11 червня 2019 р. Справа № 480/1374/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.02.2019 № Ф-6025-54 про сплату боргу з єдиного соціального внеску на суму 18276, 72 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Водночас, позивач зауважує, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вона не зареєстрована як фізична особа-підприємець, а отже не є платником єдиного внеску.
Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний соціальний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (п. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Внаслідок несплати позивачем у встановлені законом строки єдиний соціальний внесок за 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року у нього утворилася заборгованість в сумі 18276, 72 грн., в зв'язку з чим відповідачем правомірно було сформовано та направлено ОСОБА_1 оскаржувану вимогу. Щодо посилань позивача на відсутність даних з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, відповідач зазначив, що на виконання ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції, чинній до 01.01.2017, ОСОБА_1 подавала до органів доходів і зборів звітність про нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, що свідчить про те, що позивач реєструвалась суб'єктом підприємницької діяльності. Крім того, згідно АРМ «Податковий блок» позивач перебуває в реєстрі страхувальників як фізична особа-підприємець.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-яка інформація про фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відсутня, що не заперечувалось відповідачем у письмовому відзиві.
Як встановлено із наведеного у письмовому відзиві витягу з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 в ІТС "Податковий блок" відповідачем було нараховано позивачу зобов'язання з єдиний соціальний внесок за 1, 2, 3, 4 квартали 2018 року у загальній сумі 18 276, 72 грн. (зворотній бік а.с. 26, а.с. 27).
В подальшому, Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-925-51, якою повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 18 276, 72 грн. (а.с. 9).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон №755).
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №755 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону №755-IV, в редакції 2012 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно із ч. 1 ст. 17 вказаного Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Таким чином, враховуючи зміст наведених норм, а також відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яких відомостей про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для висновку щодо реєстрації позивача, станом на час виникнення спірних правовідносин, як фізичної особи-підприємця.
Суд не бере до уваги аргумент відповідача про те, що у 2015 році ОСОБА_1 подавала до органів доходів і зборів звітність про нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, а також на те, що згідно АРМ «Податковий блок» позивач перебуває в реєстрі страхувальників як фізична особа-підприємець, оскільки обов'язок щодо сплати єдиного внеску виникає у платника з моменту державної реєстрації в якості фізичної особи-підприємця, а з моменту державної реєстрації припинення підприємницької діяльності особа звільняється від такого обов'язку.
Суд зауважує, що документів, які підтверджують державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, на час розгляду справи в суді, відповідачем надано не було.
Отже, обставини, на які посилається відповідач у письмовому відзиві, не можуть свідчити про те, що в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2011 року працює за трудовим договором в Обласному комунальному закладі "Сумська обласна інфекційна лікарня імені З.Й.Красовицького", та за неї як за найманого працівника роботодавцем нараховувався та сплачувався єдиний внесок за 2011-2019 роки, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування (а.с. 16-20).
Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Головне управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-6025-54.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Сумській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 21.02.2019 № Ф-6025-54 про сплату боргу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ЄДРПОУ 39456414) сплачену суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко