02 березня 2010 р. № 59/178-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Сервіс"
на постанову
відХарківського апеляційного господарського суду
30.11.2009 року
по справі№ 59/178-09 Господарського суду Харківської області
за позовом
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський"
Приватного підприємства "Транс-Сервіс"
простягнення 164 368,42 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: Волошин Д. Л. -дов. від 11.01.10р.
не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Транс-Сервіс" про стягнення 164 368,42 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 року по справі № 59/178-09 (суддя Бринцев О. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року по справі № 59/178-09 (головуючий суддя Могилєвкін Ю. О., судді Пушай В. І., Плужник О. В.), позов задоволено частково: вирішено стягнути з Приватного підприємства "Транс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" 131400 грн. основної заборгованості, 15 628,25 грн. пені, 14 111,62 грн. інфляційних, 2 095,20 грн. річних, 1 632,35 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Приватне підприємство "Транс-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 104 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 02.03.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Дніпровський" та Приватним підприємством "Транс-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу № 1/4 від 01.04.2008 року, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується продати, а відповідач прийняти та оплатити овочі.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальна сума договору визначається сторонами в розмірі вартості товару, який фактично поставлений позивачем згідно накладних. Ціна та кількість товару зазначаються в рахунках-фактурах та накладних, які надаються позивачем відповідачу на кожну одиничну партію товару (п. 1.3 договору купівлі-продажу).
У відповідності до п. 2.1 договору позивач зобов'язаний надати товар відповідної ДСТУ якості у кількості та за ціною, передбаченою видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити кожну отриману відповідно до положень договору партію товару не пізніше 20 календарних днів з моменту її отримання.
На виконання умов договору позивачем 29.10.2008 року надано відповідачу товар /огірки/ на загальну суму 131 400,00 грн., що підтверджується накладними.
Відповідач товар прийняв, однак свої зобов'язання, щодо оплати продукції, в термін, передбачений п. 2.2. договору, не здійснив.
Судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 131 400,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В порядку досудового врегулювання майнового спору, позивачем на адресу відповідача 19.11.2008 року направлено вимогу № 359 про сплату заборгованості, № 349 від 06.11.2008 року; № 385 від 11.12.2008 року, проте відповідач дану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Суди дійшли висновку, що оскільки позивач свої зобов'язання за договором виконав, але відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не виконав, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 131400,00 грн. підлягають задоволенню.
Пунктом 3.2. спірного договору передбачено, що у разі порушення терміну розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судами встановлено, що відповідно до розрахунку позивача, розмір пені нарахований за період з 18.11.2008 року по 31.05.2009 року, тобто більше ніж 6 місяців.
З посиланням на ст. 232 ГК України суди стягнули пеню за період з 18. 11.2008 року по 18.05.2009 року в сумі 15 628,25 грн. та відмовили у стягненні пені у сумі 1 133,35 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Суди дійшли висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 2 095,20 грн., та інфляційні у сумі 14 111,62 грн. відповідає вимогам закону.
Колегія суддів відхиляє твердження скаржника на неправомірну відмову в зупиненні провадження по справі, оскільки судами встановлено, що відповідач не довів неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, дана справа не пов'язана зі справою, що розглядається господарським судом Дніпропетровської області, предметом якої є повернення коштів у зв'язку з поставкою іншого товару неналежної якості по іншим накладним.
Доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків про порушення відповідачем умов спірного договору доказам по справі колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень не вбачається.
На підставі ст. 1211 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги виконання рішення місцевого суду підлягає поновленню.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року по справі № 59/178-09 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Поновити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 року по справі № 59/178-09.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова