04 березня 2010 р. № К17/035-09/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року
у справі господарського судуКиївської області
за позовомОСОБА_4
доОСОБА_5
ОСОБА_6
ТОВ "Мирбуд"
3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавний реєстратор Білоцерківської районної державної адміністрації
провиключення учасників з господарського товариства
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з"явився,
- відповідача:
- третьої особи:ОСОБА_7,
не з"явився,
У квітні 2009 року гр. ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Київської області з позовом до гр. ОСОБА_5 та гр.. ОСОБА_6 про виключення їх зі складу учасників ТОВ «Мирбуд».
У червні 2009 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позовних вимог та просив суд визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що не набули прав на участь та не є учасниками ТОВ «Мирбуд»(а.с. 100-101 т.1).
Рішенням господарського суду Київської області від 13.08.2009 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що не набули права на участь та не є учасниками ТОВ «Мирбуд».
Рішення мотивовано тим, що відповідачі не набули корпоративних прав ТОВ «Мирбуд», а отже і не є учасниками товариства, у зв»язку з тим, що вони повністю не внесли свої вклади у статутний фонд товариства.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року рішення місцевого господарського суду від 13.08.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що заявлений позивачем позов не відповідає способам захисту прав, передбачених законом.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року скасувати, рішення господарського суду Київської області від 13.08.2009 року з даної справи залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Установчого договору від 30.10.2003 року, підписаного його учасниками: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було створено ТОВ «Мирбуд».
Згідно зі ст. 5 Статуту ТОВ “Мирбуд”, затвердженого зборами учасників товариства протоколом № 1 від 30.10.2003 року та зареєстрованого 10.11.2003 року, статутний фонд Товариства складає 18500 грн.
Відповідно до Установчого договору, вклади кожного з учасників товариства до статутного фонду складають:
- ОСОБА_4 -майно, грошові кошти на суму 6937,5 грн., що становить 37.5% Статутного фонду Товариства;
- ОСОБА_6 - майно, грошові кошти на суму 6937,5 грн., що становить 37.5% Статутного фонду (капіталу) Товариства;
- ОСОБА_5 - майно, грошові кошти на суму 4625 грн., що становить 25% Статутного фонду (капіталу) Товариства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що учасники товариства у відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 5 Статуту ТОВ “Мирбуд” здійснили внески до статутного фонду товариства у розмірі: ОСОБА_4 -2081,50 грн., ОСОБА_6 -2081,50 грн., ОСОБА_5 -1387 грн.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про господарські товариства” збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом № 3 від 09.09.2004 року було сформовано статутний фонд (капітал) Товариства в розмірі 350000,00 грн. Вкладами кожного з Учасників до Статутного фонду (капіталу) Товариства є:
- ОСОБА_4 -майно, грошові кошти на суму 131250,00 грн., що становить 37.5% Статутного фонду (капіталу) Товариства;
- ОСОБА_6 -майно, грошові кошти на суму 131250,00 грн., що становить 37.5% Статутного фонду (капіталу) Товариства;
- ОСОБА_5 -майно, грошові кошти на суму 87500,00 грн., що становить 25% Статутного фонду (капіталу) Товариства.
Відповідні зміни були внесені до Статуту Товариства, який у новій редакції зареєстрований Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 22.09.2004 року.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що статутний фонд товариства «Мирбуд»був повністю сформований учасниками.
Доводи скаржника, що статутний фонд товариства був сформований за рахунок коштів ОСОБА_4 не можуть братись судом до уваги, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами -реєстраційна справа, Статут товариства, рішення Миронівського районного суду Київської області від 08.09.2009 року, у справі за позовом ТОВ “Мирбуд” до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 87500,00 грн. та ОСОБА_6 131250,00 грн.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України та ст.20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказані норми Законів не передбачають такого способу захисту прав, як визнання учасників товариства такими, що не набули права на участь та такими, що не є учасниками, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року у справі № К17/035-08/6 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді О.М.Мамонтова
М.М.Черкащенко