22 лютого 2010 р. № 23/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
суддівШевчук С.Р. (доповідач)
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.10.2009р.
у справі №23\63 господарського суду Львівської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»
простягнення 5775677, 11 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Мерзлякова О.О.
- відповідача: Романенко О.В.
Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Комфортбуд-1» 5775677,11 грн. боргу по договору №0721-02 від 21.07.2008р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.08.2009р. (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4988627, 94 грн. основного боргу, 266870, 05 грн. пені, 33358,58 грн. трьох відсотків річних, 203310,46 грн. втрат від інфляції, 24918,91 грн. державного мита та 115,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 100000 грн. провадження у справі припинено, а в решті вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2009р. (головуючий Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Мурська Х.В.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з урахуванням подальших доповнень, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 21.07.2008р. між сторонами у справі укладено договір №0721-02, згідно умов якого позивач зобов'язувався продати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі, металопродукцію, асортимент, кількість, якість, яких вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до Договору. Ціна товару за одиницю та по позиціях вказується в Специфікаціях, загальна сума договору 12000000 грн.
Розрахунок за товар здійснюється на розрахунковий рахунок позивача на протязі 60-ти днів з дати відвантаження.
На виконання умов даного договору, позивач по видаткових накладних №№ЛФ-0000286, ЛФ-0000295, ЛФ-0000297, ЛФ-0000332, ЛФ-0000335, ЛФ-0000347, ЛФ-0000363, ЛФ-0000424, ЛФ-0000442, ЛФ-0000877, ЛФ-0000880, ЛФ-0000894. ЛФ-0000917. ЛФ-0000972. ЛФ-0001044, ЛФ-0001075, ЛФ-0001156, ЛФ-0001209, ЛФ-0001307. ЛФ-0001310. ЛФ-0001318. ЛФ-0001390. ЛФ-0001450. ЛФ-0001451, ЛФ-0001474, ЛФ-0001475, ЛФ-0001592. ЛФ-0001608, ЛФ-0001609, ЛФ-0001610, ЛФ-0001631, ЛФ-0001642, ЛФ-0001716, ЛФ-0001759. ЛФ-0001760, ЛФ-0001777, ЛФ-0001779, ЛФ-0001803, ЛФ-0001805, ЛФ-0001806, ЛФ-0001807, ЛФ-0001923, ЛФ-0001961, ЛФ-0002085, ЛФ-0002097 поставив відповідачу продукції на суму 4837332,07 грн.
Крім цього, позивач по видаткових накладних №№ ЛФ-0001070, ЛФ-0001072, ЛФ-0001081. ЛФ-0001082, ЛФ-0001084, ЛФ-0001085, ЛФ-0001442, ЛФ-0001915, ЛФ-0001916, ЛФ-0001917, ЛФ-0001934 поставив відповідачу, як вказано у накладних на підставі Договору б/н від 11.06.2008 р., арматуру вартістю 1301295,86 грн.
Втім, оскільки такий договір між сторонами у справі не укладався, а вся продукція поставлялась позивачем протягом дії договору №0721-02 і є однотипною (арматура), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що поставки по зазначених видаткових накладних здійснювались саме на підставі договору № 0721-02 від 21.07.2008 р.
Таким чином, як зазначили суди, позивачем поставлено відповідачу по договору № 0721-02 від 21.07.2008 р. продукції на загальну суму 6138627,94 грн.
Тоді як, відповідач, взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої за договором №0721-02 продукції виконав лише частково, сплативши 1050000 грн. до подання даного позову та 100000 грн. під час розгляду справи місцевим господарським судом.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4988627,94 грн.
Окрім того, враховуючи, що відповідач припустився прострочення платежу за поставлену продукцію, тому на підставі ст.625 Цивільного кодексу України він зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочки, а також 3% річних, судами попередніх інстанцій задоволені вимоги ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які за перевіреним розрахунком суду складають 236669,04 грн.
Також, оскільки відповідачем не спростовано факту прострочення ним оплати поставленої продукції, він на підставі п.6.3 Договору та ст.611 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню, яка за перевіреним судом розрахунком складає 266870,05 грн.
В іншій частині стягнення основного боргу, 3-% річних, інфляційних втрат та пені відмовлено, в зв'язку з їх необґрунтованістю, а в частині стягнення 100000 грн. провадження у справі припинено, з підстав передбачених п.1-1 ст.80 ГПК України.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки ні господарський суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права і обов'язки сторін, не визначили які правовідносини існували між сторонами і на підставі чого вони виникли.
Так, розглядаючи даний спір як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд дійшли передчасного висновку про те, що поставка товару по видаткових накладних №№ ЛФ-0001070, ЛФ-0001072, ЛФ-0001081. ЛФ-0001082, ЛФ-0001084, ЛФ-0001085, ЛФ-0001442, ЛФ-0001915, ЛФ-0001916, ЛФ-0001917, ЛФ-0001934 відбулась по спірному договору №0721-02, оскільки в самих накладних визначена підстава поставки договір б/н від 11.06.2008.
При цьому, посилання судів на те, що оскільки між сторонами договір б/н від 11.06.2008р. не укладався, то поставка відбулась в межах договору №0721-02 є помилковим, оскільки відповідно до ст.11 ЦК України зобов'язання виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, судам слід було ретельніше встановити дійсні правовідносини сторін та перевірити чи дійсно відбувалась ця поставка на виконання умов договору №0721-02, чи сторони провели господарські операції поза межами договору, врахувавши, при цьому, що як в спірних накладних, так і в довіреностях на отримання цінностей, які є документами суворої звітності, відсутні будь-які посилання на договір від 21.07.2008р. №0721-02, як на підставу здійснення поставки. Не містить посилань на цей договір і претензія позивача, з якою він звертався до відповідача.
Встановлення зазначеного суттєво б вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи, зокрема підстав виникнення між сторонами відносин, що є, водночас, критерієм, за яким необхідно було з'ясувати чи між сторонами виникло зобов'язання по оплаті зазначеного товару з визначеним строком виконання чи з невизначеним строком виконання (ст. 530 ЦК України) і в залежності від цього вирішувати питання про застосування чи незастосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання та строку її настання.
Окрім того, суди не звернули увагу на те, що відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за N233/2037.
При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Отже, не врахувавши зазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення податкової накладної та Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд не витребував у позивача за спірний період за даними правовідносинами сторін: податкові накладні та реєстри видатних та отриманих податкових накладних, не з'ясував, чи відображені позивачем вказані податкові накладні по цим господарським операціям сторін у реєстрі виданих податкових накладних за спірний період та не встановив яка підстава для проведення таких операцій була зазначена в даних накладних.
Тоді як, відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, ст.38 ГПК України зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
За таких обставин враховуючи, що ні суд апеляційної інстанції, ні місцевий господарський суд в порушення наведених норм не забезпечили всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи, що суттєво вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи та, відповідно, на їх юридичну оцінку і правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення та направити справу до місцевого господарського суду для нового розгляду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 11.08.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2009р. у справі №23/63 скасувати, а справу №23/63 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.