10 березня 2010 р. № 14/313
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.
суддів Стратієнко Л.В.
Черкащенка М.М.
з участю представників:
позивача:
відповідача: Осика С.В.
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод"
на рішення
та постановугосподарського суду Донецької області від 07 жовтня 2009 р.
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2009 р.
у справі№ 14/313
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Груп"
дозакритого акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод"
про
та за зустрічним позовом
достягнення 312 000 грн.
закритого акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод"
товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Груп"
про визнання правочину недійсним та спонукання до виконання дій
У вересні 2009 р. позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача 312 000 грн. передоплати за продукцію, яку останній мав поставити згідно договору поставки від 29.10.2008 р. № 29-10/08, посилаючись на те, що внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило для ТОВ "Міленіум Груп" інтерес.
У жовтні 2009 відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсним одностороннього правочину -заяви позивача від 09.06.2009 р. про відмову від прийняття за договором поставки від 29.10.2008 р. № 29-10/08 13 шт. візків спікальних та зобов'язання позивача прийняти їх (а.с.38-41).
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.10.2009 р. (суддя Левшина Г.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. (головуючий -Стойка О.В., судді -Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), первісний позов задоволено.
Стягнуто з ЗАТ "Азовський машинобудівний завод" на користь ТОВ "Міленіум Груп" попередню оплату в сумі 312 000 грн. та судові витрати, в тому числі 20 000 грн. на оплату послуг адвоката.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов в частині зобов'язання позивача прийняти 13 шт. спікальних візків.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
В судовому засіданні була оголошена перерва для вирішення в порядку ч.4 ст.20 ГПК України відводу колегії суддів, заявленого представником позивача, після якої він в судове засідання не з'явився.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 2 ст. 220 ГК України передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 29.10.2008 р. між сторонами було укладено договір поставки № 29-10/08, відповідно до п.1.1 якого постачальник (відповідач) зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю (позивачу) 13 штук візків спікальних, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього гроші.
Згідно з п.4.4 договору розрахунки за договором здійснюються таким чином: 50% відсотків від вартості товару протягом 5 банківських днів з дня укладення договору на підставі рахунку постачальника, а остаточний розрахунок згідно п.4.5 договору покупець здійснює протягом 5 банківських днів з дня отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.
06.11.2008 р. платіжним дорученням № 638 позивач сплатив на відповідачу 156 000 грн., а 21.05.2009 р. платіжним дорученням № 28 решту 156 000 грн. від вартості товару.
Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк виконання зобов'язання відповідачем згідно п.2.4 договору (30 календарних днів з дня здійснення позивачем 50% попередньої оплати за товар) закінчився 06.12.2008 р. і в цей строк зобов'язання ним виконані не були, а тому всі подальші обставини, в тому числі і направлення ним позивачу телеграми від 25.12.2008 р., не впливають на вирішення спору і з 07.12.2008 р. у позивача виникло право вимагати від відповідача суму попередньої оплати у розмірі 312 000 грн.
Проте, повністю погодитися з висновком суду неможливо, оскільки відповідно до змісту ч.2 ст. 220 ГК України, ч.3 ст. 612 ЦК України для задоволення позову необхідно встановити не лише прострочення зобов'язання боржником, а й об'єктивність втрати інтересу кредитора до виконання зобов'язання.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України суд не з'ясував з якого моменту позивач втратив інтерес до виконання зобов'язання відповідачем, адже 21.05.2009 р., після прострочення боржника, позивачем була сплачена решта 50% вартості товару, та чи не свідчать такі дії позивача, що станом на 21.05.2009 р. його інтерес до виконання зобов'язання боржником не був втрачений.
Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, враховуючи, що як відповідачем, так і позивачем були надані докази щодо виготовлення спікальних візків на цей час (а.с. 121-123).
Слід зазначити, що зазначення в п.2.1 про поставку товару постачальником на умовах СРТ -м.Кривий Ріг згідно вимог правил "Інкотермс" в редакції 2000 р. не звільняє сторони від виконання вимог п.5.1 договору, а тому суду слід було з'ясувати чи прибував представник покупця на склад постачальника для приймання товару, перевірити чи мали місце обставини, викладені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2009 р. (а.с.64-65) та чи не свідчать вони про виконання відповідачем п.2.1 договору.
Крім того, стягуючи на підставі ч.3 ст. 44 ГПК України з відповідача на користь позивача 20 000 грн. відшкодування на оплату послуг адвоката, суд не звернув уваги на те, що згідно наданої позивачем квитанції № 215870 від 04.09.2009 р. вказана сума сплачена адвокату не ТОВ "Міленіум Груп", а ОСОБА_1
За таких обставин постановлені судові рішення в частині вирішення первісного позову підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Що стосується вирішення зустрічного позову, то він вирішений судами відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини і доводи касаційної скарги в цій частині висновків господарських судів не спростовують, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2009 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2009 р. у справі за № 14/313 в частині вирішення первісного позову скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий П.А. Гончарук
Судді Л.В. Стратієнко
М.М. Черкащенко