09 березня 2010 р. № 17/227
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Плахін Є.В.,
відповідача- Тоцька А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ДП "Автобан-Україна"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2009
у справі№17/227
за позовом ВАТ "Свемон-Волинь"
до ДП "Автобан-Україна"
про стягнення 124062,47 грн.
встановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 21.10.2009 (суддя Кролевець О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 (судді: Рєпіна Л.О., Євграфова Є.П., Калатай Н.Ф.) позов задоволено частково - на підставі ст.ст.525,526,549,625,854 ЦК України та ст.ст.193 ГК України постановлено стягнути з ДП "Автобан-Україна" (генпідрядника) на користь ВАТ "Свемон-Волинь" (субпідрядника) 109747,74 грн. заборгованості за роботи, виконані в грудні 2008 року за договором підряду №8/12 від 08.12.2008, 3% річних в сумі 1641,71 грн., 2743,70 грн. інфляційних втрат та 6067,70 грн. пені за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
ДП "Автобан-Україна" в поданій касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.530,631 ЦК України та ст.ст.27,36,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що згідно п.10.2 договору підряду №8/12 від 08.12.2008 виконання генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт залежить від наявності надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Волинській області, в той час як судом в якості доказів перерахування відповідачу замовником відповідних коштів помилково були прийняті до уваги копії платіжних доручень №527 від 15.12.2008 та №91 від 27.03.2009, а не їх оригінали. Відповідач також вказує на необхідність залучення до участі в справі Служби автомобільних доріг у Волинській області в якості третьої особи.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з підписаних сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2008р. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за грудень 2008р. вбачається виконання позивачем та прийняття відповідачем без зауважень підрядних робіт на загальну суму 113142 грн., виконаних за договором підряду №8/12 від 08.12.2008, та неоплата їх генпідрядником в повному обсязі (а.с.28-32). Судом відхилено, як безпідставні, посилання відповідача щодо відсутності перерахування йому розпорядником бюджетних коштів (Службою автомобільних доріг у Волинській області) в повному обсязі коштів, призначених для оплати робіт по реконструкції об'єкта "Автомобільна дорога Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на ділянці 447км+638км 454+000 Волинська область", оскільки з листа-відповіді Служби автомобільних доріг у Волинській області вбачається, що згідно платіжних доручень №527 від 15.12.2008 та №91 від 27.03.2009 (а.с.35-36) на рахунок відповідача були перераховані кошти в загальній сумі 2517139 грн., призначені для оплати робіт по реконструкції вказаного об'єкта.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору підряду №8/12 від 08.12.2008, акта приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2008р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за грудень 2008р., копій платіжних доручень №527 від 15.12.2008 і №91 від 27.03.2009 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факт існування заборгованості останнього в сумі 109747,74 грн. за виконані у грудні 2008 року підрядні роботи та обумовлену цим правомірність нарахування позивачем 3% річних в сумі 1641,71 грн., 2743,70 грн. інфляційних втрат та 6067,70 грн. пені.
Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на оцінку апеляційним судом неналежних доказів по справі (копії платіжних доручень №527 від 15.12.2008 і №91 від 27.03.2009) та до намагань піддати сумніву їх достовірність, однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанова ВСУ від 03.11.2009 у справі №34/36-09-910).
Касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання відповідача на встановлення пунктом 10.2 договору підряду №8/12 від 08.12.2008 залежності виконання генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Волинській області, як замовника, оскільки вказане положення п.10.2 договору підряду №8/12 не може бути прийняте до уваги як таке, що суперечить приписам ст.617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - Службою автомобільних доріг у Волинській області) чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Водночас передчасні твердження скаржника про необхідність залучення до участі в справі Служби автомобільних доріг у Волинській області в якості третьої особи не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин та зважаючи на те, що Служба автомобільних доріг у Волинській області не була учасником спірних підрядних правовідносин, які виникли між сторонами у справі виключно в рамках виконання укладеного між ними договору підряду №8/12 від 08.12.2008, колегія дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не стосується прав та обов'язків Служби автомобільних доріг у Волинській області, як замовника, оскільки виходячи зі змісту п.2 ч.2 ст.838 ЦК України замовник має відповідати перед генпідрядником лише в рамках укладеного з ним договору. Адже, укладений між сторонами договір підряду №8/12 від 08.12.2008 не містить договірного застереження щодо можливості пред'явлення субпідрядником вимог безпосередньо до замовника з приводу порушення генпідрядником умов вказаного договору.
Відтак, навіть в разі можливого неперерахування відповідачу коштів Службою автомобільних доріг у Волинській області, вказані обставини в силу вимог ст.617 і п.2 ч.2 ст.838 ЦК України не мають істотного значення для даної справи та жодним чином не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості з генпідрядника.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 у справі №17/227 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Автобан-Україна" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун