09 березня 2010 р. № 33/306-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Приватного підприємства "Павлоградська зернова компанія"
на постанову від 01.12.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№33/306-09 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомСпільного підприємства у формі ЗАТ "Софрахім"
доПриватного підприємства "Павлоградська зернова компанія"
простягнення 43044,72 грн.
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: Медведєва А.А., довір. від 01.03.10 №3
від відповідача: Стасюк Є.О., Шеліпова С.В. -довір. від 01.03.10, Шепшелей К.М. власник
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (суддя Рудовська І.А.)
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.09р. (колегія суддів у складі: Голяшкін О.В., Ясир Л.О., Науменко І.М.), рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності було перервано у зв'язку з вчиненням відповідних дій, які свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем необґрунтованим. Так, у відповіді від 17.07.07 №149 на претензію від 15.06.07р. №370 відповідач визнав борг по поставках, здійснених по конкретних договорах, при цьому у відповіді на претензію на накладна №СХ-000362 від 30.06.05, ні договір №СХ -000282 від 21.09.04, на підставі якого нібито була здійснена продукція не згадується.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
На підставі усної домовленості позивач СП у формі ЗАТ “Софрахім” передав відповідачу ПП “Павлоградська зернова компанія” за накладною від 30 червня 2005 року № СХ-0000362 товар на суму 55888,74 грн..
Товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреності від 29 червня 2005 року серії ЯКД № 368140 /а.с.12,13/.
Факт отримання товару та його вартість відповідачем не заперечуються.
Судами встановлено, що згідно проведеного сторонами взаємозаліку існує заборгованість в сумі 43044,72 грн.
15 червня 2007 року позивач направив відповідачу вимогу (претензію) №370 про оплату поставленої лакофарбової продукції, в якому зазначено, що відповідно додаткової угоди №1 від 10.12.06р. до договору №ПЕ-14/05 від 13.07.05 ПП "Павлоградська зернова компанія" повернуло продукцію на загальну суму 163253,64 грн. та що заборгованість станом на 31.05.07 складає 68 847,70 грн.
Листом від 17 липня 2007 року № 149 відповідач визнав пред'явлену суму заборгованості та зобов'язався здійснити розрахунки /а.с.20/.
01 січня 2008 року сторонами у справі складно та підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким визначено загальну суму заборгованості в розмірі 68347,70 грн., в тому числі за товар, отриманий за накладною від 30 червня 2005 року № СХ-000362 /а.с.21-24/.
Проаналізувавши умови договору та матеріали справи, суди попередніх інстанції зазначили про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу вимог ст.655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, з чим колегія повністю погоджується.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов продажу, зазначених у накладній №СХ-0000362 від 30.06.05 на суму 55 888,74 грн. позивачем вказана передоплата. Таким чином суд дійшов висновку, що у позивача право вимоги про виконання зобов'язання відповідачем на оплату продукції (звернення з позовом до суду) виникло з 30.06.05 по 30.06.08, а позовна заява датована 27.04.09р. та отримана судом 05.05.09 з пропуском 3-х річного строку, в межах якого особа може звернутися до суду про захист свого цивільного права.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на те, що відповідач листом від 17.07.07 №149 визнав претензію позивача від 15.06.07 №370, а тому перебіг строку позовної давності перервався та має закінчитися в липні 2010 року. Суд апеляційної інстанції також в обґрунтування прийнятого судового рішення послався на складений сторонами 01.01.08р. акт звірки взаєморозрахунків, яким визначено загальну суму заборгованості 68 347,70 грн.
Однак такі висновки колегія вважає передчасними з огляду на неповне встановлення судами обставин справи.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Однак, суди передніх інстанції не звернули увагу на те, що у видатковій накладній зазначено, що вона виписана на підставі договору №СХ 0000282 від 21.09.04р. згідно рахунку-фактури №СХ-0000378 від 22.06.05р. Умова продажу зазначена -передоплата.
В матеріалах справи відсутній як рахунку-фактури №СХ-0000378 від 22.06.05р. так і докази здійснення (чи ні) оплати. Тобто судами не встановлено чи була здійснена передоплата.
Згідно довіреності серія ЯКД №368140 від 29.06.05, виданої на ім'я Усова С.А. на отримання від ЗАТ "Софрахім" лакофарбових виробів вона виписана на підставі рахунку-фактури № СХ-0000378 від 22.06.05р.(а.с.13).
Зазначені обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувались.
Окрім цього, в матеріалах справи є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.08 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.09р. у справі №34/159-08 між тими ж сторонами про той же предмет спору, що і у справі №33/306-09. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.09р. у справі №34/159-08 у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Софрахім" відмовлено. Постанова набрала законної сили.
З наведеного слідує, що обставини справи досліджені неповно, що позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права до дійсних обставин справи і правовідносин сторін. Порушення норм процесуального права є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів і направлення справи на новий розгляд.
Під час повторного розгляду справи необхідно усунути зазначені порушення: повно і об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати дійсні правовідносини сторін і правильно застосувавши до них діючі норми процесуального та матеріального права, винести законне, обгрунтоване рішення суду.
Керуючись ст. ст. 1115 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Павлоградська зернова компанія"задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.09р. у справі №33/306-09 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун