Номер справи: 2-113
Категорія: 4
5 березня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді Невара О.В.,
при секретарі Абрамчук Н.В.,
з участю представника позивачів ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Комарівської сільської ради Маневицького району про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги обґрунтували тим, що земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, та для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, належали ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на праві приватної, спільної сумісної власності. ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ще за свого життя 19.04.2004 року склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кульбицькою І.В., згідно якого все належне їй майно заповіла позивачу ОСОБА_3 Спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_7 позивач ОСОБА_3 своєчасно у визначений законодавством термін прийняв, оскільки, як і позивач ОСОБА_2, постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємцем за законом на вказане спадкове майно є чоловік спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_2, який також має право на обов'язкову частку у спадщині. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в позасудовому порядку позивачі не мають можливості. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд визнати за ними в порядку спадкування право власності на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, та для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, які були оформлені на ОСОБА_7, а саме: за ОСОБА_2 право власності на 11/20 частини кожної земельної ділянки, а за ОСОБА_9 - на 9/20 частини кожної земельної ділянки.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 5 березня 2010 року до участі в даній справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в поданій до суду заяві, просила визнати за ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, та для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, які були оформлені на ОСОБА_7, а саме: за ОСОБА_2 право власності на 11/20 частини кожної земельної ділянки, а за ОСОБА_9 - на 9/20 частини кожної земельної ділянки.
Представник відповідача - Комарівської сільської ради Маневицького району, співвідповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, але подали до суду заяви, в яких вказали, що із заявленими позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовними вимогами згідні у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечують, просять справу розглядати у їх відсутності та відсутності представника Комарівської сільської ради Маневицького району.
Враховуючи думку представника позивачів ОСОБА_1, яка не заперечує щодо розгляду справи у відсутності вказаних представника відповідача та співвідповідачів, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності представника Комарівської сільської ради Маневицького району, співвідповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Заслухавши пояснення представника позивачів, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 розділу X Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року „Про приватизацію земельних ділянок”, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
В судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, та для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, належали ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на праві приватної, спільної сумісної власності. ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ще за свого життя 19.04.2004 року склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кульбицькою І.В., згідно якого все належне їй майно заповіла внуку - позивачу ОСОБА_3 Спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_7 позивач ОСОБА_3 своєчасно у визначений законодавством термін прийняв, оскільки, як і позивач ОСОБА_2, постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємцем за законом на вказане спадкове майно є чоловік спадкодавця - ОСОБА_2, який має право на обов'язкову частку у спадщині, однак він нотаріально посвідченою заявою відмовився від своєї частки спадкового майна після смерті ОСОБА_7 Заяви про відмову від спадщини позивач ОСОБА_3 не подавав. Іншими спадкоємцями за законом на вказане спадкове майно є діти спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, однак вони на час відкриття спадщини зі спадкодавцем спільно не проживали, не вчинили будь-яких дій, що свідчать про прийняття ними спадщини після смерті матері ОСОБА_7, на спадкове майно не претендують. Зазначене підтвердила представник позивачів в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом заповіту від 19.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кульбицькою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 264, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 9.10.2006 року, довідки Комарівської сільської ради Маневицького району № 1402 від 14.12.2009 року, свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 21.01.1958 року, серії НОМЕР_3 від 21.01.1960 року, серії НОМЕР_4 від 8.10.1963 року, серії НОМЕР_5 від 10.01.2000 року, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 від 10.01.2000 року, свідоцтв про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 19.11.1985 року, серії НОМЕР_8 від 19.10.1992 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.01.1994 року, виданого Маневицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 53, будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_2, рішення Комарівської сільської ради Маневицького району № 15/4 від 25.01.1994 року та додатками до нього, повідомлення Другої Луцької державної нотаріальної контори № 135/01-14 від 23.02.2010 року, нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_3 про прийняття спадщини та ОСОБА_2 про відмову від спадщини.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_3, являючись спадкоємцем за заповітом на Ѕ частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, Ѕ частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 - частку, що належала ОСОБА_7, фактично набув право власності на вказане спадкове майно. На даний час право власності на нього ніким не оспорюється. Слід визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно за кожним окремо право власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, Ѕ частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, які були оформлені на ОСОБА_7
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 368, 372, 1216, 1225, 1233, 1235, 1268-1270, 1296 ЦК України, абзацом 2 п. 1 розділу X Земельного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно за кожним окремо право власності на Ѕ частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розміром 0.50 га, Ѕ частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розміром 0.25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 Волинської області, які були оформлені на ОСОБА_7.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя районного суду О.В. Невар