Ухвала
Іменем України
03 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 585/4879/17
Провадження № 51 - 2639 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року щодо нього,
встановив:
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2017 року в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України засудженому ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його клопотання про зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2018 року, залишеною без зміни ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2017 року за нововиявленими обставинами залишеною без задоволення.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку зазначених судових рішень в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.
Так, в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі не зазначено в чому саме полягає незаконність судових рішень згідно з вимогами ст. 438 ч. 1 КПК України і доводи на обґрунтування цього.
Відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Також особа, яка подає скаргу, має зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України.
Щодо зазначеній у касаційній скарзі вимоги про необхідність скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2004 року, вирок Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року та ухвалу Верховного Суду України від 15 лютого 2015 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У разі повторного звернення засудженому необхідно врахувати, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 квітня 2004 року щодо нього, якою йому обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, та відповідно до ст. 383 ч. 2 КПК України 1960 року не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Також відповідно до вимогст.ст. 424, 425 КПК України не передбачено можливості багаторазового оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи. Конституційний суд України рішенням від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення ... касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду.
З урахуванням зазначеного та того, що ухвалою Верховного Суду України від 15 лютого 2015 року прийнято рішення по суті вимог касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 та залишеного його касаційну скаргу без задоволення, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 використав своє право на касаційне оскарження судового рішення щодо себе, у зв'язку із чим вирок Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року, яким його засуджено за ст.ст. 115 ч. 2 п. 13, 296 ч. 3, 122 ч. 1, 70 ч.1 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі та за ст. 162 ч. 1 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу даного злочину, не може бути предметом касаційного перегляду вдруге. Сама ж ухвала Верховного Суду України від 15 лютого 2015 року не може бути предметом касаційного перегляду, оскільки жодною з процедур з часу скоєння засудженим злочинів та його засудження не передбачалося такої можливості, а саме перегляду в касаційному порядку ухвали суду касаційної інстанції судом касаційної інстанції.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Засудженому ОСОБА_4 необхідно сформулювати свою позицію щодо оскарження саме ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2018 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, постановлених в порядку глави 34 КПК України «Провадження за нововиявленими або виключними обставинами», зазначивши на допущені, на його думку, порушення та вказати відповідну вимогу щодо цих рішень.
Залишення касаційної скарги без руху не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на касаційне оскарження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху.
Встановити ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3