10 березня 2010 р. № 9/038-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду
від17.11.2009р.
у справі№9/038-09/7
Господарського судуКиївської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АМО"
доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"
простягнення страхового відшкодування
за участю представників
- позивача:Літінської Я.Г. (довіреність від 11.01.2010р.)
- відповідача:Нестеренко В.В. (довіреність від 05.01.2010р.), -
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМО" звернулось в суд з даним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", про стягнення 74 615, 26 грн. страхового відшкодування, обґрунтовуючи його тим, що відповідач неналежно виконує умови договору добровільного страхування наземного транспорту № 250/02-126 від 04.10.2007 р., зокрема, щодо сплати страхового відшкодування внаслідок страхового випадку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2009р. (суддя Антонова В.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Фаловської І.М., суддів Разіної Т.І., Чорногуза М.Г.) позов задоволено повністю.
В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 250/02-126 (далі-договір).
Згідно п. 2.1 договору та додатку № 1 до нього, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зокрема, транспортним засобом моделі УАЗ -3163-014, держаний номер НОМЕР_1, балансова вартість якого становить 936 000 грн., франшиза в разі пошкодження -1, 5%, страховий платіж -4 090, 32 грн.
Відповідно до статті 3 договору страховими випадками, зокрема, визнаються, пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 8.2.10 договору з моменту, як стане відомо про настання події, що може бути визнана страховим випадком, протягом трьох робочих днів страхувальник зобов'язаний письмово повідомити про це страховика.
Судами також встановлено, що 27.12.2007 року на автошляху "Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя" зі сторони с. Братське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області стався страховий випадок, а саме ДТП за участю застрахованого автомобіля УАЗ-3163-014, держаний номер НОМЕР_1, який належить позивачу та перебував у лізинговому користуванні у ТОВ "Сварог ЛТД" та автомобіля "ГАЗ - 33021", державний номер НОМЕР_2, і вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля згідно висновку № 060204 від 12.02.2008 року незалежного експерта -Експертно-консалтингової фірми "Арт-Синтез", становить 75 751, 53 грн.
Із встановлених судами обставин справи також вбачається, що 08.01.2008 р. позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням про настання страхового випадку № 08/01-02 (вх. № 250/02-08 від 08.01.2008 р.), в якому виклав обставини, що трапились 27.12.2008 року, однак відповідач надіслав на адресу позивача лист № 1-1/1419 від 11.11.2008 року, яким відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, пославшись на те, що повідомлення про випадок про пошкодження транспортного засобу УАЗ - 3163-014, держаний номер НОМЕР_1, надійшло з порушенням п. 8.2.10 договору, тобто після спливу трьох робочих днів, наданих для подання такого повідомлення.
Судами встановлено, що сума коштів, що має бути сплачена позивачу відповідачем, становить, - розмір збитків (75 751,53 грн.) з вирахуванням суми франшизи (1,5%), та складає: 75 751,53 грн.*1,5% = 1 136,27 грн. -сума франшизи; 75 751,53 грн.-1 136,27 грн. = 74 615,26 грн. -сума страхового відшкодування.
Саме про стягнення 74 615,26 грн. позивач і заявив вимогу до відповідача.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що позивач належним чином повідомив відповідача про настання події, що може бути визнана страховим випадком, а відтак у останнього не було правових підстав відмовляти у виплаті страхового відшкодування.
Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.
Як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач посилався на несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку.
Відповідно до приписів статті 26 частина 1 пункту 5 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами договору протягом трьох робочих днів з моменту, як стане відомо про настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов'язаний письмово повідомити про це страховика (п. 8.2.10).
Судами встановлено, що про страховий випадок позивачу стало відомо 08.01.2008р. і у цей же день, тобто у строки, визначені умовами договору, він повідомив страховика про страховий випадок.
Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Також, у касаційній скарзі відповідач, як на підставу для зменшення розміру страхового відшкодування, посилався на те, що він обґрунтував суду апеляційної інстанції необхідність зменшення розміру страхового відшкодування, з посиланням на умови п. 8.3.9 договору, до 61 486, 18 грн., однак останній проігнорував його доводи.
Між тим, вказані доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Так, спростовуючи такі твердження відповідача суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п. 8.3.9 договору страховик має право зменшити розмір страхового відшкодування до 50% від розміру збитку в разі грубого порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора чи жест регулювальника, виїзд на зустрічну смугу руху, перевищення швидкості більше ніж 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху, порушення правил проїзду залізничних переїздів, проїзд транспортного засобу на заборонені знаки дорожнього руху.
Також, цей суд виходив з того, що відповідно до постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2008 року ОСОБА_1., керуючи застрахованим автомобілем УАЗ - 3163-014, держаний номер НОМЕР_1, рухався на ділянці автомобільного шляху, вкритій льодом, внаслідок чого втратив можливість контролювати рух, керованого ним автомобілю та виїхав на смугу зустрічного руху, де в момент руху юзом відбулось зіткнення з іншим автомобілем, а відтак дійшов висновку, що водій застрахованого автомобіля не вчинив, передбачених наведеними умовами договору, грубих порушення Правил дорожнього руху.
Відтак доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі особа, що її подала, як на підставу для її задоволення посилається на те, що судові рішення прийняті з порушенням умов п.12.3 договору добровільного страхування, вказуючи при цьому на те, що розмір страхового відшкодування перевищує дійсну вартість транспортного засобу, а за умовами договору -не може її перевищувати.
Між тим, із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що цей суд дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування (74 615,26 грн.), не перевищує вартість транспортного засобу на час скоєння ДТП (87 645,32 грн.), а тому погодився з тим, що вимога позивача про сплату страхових виплат, яка була обчислена на підставі п.12.3 договору, підлягає задоволенню.
Таким чином доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що згідно статті 111 частина 2 Господарського процесуального кодексу України не допускаються, а відтак оскаржена постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2010р. було зупинено виконання рішення місцевого господарського суду до закінчення перегляду судових рішень у справі в порядку касації.
Враховуючи що перегляд судових рішень в порядку касації Вищим господарським судом України закінчено, вказані вимоги про зупинення виконання рішення місцевого господарського суду втратили чинність.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. у справі №9/038-09/7 Господарського суду Київської області -без змін.
Поновити виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2009р.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало