83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.02.10 р. Справа № 25/12
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом відкритого акціонерного товариства „Амвросіївський хлібозавод” м. Амвросіївка Донецької області
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Новоамвросіївське Амвросіївського району Донецької області
про стягнення 2056грн.38коп.
За участю:
представників сторін:
від позивача: Степанченко Н.С. - юрисконсульт (довіреність № 38 від 17.02.2010);
від відповідача: не з'явився
Позивач - відкрите акціонерне товариство „Амвросіївський хлібозавод” м. Амвросіївка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Новоамвросіївське Амвросіївського району Донецької області про стягнення 2056грн.38коп., у тому числі заборгованість за поставлені хлібобулочні вироби в сумі 1845грн.37коп., пеня в сумі 211грн.01коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 31 від 13.01.2009, додаткову угоду до договору поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 31 від 13.01.2009, претензію на суму 2021,47 грн. за вих. № 168 від 31.07.2009, претензію на суму 2040,69грн. за вих. № 177 від 25.08.2009, претензію на суму 2044,43грн. за вих. № 181 від 02.09.2009, товарно-транспортні накладні № 00000883 від 08.04.2009, № 00000648 від 06.04.2009, № 00000543 від 05.04.2009, № 00000431 від 04.04.2009, № 00000298 від 03.04.2009, № 00000139 від 02.04.2009, № 00000005 від 01.04.2009, № 00003452 від 31.03.2009, № 00003252 від 29.03.2009, № 00003133 від 28.03.2009, № 00002130 від 19.02.2009, № 00002001 від 18.02.2009, № 00001750 від 16.02.2009, № 00001558 від 14.02.2009, № 00001407 від 13.02.2009, № 00001158 від 11.02.2009, № 00001040 від 10.02.2009, № 00000905 від 09.02.2009, № 00000719 від 07.02.2009, № 00000476 від 05.02.2009, № 00000337 від 04.02.2009, № 00000220 від 03.02.2009.
18.02.2010 позивач через канцелярію господарського суду за супровідним листом (вих. № 40 від 17.02.2010) подав довіреність на представника, акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами, копії прибуткових касових ордерів в підтвердження часткової оплати відповідачем поставленої продукції, заяву про зменшення позовних вимог, копію прибуткового касового ордеру № 937 від 11.02.2010 на суму 600,00грн., копію квитанції (фіскального чеку) № 4222 від 17..02.2010 в підтвердження направлення на адресу відповідача копії заяви про зменшення позовних вимог.
Перелічені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.
В заяві про зменшення позовних вимог (вих. № 39 від 17.02.2010) позивач, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем 11.02.2010р. суми боргу у розмірі 600грн.00коп., зменшив суму позову в частині стягнення основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 1245грн.37коп.; в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Суд розглянув зазначену заяву та документи додані до неї та відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України приймає її, як таку, що відповідає вимогам господарського процесуального законодавства.
З огляду на це, позовні вимоги розглядаються виходячи з ціни позову 1456грн.38коп., у тому числі заборгованість за поставлені хлібобулочні вироби в сумі 1245грн.37коп., пеня в сумі 211грн.01коп.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою про порушення справи від 03.02.2010, не представив. Ухвала про порушення справи була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить штамп реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду на зворотній стороні ухвали, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
В силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
13.01.2009 між відкритим акціонерним товариством Амвросіївський хлібозавод” (Постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 31, відповідно до якого Постачальник зобов'язався виготовити хлібобулочні та кондитерські вироби згідно щоденним замовленням Покупця в асортименті, узгодженому сторонами, а Покупець зобов'язався прийняти замовлену продукцію та здійснювати оплату.
Додатковою угодою до договору поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 31 від 13.01.2009 Сторони узгодили порядок оплати за поставлену продукцію та відповідальність Покупця.
Пункт 2.6. договору визначає, перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі продукції покупцю.
На виконання умов зазначеного договору позивач в лютому - квітні 2009р. поставив відповідачу продукцію, обумовлену договором, за товарно-транспортними накладними № 00000883 від 08.04.2009, № 00000648 від 06.04.2009, № 00000543 від 05.04.2009, № 00000431 від 04.04.2009, № 00000298 від 03.04.2009, № 00000139 від 02.04.2009, № 00000005 від 01.04.2009, № 00003452 від 31.03.2009, № 00003252 від 29.03.2009, № 00003133 від 28.03.2009, № 00002130 від 19.02.2009, № 00002001 від 18.02.2009, № 00001750 від 16.02.2009, № 00001558 від 14.02.2009, № 00001407 від 13.02.2009, № 00001158 від 11.02.2009, № 00001040 від 10.02.2009, № 00000905 від 09.02.2009, № 00000719 від 07.02.2009, № 00000476 від 05.02.2009, № 00000337 від 04.02.2009, № 00000220 від 03.02.2009.
Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується підписом ФОП ОСОБА_1 на вищезазначених товарно-транспортних накладних.
Відповідно до умов договору в редакції додаткової угоди Покупець оплачує продукцію протягом 2-х діб з моменту отримання хлібобулочних та кондитерських виробів від Постачальника.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлений товар оплатив частково.
Несплачена сума, з огляду на заяву про зменшення позовних вимог, становить 1245грн.37коп.
На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 1245грн.37коп. не погасив; акт звірки розрахунків, згідно якого сальдо на користь позивача становить 1245,37грн., підписав без зауважень та заперечень, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 5.2. договору, ч. 6 ст. 232 ГК України та положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” нарахував відповідачу пеню по кожній неоплаченій/частково оплаченій поставці за переліченими товарно-транспортними накладними в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості по кожній поставці за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 211грн.01коп.
Заявлений до стягнення розмір пені в сумі 211,01грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині в сумі 210,70грн., оскільки позивачем був здійснений невірний підрахунок в частині проведення математичних дій.
В частині стягнення пені в сумі 0грн.31коп. відмовити за неточністю підрахунку.
Пункт 4.2. роз'яснень Вищого господарського суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, із змінами, визначає, якщо позивач в процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на заяву про зменшення позовних вимог, положення вказаних роз'яснень ВГСУ та на часткове задоволення вимог в частині стягнення пені, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Амвросіївський хлібозавод” м. Амвросіївка Донецької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Новоамвросіївське Амвросіївського району Донецької області про стягнення 1456грн.38коп., у тому числі заборгованість за поставлені хлібобулочні вироби в сумі 1245грн.37коп., пеня в сумі 211грн.01коп., задовольнити частково в сумі 1456грн.07коп., у тому числі заборгованість за поставлені хлібобулочні вироби в сумі 1245грн.37коп., пеня в сумі 210грн.70коп.
В частині стягнення пені в сумі 0грн.31коп. відмовити за необґрунтованістю нарахування.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства „Амвросіївський хлібозавод” (87302, м. Амвросіївка Донецької області, вул. Горького, 4, код ЄДРПОУ 00384064) основний борг в сумі 1245грн.37коп., пеня в сумі 210грн.70коп., держмито в сумі 72грн.23коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 167грн.11коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Вик. Тимошенко О.О.
Надруковано 3 примірники:
1 прим. - до справи;
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу