встановлюються при винесенні земельної ділянки в натурі (а.с. 32).
Залучений до участі у розгляді справи як спеціаліст землевпорядник Світязької сільської ради Шацького району Волинської області ОСОБА_5, за дорученням суду оглянув вказані земельні ділянки. Згідно зі складеними ним схемами, на яких вказано розміщення господарських споруд на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2, дійсно зазначена у позові господарська споруда, вбиральня, розташована на відстані, меншій ніж один метр від межі земельної ділянки, що є спільною із земельною ділянкою ОСОБА_1 (а.с. 53-58).
Також суду надано топографічну зйомку земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проведену спеціалістом за допомогою засобу вимірювання тахеометр електронний GPT 3007N, зав. №4F1402, з якої вбачається, що господарська споруда на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2, розміщена на відстані 0,4 м та 0,33 м від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 (а.с. 80).
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав ту обставину, що збудована на його земельній ділянці вбиральня розташована на відстані, меншій ніж один метр до спільної з ОСОБА_1 межі земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Окрім цього, відповідно до абзацу 3 пункту 3.25 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Державного комітету містобудування від 17.04.1992 року №44, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 метра. При цьому повинно бути забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
На підставі викладеного позов в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача знести господарську споруду, що розміщена на земельній ділянці по вул. Набережна, 101 у с. Світязь Шацького району Волинської області на відстані 0,4 м та 0,33 м від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, слід задовольнити.
Як визначено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 23 жовтня 2007 року, перевіркою, проведеною за заявою ОСОБА_3 від 15.10.2007 року про злочин, встановлено, що між ОСОБА_2 та заявником близько 13 год. виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 погрожував їй фізичною розправою, висловлювався на її адресу й адресу членів її сім'ї нецензурними словами. Крім цього, 19.10.2007 року ОСОБА_2 забрав дерев'яні кілки на твердій межі між земельними ділянками та пошкодив збудовану ОСОБА_3 на спільній межі ділянок огорожу. В порушенні щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених статтями 296, 129, 194 КК України, відмовлено і вказано на наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. (а.с. 33).
Відповідно до довідки Шацького РВ УМВС України у Волинській області від 19.10.2009 року №3863 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, 26 листопада 2007 року за вказаним фактом був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і щодо нього було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с. 34).
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що постанову про відмову у порушенні щодо нього кримінальної справи та постанову про накладення адміністративного стягнення він не оскаржував.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є чоловіком ОСОБА_1 проживає з дружиною по вул. Набережна, 97 у с. Світязь Шацького району. Протягом кількох останніх років у них через розміщення господарських споруд, тверду межу між ділянками та побудову огорожі виникають постійні непорозуміння та конфлікти із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2. Так 15 жовтня 2007 року ОСОБА_2 у відповідь на повідомлення його дружини ОСОБА_1 про те, що вони мають намір на місці старої огорожі на межі їхніх земельних ділянок будувати нову, почав погрожувати його дружині фізичною розправою, висловлювався на їхню адресу нецензурними словами. Крім цього, 19.10.2007 року ОСОБА_2 забрав розміщені на твердій межі між земельними ділянками дерев'яні кілки та порозхитував забетоновані стовпи і пошкодив фундамент під огорожу, збудований ними на спільній межі земельних ділянок. ОСОБА_1 повідомила про цей факт у райвідділ міліції. Працівниками міліції було проведено перевірку і ОСОБА_2 за хуліганські дії було притягнуто до відповідальності. Внаслідок цього конфлікту його дружина ОСОБА_1 зазнала душевних страждань. Вона дуже розхвилювалась з приводу висловлених в її адресу погроз, була стурбована завданими на їхню адресу образами. Крім того, знаних переживань їй завдано пошкодженням збудованого ними майна. Все це вплинуло на стан здоров'я дружини, спосіб спілкування, так як і вона, і члени їхньої сім'ї намагалися не виходити на подвір'я, коли на сусідньому подвір'ї був відповідач. Подібні випадки мати місце неодноразово, але вони у міліцію не зверталися.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила той факт, що між її чоловіком ОСОБА_2 і сусідами ОСОБА_1 та її чоловіком останнім часом постійно виникають непорозуміння через розміщення господарських споруд на земельних ділянках, тверду межу між ділянками та побудову сусідами огорожі на спільній межі. У 2007 році працівники міліції відбирали у неї пояснення з приводу одного з таких конфліктів і до її чоловіка було застосовано стягнення у виді штрафу.
Враховуючи наведені обставини, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. як відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача.
При подачі позову позивачу потрібно було сплатити судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, у загальному розмірі 17 грн. (8,50 грн.+8,50 грн.=17 грн.) та при подачі заяви про збільшення позовних вимог - за одну позову вимогу немайнового характер у розмірі 8,50 грн.
Оскільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 68 грн., а при подачі заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 17 грн., то судовий збір у розмірі 59,50 грн. слід повернути позивачу ОСОБА_1, у тому числі, судовий збір у розмірі 51 грн., як зайво сплачений під час подачі позову, та у розмірі 8,50 грн., як зайво сплачений під час подачі заяви про збільшення позов них вимог. Також позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 8,50 грн. у зв'язку зі зменшенням позовних вимог. Всього позивачу відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 ЦПК України слід повернути судовий збір у розмірі 68 грн.
Оскільки позов задоволено частково, то судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до квитанції від 22 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн. (а.с. 35).
З урахуванням обсягу надання правової допомоги суд вважає, що витрати на правову допомогу слід зменшити до 300 грн. і стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.
На підставі статей 103, 106, 152 Земельного кодексу України, статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись статтями статтями 10, 60, 83, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести господарську споруду, а саме вбиральню, що розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 0725785601:01:001:0142 по вул. Набережна, 101 у с. Світязь Шацького району Волинської області на відстані 0,4 м та 0,33 м від межі земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1, і знаходиться по вул. Набережна, 97 у с. Світязь Шацького району Волинської області, кадастровий номер 0725785601:01:001:0171.
У разі невиконання ОСОБА_2 знесення вказаної господарської споруди добровільно, застосувати її примусове знесення.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 68 грн. (шістдесят вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн. (п'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 120 грн. (сто двадцять гривень), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 17 грн. (сімнадцять гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн. (триста гривень).
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.В.Жевнєрова
Повний текст рішення виготовлено 10.03.2010 року.