11.02.10р.Справа № 18/27-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про визнання частково недійсним пункту договору
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: Алєксєєв О.Є. дов. від 13.01.09 р.,
Сидельківська Г.М. дов. від 02.02.10 р.
від відповідача: ОСОБА_4 дов. від 15.05.09 р.
ОСОБА_5 дов. від 15.05.09 р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання частково недійсним пункту 7.2 Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №24/03/09 від 24.03.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дорбуд”та Приватним підприємцем ОСОБА_1, а саме, недійсним в частині пені, яка підлягає сплаті (стягненню) в розмірі, що перевищує розмір пені, обрахованої виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (стягується) пеня.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що п. 7.2. договору не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що доводи позивача не ґрунтуються на нормах законодавства, пункт 7.2. договору купівлі -продажу нафтопродуктів №24/03/09 від 24.03.2009р. відповідає чинному законодавству, оскільки розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
По справі оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-
24.03.2009 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 24/03/09, за умовами якого відповідач зобов"язався передати у власність позивача, а позивач зобов"язався прийняти та оплатити нафтопродукти. Номенклатура, кількість, умови поставки, порядок оплати та ціна нафтопродуктів визначається сторонами за додатковою угодою.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином у встановлений договором строк.
У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів і транспортних витрат, покупець оплачує продавцю пеню 0,5 % за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів і транспортних витрат. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов"язань за цим договором.
Позивач просить визнати недійсним п. 7.2. договору, оскільки вважає, що він не відповідає нормам чинного законодавства, які встановлюють розмір відповідальності за неналежне виконання грошових зобов"язань.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов"язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позивачу в позові відмовити.
Суддя В.І. Петрова