Справа № 2-п-30\10
1 березня 2010 року м.Сімферополь
Центральний районний суд м.Сімферополя в складі:
Головуючого, судді : О.Д.Опанасюка
при секретарі : Н.В.Мазуркевич
з участю представника позивача : Величко І.В.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення ,
04.01.2010 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 08.12.2009 р. по цивільній справі № 2-5478\09 за позовом ВАТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” ВАТ „Банк” Фінанси та Кредит” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , в якій заявник просить вказане рішення суду переглянути. Заявник мотивує свої вимоги тим, що справа розглянута за його відсутністю, а його представник виконав свої обов'язки неналежним чином. Більш того, повідомив невірну дату судового засідання. Крім того, на думку заявника, позов не підлягає задоволенню, оскільки банк, у порушення умов кредитного договору, замість звернення стягнення на предмет застави, звернувся з позовом про стягнення грошової заборгованості.
У судовому засіданні 01.03.2010 року ОСОБА_2 заяву підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Представник АТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” АТ „Банк” Фінанси та Кредит” за довіреністю ОСОБА_3 пояснила, що договором передбачено право, а не обов'язок банку звертати стягнення на предмет застави, просила у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_2, представника АТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” АТ „Банк” Фінанси та Кредит”, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 необхідно відмовити у повному обсязі.
Судом встановлено, що 22.09.2009 року ВАТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” ВАТ „Банк” Фінанси та Кредит” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (л.с.3-5).
Відповідач неодноразово особисто належним чином повідомлявся про час і місце судових засідань , призначених на 20.10.2009 р. та на 13.11.2009 р. , що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (л.с.26, 31 ).
Крім того, про судове засідання, яке було призначено на 08.12.2009 року, ОСОБА_2 був повідомлений, на підставі ст.ст. 74 ч.5, 76 ч.5 ЦПК України, через свого представника за довіреністю - ОСОБА_4 (л.с. 62-63).
При цьому відповідач ОСОБА_2 жодного разу не повідомив суд про поважність причин своєї неявки до суду. Не повідомив суд про причини неявки і його представник, у зв'язку з чим суд 08.12.2009 року ухвалив заочне рішення про задоволення позовних вимог АТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” АТ „Банк” Фінанси та Кредит”, та стягнув з ОСОБА_2 на його користь 37148,84 грн. (л.с.82-84).
Виходячи з змісту ст.232 ЦПК України , не може бути підставою для задоволення заяви ствердження ОСОБА_2 про неналежне виконання його представником своїх обов'язків, оскільки з тексту виданої ОСОБА_2 довіреності, йому роз'яснений зміст ст.44 ЦПК України.
Копія заяви ОСОБА_2 від 01.12.2009 р. (л.с.90) про надання йому вихідного дня для участі у судовому засіданні, не є належним та допустимим доказом неналежного (невірного) його повідомлення про час і місце судового розгляду справи , відповідно до ст.ст. 58-59 ЦПК України.
Не може бути підставою для задоволення заяви і вимоги ОСОБА_2 щодо порушення банком умов договору - стягнення грошових коштів замість звернення стягнення на заставлене майно - ам ВАЗ 21043-20 ЗНГ.
Суд виходить з того, що згідно до п. 5.1. кредитного договору № 2203\06\АК-628 від 22.11.2006 року, укладеного між ВАТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” ВАТ „Банк” Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2, укладення якого останнім не оспорюється, забезпеченням виконання зобов'язань за вказаним договором є ам ВАЗ 21043-20 ЗНГ, 2006 р.в., дн АК 2190 АО (п.5.1. договору ) (л.с.11).
Відповідно до ст.ст.16, 19 Закону України "Про заставу" (від 02.10.1992 р. з наступними змінами ) , право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку).
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором ( ст.20 Закону)
Відповідно до ст.589 ч.1 ЦК України , у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.
З аналізу вказаних норм вбачається, що право Банку, як заставодержателя, звернення стягнення на предмет застави, є саме правом, а не обов'язком.
Відповідно до ст.ст.2,12 ЦК України , особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Банк, реалізуючі своє право, звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави банком не заявлялися.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що по справі немає законних підстав для скасування заочного рішення суду, які передбачені ст.232 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 210, 212, 228,230-232 ЦПК України , суд
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 08.12.2009 року по цивільній справі № 2-5478\09 за позовом АТ „Банк” Фінанси та Кредит” в особі філії „КРУ” АТ „Банк” Фінанси та Кредит” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити у повному обсязі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: