02 березня 2010 р. № 32/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест"
на постанову
відКиївського апеляційного господарського суду
11.11.2009 року
по справі№ 32/54 Господарського суду міста Києва
за позовом
до Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест"
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АФС-Київ"
2. Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
третя особа
за участю
проПриватне підприємство "ТОРГ"
Генеральної прокуратури України
визнання недійсним договору підряду
За участю представників сторін:
прокурор:
від позивача:
від відповідача - 1:
від відповідача -2:
від третьої особи: Спорий І. Г. -посв. № 4
Яценко С. Д. -дов. від 08.01.10р.
не з'явились
Войтенко Ю. П. -дов. від 17.12.09р.
не з'явились
Закрите акціонерне товариство "Укртара-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФС-Київ" та Головного управління Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним договору підряду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року по справі № 32/54 (суддя Хрипун О. О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 року по справі № 32/54 (головуючий суддя Корсак В. А., судді Авдеєв П. В., Коршун Н. М.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство "Укртара-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положенням Указу Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" № 240/93 від 01.07.1993 року, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники першого відповідача та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
За згодою прокурора, представників позивача та другого відповідача сторін в судовому засіданні 02.03.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10.03.1998 року між Головним управлінням Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та ТОВ "Укртара-інвест", правонаступником якого є ЗАТ "Укртара-Інвест", в особі виконавчого директора, що діяв на підставі статуту за погодженням з ТОВ "АФС-Київ" (керуючий інвестиціями) в особі генерального директора, що діяв на підставі статуту, а також договору-доручення № 28/1 від 01.03.1998 року та довіреності № 24 від 01.03.1998 року від ВВ МВС України, укладений договір підряду № 09 на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України, відповідно до умов якого відповідач-2 доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання по будівництву та/або придбанню житла за рахунок інвестицій, що передаються відповідачу-2 інвесторами.
Спірні правовідносин щодо укладання договорів регулювалися Цивільним кодексом УРСР.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору сторони погодили, що відповідач-2 забезпечує фінансування будівництва та/або придбання житла для військовослужбовців в обсязі до 100 000 000,00 грн., а відповідач-2 видає позивачу замовлення-наряд на будівництво (придбання) житла за рахунок авансованих коштів з визначенням: районів, населених пунктів, де необхідне житло; кількості квартир та бажаної структури житла по кожному населеному пункту; орієнтовного графіка здачі житла по кожному населеному пункту.
Згідно пунктів 2.3 та 2.4 договору позивач протягом одного місяця з моменту отримання замовлення-наряду пропонує на розгляд відповідачу-2 варіанти рішення проблеми забезпечення житлом військовослужбовців по кожному регіону та протягом 15 днів з моменту узгодження вибраних варіантів передає на затвердження графік введення житла в експлуатацію, кошторис, калькуляцію вартості 1 м. кв. загальної площі житла, які з моменту затвердження відповідачем-2 стають невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що житло для ГУ ВВ МВС України будується або купується ТОВ "Укртара-інвест" в рамках спільної з ТОВ "Торгсервіс Лтд" діяльності згідно із договором про спільну діяльність № 11 від 10.03.1998 року, за яким позивач та ТОВ "Торгсервіс Лтд" об'єднали свої засоби та зусилля з метою будівництва житла для військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України та членів їх сімей на загальну суму 45 000 000,00 грн. та погодили внесення у спільну діяльність дебіторської заборгованості, а ведення спільної діяльності було покладено на позивача.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що загальна сума фінансування (п. 2.1 даного договору), графік здачі житла в експлуатацію та ціна 1 кв. м загальної площі житла (п. 2.4 даного договору), після затвердження відповідачем 2 можуть бути змінені тільки за письмовою згодою сторін.
Відповідно до п. 3.4 договору вартість робіт позивача при будівництві та послуг при придбанні включається у загальну вартість житла.
Позивач, отримуючи як платіж за житло інвестиційні кошти, має право на самостійне вирішення питань про використання цих коштів для забезпечення фінансування будівництва (придбання) житла (розділ 4 договору).
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем-2 за договором, підпадають під визначення договору комісії (ст. 395 Цивільного кодексу УРСР), а не договору підряду, як про це стверджує позивач.
Звертаючись до суду, позивач в позовній заяві просив визнати недійсним договір підряду № 09 на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Внутрішніх Військ МВС України від 10.03.1998 року на підставі ст. 48 ЦК УРСР у зв'язку з невідповідністю вимогам закону, а саме: ст. 353 ЦК УРСР.
Стаття 353 ЦК УРСР містила визначення основних умов договору підряду на капітальне будівництво.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спірний договір не є договором підряду на капітальне будівництво, висновок про відмову в позові про визнання недійсним спірного договору з підстав, зазначених позивачем, є вірним.
Також суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ЗАТ "Укртара-Інвест" пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору підряду № 09 від 10.03.1998 року, оскільки спірний договір було укладено 10.04.1998 року, а тому з саме з цього дня у відповідності з вимогами ст. 76 ЦК УРСР і починається перебіг строку позовної давності.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, адже у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.
Оскільки судами встановлено, що позивачем не доведено належним чином правомірності своїх вимог, підстави для застосування положень ст. 71 ЦК УРСР відсутні.
Проте, вказана помилка не вплинула на вирішення спору по суті, оскільки, як вже зазначено, судами встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 року по справі № 32/54 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова