Ухвала
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 644/8380/18
провадження № 61-9221ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року і касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення частини вартості послуг, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) і просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 947,11 грн на відшкодування матеріальних збитків за частину вартості послуг та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 березня 2018 року ОСОБА_1 придбав у ФОП ОСОБА_2 , який здійснює діяльність туристичного агента, за 41 383 грн комплекс туристичних послуг для своєї сім'ї з 02 по 14 квітня 2018 року в місті Анталія Турецької Республіки. Відповідно до заявки на бронювання він з родиною мав вилетіти з Анталії до міста Києва о 14 годині 30 хвилин 14 квітня 2018 року, проте о 03 годині ранку його повідомили, що він має залишити готель, а о 06 годині їх родину доставили до аеропорту в місті Анталія. Таким чином, час перебування його та родини на відпочинку скорочено на 06 годин 30 хвилин. Оплативши туристичні послуги, він виконав свої зобов'язання перед відповідачем в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання порушив, скоротивши час його відпочинку, чим завдав незручності та спричинив моральну шкоду.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 11 200 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року змінено в частині стягнення судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 5 000 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції.
02 травня 2019 року ФОП ОСОБА_2 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року в частині зміни стягнених з ОСОБА_1 на його користь судових витрат, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року в цій частині залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
15 травня 2019 року ОСОБА_1 також подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив повністю скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю, в задоволені вимог відповідача про стягнення з нього судових витрат відмовити.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарги подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 1 921 грн.
Ціна позову в цій справі щодо стягнення частини вартості послуг та відшкодування моральної шкодистановить 20 947,11 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії»).
Судові рішення у цій справі ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Оскільки оскаржувані заявниками судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у цій справі не підлягають розгляду заявлені ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, про звільнення його від сплати судового збору, про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року і за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення частини вартості послуг, відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подавали касаційні скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук