“21” січня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
представника позивача ОСОБА_3
позивачки ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
представника Виконкому Ялтинської міської ради Сорокіної Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання незаконною приватизації в частині допоміжних приміщень, скасування розпорядження на приватизацію та свідоцтва про право власності на частку приміщень, визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним,
за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3», Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод у здійсненні права користування свої майном,
Позивачка ОСОБА_4 звернулась до Ялтинського міського суду АРК із зазначеними позовними заявами в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства і просить суд:
- Скасувати розпорядження Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 3 червня 1997 року № 14449 у частині передачі у власність ОСОБА_8, ОСОБА_10 веранд під літерами № № 1-2 і 1-3 площею 6.6 кв.м. і 5.9 кв.м.;
- Визнати недійсним Свідоцтво про право власності № 11901-1, видане Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради ОСОБА_8 і ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_1 в частині передачі у власність веранд літера № № 1-2, 1-3, площею 6.6 кв.м. і 5.9 кв.м.;
- Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 16 березня 2000 року між ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_5, в частині передачі у власність веранд № № 1-2, 1-3, площею 6.6 кв.м. і 5.9 кв.м.;
- Зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у здійсненні права користування приміщеннями веранди № 1-2 площею 6.6 кв.м., № 1-3 площею 5.9 кв.м. у АДРЕСА_4 шляхом їх звільнення.
Провадження за позовними заявами були об'єднані на підставі ухвали Ялтинського міського суду АРК від 24 грудня 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що саме ОСОБА_4 до 2004 року вільно користувалася спірними приміщеннями веранд багатоквартирного АДРЕСА_4, відповідно ОСОБА_8 і ОСОБА_10 набули право власності в порядку приватизації на вказані приміщення протиправно, тобто на порушення ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відтак і укладений у подальшому 16 березня 2000 року між ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири № 1 вказаного будинку у частині відчуження спірних веранд є недійсним. Оскільки на підставі рішення Виконкому Ялтинської міської ради від 25 червня 2009 року № 1111 і Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 є власницею зазначених приміщень, які, на її думку, безпідставно займає відповідач, їй створені перешкоди у здійсненні права користування.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з наведених підстав.
Представник відповідача Виконавчого комітету Ялтинської міської ради на підставі довіреності ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала, просила його задовольнити у відповідністю з доводами ОСОБА_4
Відповідач ОСОБА_5 та його представник на підставі усного клопотання ОСОБА_6 проти позову заперечували, оскільки Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2009 року встановлено, що спірні веранди побудовані самочинно і не значаться в інвентарній справі, відтак, права на позов ОСОБА_4 не має, сам предмет судового захисту відсутній. При цьому судовими рішеннями вже неодноразово встановлювалось, що власником веранд є саме ОСОБА_5
ОСОБА_8, представники Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3» і Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Сторони та їх представники сторін не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних заяв з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Сторони та їх представники визнали, що ОСОБА_8 і ОСОБА_10 до приватизації являлись наймачами квартири АДРЕСА_3, а ОСОБА_4 - наймачем квартири № 2 вказаного будинку.
Як убачається з матеріалів справи, і це не оспорюється сторонами та їх представниками, а також встановлено Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2009 року, приміщення веранд площею 6.6 кв.м і 5.9 кв.м. до АДРЕСА_4 були самочинно збудовані та в експлуатацію згідно встановленого порядку не здавались.
Із заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до керівника органу приватизації і довідки про склад сім'ї наймачів убачається, що вони просили безоплатно передати їм у приватну власність квартиру АДРЕСА_4, яка складається з однієї кімнати жилою площею 13.4 кв.м., кухні площею 5.8 кв.м., вбиральні площею 2.9 кв.м. та коридору площею 3.8 кв.м., тобто загальною площею 25.9 кв.м., у тому числі жилою - 13.4 кв.м.
Зі Свідоцтва про право власності на житло № 11901-1, виданого 3 червня 1997 року, убачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 приватизували в рівних частках квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 25.9 кв.м., у тому числі жилою площею 13.4 кв.м.
З довідки-характеристики на квартиру № 1 убачається, що загальна жила площа квартири була зменшена на 0.5 кв.м. за рахунок установлення пічки.
За таких обставин, під час приватизації квартири № 1 до загальної площі були включені приміщення загального користування з квартирою № 2 площею 12 кв.м. (кухні, убиральня та коридор) і, ураховуючи, що жила площа квартири зменшилася на 0.5 кв.м., загальна площа квартири на момент приватизації становила 25.9 кв. м., у тому числі житлова - 13.4 кв.м., що відповідає заяві наймачів квартири № 1, даним характеристики квартири, зазначеним у договорі купівлі-продажу квартири від 16 березня 2000 року, укладеним між ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_5
При цьому з довідки Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3» від 3 березня 2004 року вбачається, що веранди під літерами 1-2 та 1-3 в інвентарній справі будинку № 10 по вул. Щорса в м. Ялті не рахуються.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 5 березня 2004 року і Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК від 20 вересня 2004 року було встановлено, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_5 разом зі спірними верандами. Обставини, які встановлені у зазначених судових рішеннях, згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиціальними. Право власності ОСОБА_5 і підстави для його виникнення ніким не оспорені.
Таким чином, ОСОБА_4 є тільки власником квартири АДРЕСА_6, що посвідчується Свідоцтвом про право власності № 1398 від 7 вересня 1995 року, без урахування спірних веранд.
З огляду на таке, прийняття Виконкомом Ялтинської міської ради рішення № 1111 від 25 червня 2009 року про реєстрацію права власності на приміщення літера 1-2 і 1-3 АДРЕСА_4 за ОСОБА_4 і видача їй Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 вересня 2009 року Серії САС № 463303 було незаконним і потягло колізію з правом ОСОБА_5 Такий правовий акт індивідуальної дії і здійснену на його підставі реєстрацію права власності ОСОБА_5 вправі оспорити у судовому порядку як незаконні.
При цьому суд зауважує, що реєстрація права власності на самочинно споруджені об'єкти нерухомості за ОСОБА_4 на підставі рішення Виконкому Ялтинської міської ради і рішення міжвідомчої комісії, є заздалегідь неправомірним, враховуючи, що цивільним законодавством визначено єдине правило про ненабуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за винятком судового визнання права власності за умови відведення земельної ділянки (ст. 376 ЦК України). Будь-які доводи про законність затвердження Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради рішень міжвідомчої комісії на підставі Порядку про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради, є нікчемними, адже за змістом ст. 4 ЦК України акти органу місцевого самоврядування не належать до актів цивільного законодавства, тому при прийнятті до експлуатації будівель і споруд жоден державний орган або орган місцевого самоврядування не вправі керуватися нормативними актами органів місцевого самоврядування.
Крім того, рішення Виконкому Ялтинської міської ради про реєстрацію права за ОСОБА_4 прийняте і всупереч Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, якою був затверджений «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
За змістом ст. ст. 15, 16, 21, 203, 215, 391, 393 ЦК України, на які в обґрунтування позовних вимог посилаються позивачка ОСОБА_4 та її представник, захисту підлягає тільки таке право або цивільний інтерес, які належить особі і є порушеними. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 не має переважного права на спірні приміщення веранд, а реєстрація права власності на такі приміщення була здійснена всупереч встановленого порядку, тобто за наявності власника ОСОБА_5 і на підставі правового акту не уповноваженого на це органу, суд не убачає підстав для визнання незаконним правового акту про приватизацію, визнання недійсним Свідоцтва про право власності і договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 і ОСОБА_5 в частині відчуження спірних приміщень, а також і для усунення перешкод у здійсненні права користування цими приміщеннями.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності сторін та їх представників, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні заяви задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, а заходи забезпечення позову скасовуються з підстав ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 16, 21, 203, 215, 391, 393 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 154, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні :
• позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання незаконною приватизації в частині допоміжних приміщень, скасування розпорядження на приватизацію та свідоцтва про право власності на частку приміщень, визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним;
• позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3», Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про усунення перешкод у здійсненні права користування свої майном - в і д м о в и т и.
Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали судді Ялтинського міського суду АРК від 19 жовтня 2004 року (справа 2з-3/2004 р.) шляхом накладення арешту на веранди літера 1-2 площею 6.6 кв.м. і літера 1-3 площею 5.9 кв.м. - скасувати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -