09 березня 2010 р. № 2-26/3156-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим
на постанову від 16.12.09 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№2-26/3156-2009 господарського суду АР Крим
за позовомЗаступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим
доАлупкінської міської ради
3-тіособа без самостійних вимог на предмет спору1.Державне підприємство "Лівадія"
2.ТзОВ "Трест Форум"
3.ТзОВ "Капітал-Маркет"
провизнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.11.2009 (суддя О.Медведчук), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 (судді: Т. Фенько, Т. Видашенко, В. Голик) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Алупкінської міської ради від 28.12.2006 № 26 "Про передачу Державним підприємством "Лівадія" земельної ділянки в землі запасу Алупкінської міської ради" (арк.8) відмовлено з тих підстав, що рішення відповідає діючим нормам земельного права і не порушує прав держави.
Заступник прокурора АР Крим в касаційному поданні просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що справа розглянута з порушенням вимог ст. ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України: достеменно не з'ясований правовий статус спірної земельної ділянки, порядок управління нею; не спростовано твердження прокуратури, що спірна земля належить до земель державної власності і передача її до земель запасу міськради порушує права держави. Судами не досліджено на підставі яких документів у ДП "Лівадія" виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою і право розпоряджатися нею. Згідно Указу Президента України від 06.10.1999 заборонено вилучати та передавати майно, що перебуває у державній власності та закріплено за підприємствами, які входять до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра". Прийняті судові рішення не відповідають пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Рада не вправі розпоряджатися землями, на яких розташовані державні підприємства та передавати їх у комунальну власність. Судами неправильно застосована ст. 142 ЗК України. Відмова від землі повинна бути на користь власника землі, а міськрада таким не являється. Статут ДП "Лівадія" не наділяє директора підприємства правом відмовлятися від земельних ділянок державної власності на користь третіх осіб.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 002301 від 23 лютого 2000 року радгосп-заводу "Лівадія" надано у постійне користування землі 83,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Алупкінською міською радою міста Ялта Автономної Республіки Крим у відповідності з рішенням Ради народних депутатів №15 від 30 квітня 1999 року (а. с. 112-115).
Згідно статуту Державного підприємства "Лівадія", зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України від 27 січня 2006 року № 718-05-01/2006, державне підприємство "Лівадія" було створено як державне підприємство радгосп-завод "Лівадія". Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26 грудня 2005 року № 747 "Про перейменування державних підприємств "Державне підприємство радгосп-завод "Лівадія" перейменоване в Державне підприємство "Лівадія". Державне підприємство "Лівадія" є правонаступником майнових прав і обов'язків Державного підприємства радгосп-завод "Лівадія". Підприємство на добровільних началах входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра".
Листом № 1042 від 26 грудня 2006 року директор державного підприємства "Лівадія" добровільно відмовився від права постійного користування земельною ділянкою "Шахтер" орієнтовною площею 11,0 га, розташовану за адресою: місто Алупка, район вул. Севастопольське шосе, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка для сільськогосподарських цілей не придатна і підприємством у виробничих цілях не використовується та просив припинити право його постійного землекористування як компенсація за переданий на баланс Алупкінської міської ради житловий фонд ДП "Лівадія" (а. с. 111).
28 грудня 2006 року на 11-ій сесії 5-ого скликання Алуштинської міської ради було прийнято рішення №26 «Про передачу державним підприємством "Лівадія" земельної ділянки в землі запасу Алупкінської міської ради», яким було вирішено прийняти від державного підприємства "Лівадія" в землі запасу Алупкінської міської ради земельну ділянку "Шахтер" орієнтовною площею 11,0 га, розташовану за адресою: місто Алупка, район вул. Севастопольське шосе, припинити право постійного користування державного підприємства "Лівадія" на вказану земельну ділянку та внести відповідні зміни до державного акту на право постійного користування землею серії II КМ №002301 від23 лютого 2000 року, виданий Алупкінською міською радою міста Ялта Автономної Республіки Крим у відповідності з рішенням Алупкінської міської Ради народних депутатів №15 від 30 квітня 1999 року (а. с. 8).
З посиланням на ст. 142 ЗК України апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки спірна земельна ділянка для сільськогосподарських цілей не придатна і підприємством у виробничих цілях не використовується, то воно скористалося своїм правом на добровільну відмову від неї, а у відповідача не було підстав не прийняти відмову. Крім цього, судом встановлено, що ДП "Лівадія" не переоформило своє право користування землею радгосп-заводу "Лівадія". По суті з припиненням існування радгосп-заводу "Лівадія" було припинено його право користування землею і вона повинна була повернута власнику в особі Територіальної громади міста Алупка. Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не належить державному підприємству.
На спірні правовідносини поширюється дія ст. 84 Земельного кодексу України, якою встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Зважаючи на обставини справи та вимоги діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суди передчасно вирішили про безпідставність вимог прокурора, оскільки судові рішення прийняті з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного, об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів у справі.
Зокрема в судових рішеннях не досліджено де саме знаходиться спірна земельна ділянка, хто є її власником, а хто землекористувачем. Дослідивши ці обставини, необхідно надати правову оцінку листу Міністерства аграрної політики України № 1042 від 26.12.2006, яке є органом управління майном і з'ясувати його повноваження щодо можливості розпоряджатися землями державної власності. Судами не досліджений Статут державного підприємства "Лівадія". При цьому не слід ототожнювати поняття "майно" та "земля". Майнові права регулюються Цивільним кодексом України, а правовідносини щодо землі -Земельним кодексом України (Ухвала ВСУ арк. 29-33).
Не дослідивши ці обставини неможливо перевірити правильність застосування норм матеріального права.
За таких обставин прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити матеріали справи, об'єктивно встановити обставини і правильно застосувати до них діючі норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Винести законне, обгрунтоване рішення суду.
Керуючись ст. ст. 1115 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційне подання заступника прокурора АР Крим задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 11.11.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 у справі № 2-26/3156-2009 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун