Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 405/3641/17-ц
провадження № 61-39899св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», філія Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня
2018 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Кіселика С. А., Письменного О. А.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк України), філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплату премії.
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2017 року наказом № 514-к звільнена з посади заступника начальника філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Звільнення відбулось у період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудового законодавства, а тому її трудові права мають бути відновлені.
При поновленні на роботі роботодавець на підставі частини другої статті 235 КЗпП України зобов'язаний виплатити незаконно звільненому працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також вказала, що протягом чотирьох місяців безпідставно не отримувала премію, тому просить скасувати наказ у частині, яким її позбавлено преміювання за квітень 2017 року та стягнути невиплачені кошти.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила скасувати наказ про її звільнення з посади заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, поновити на попередній посаді або на рівнозначній, скасувати пункт 3.2 наказу
від 25 травня 2017 року № 775 (про преміювання працівників філії), зобов'язати нарахувати та виплатити премію за квітень 2017 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 69 648,71 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відсутні будь-які порушення трудового законодавства під час припинення трудового договору із ОСОБА_1 , оскільки відповідно до постанови Правління ПАТ «Ощадбанк України» від 13 березня 2017 року № 190 у регіональних управліннях банку проведено зміни в організації виробництва і праці, відбулися зміни істотних умов праці позивача, про які її було завчасно попереджено. Від запропонованої посади, яка повністю відповідає кваліфікації позивача та вимогам Положення про відділ грошового обігу та касових операцій, остання відмовилась. Підстави для скасування наказу про преміювання відсутні.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано наказ ПАТ «Ощадбанк України»
від 31 травня 2017 року № 514-к про звільнення ОСОБА_1 із посади заступника начальника філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій із 11 червня 2018 року. Стягнуто з ПАТ «Ощадбанк України», філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 202 301,44 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у порушення вимог законодавства, а тому підлягає відновленню. Разом з тим, вимоги щодо виплати преміювання не підлягають задоволенню, оскільки наказ про незастосування до ОСОБА_1 заходів заохочення є законним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ПАТ «Ощадбанк України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня
2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд унаслідок неправильного застосування норми статті 32 КЗпП України, всупереч положенням пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 прийшов до помилкового висновку, що постанова Правління ПАТ «Ощадбанк України» від 13 березня 2017 року не містить інформації про зміни в організації виробництва і праці, а отже, відповідач мав всі підстави, передбачені трудовим законодавством для зміни істотних умов праці, про що позивача повідомлено належним чином та у встановлений законодавством строк, звільнення відбулося у порядок та спосіб, передбачений законодавством, а оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України та пункту 6 статті 36 КЗпП України. Крім того, у порушення норм частини шостої статті 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції прийнято і розглянуто підстави позову, які не були зазначені позивачем у відповідній письмовій заяві як підстави позову у суді першої інстанції.
У жовтні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу
ПАТ «Ощадбанк України», у якому заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що наказом від 23 грудня 2009 року № 881-ос ОСОБА_1
із 24 грудня 2009 року прийнято на роботу на посаду заступника начальника філії
ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління - начальника операційного відділу.
Наказом від 15 вересня 2015 року № 124/ОК переведено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління. Посадовою інструкцією, затвердженої головою Правління ПАТ «Ощадбанк України»
15 вересня 2015 року, регламентовано виконання працівником своїх функцій.
Наказом від 29 листопада 2016 року № 1682 затверджено розподіл обов'язків між начальником та заступниками управління, таким чином визначено повноваження та обсяг роботи заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління.
13 березня 2017 року постановою Правління ПАТ «Ощадбанк України» № 190 внесено зміни до Типової організаційної структури регіонального управління ПАТ «Ощадбанк України» та розподілу обов'язків між начальником та заступниками начальника регіональних управлінь (філій) ПАТ «Ощадбанк України». За якими внесені зміни до Типової організаційної структури регіонального управління ПАТ «Ощадбанк України» від 02 вересня 2015 року, а саме пунктом 2 введені: заступник начальника управління - 4 одиниці, у тому числі: заступник начальника управління з роздрібного бізнесу - 1 одиниця; заступник начальника управління з мікро-, малого та середнього бізнесу - 1 одиниця; заступник начальника управління - 2 одиниці».
31 березня 2017 року через зміни в організації виробництва і праці в філії
ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління, позивача попереджено про наступну зміну істотних умов праці та запропоновано посаду начальника відділу грошового обігу та касових операцій філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління, з окладом 8 500,00 грн та з виконанням обов'язків, що складали частину її повноважень до введення змін і на якій заробітна плата становила 16 200,00 грн.
Відповідач 17 травня 2017 року на адресу позивача направив запит про надання згоди або відмови від продовження роботи відповідно до запропонованих умов праці. 18 травня 2017 року зазначений запит отримано позивачем особисто. Будь-яка відповідь від позивача не надходила.
31 травня 2017 року виданий наказ № 514-к про звільнення ОСОБА_1 із посади заступника начальника філії ПАТ «Ощадбанк України» в особі Кіровоградського обласного управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Із наказом про звільнення позивач ознайомлена 08 червня 2017 року, з нею проведено повний розрахунок та видано трудову книжку, про що свідчить підпис позивача в особовій картці (із 24 травня по 08 червня 2017 року позивач знаходилась на лікарняному).
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Таким чином, до зміни істотних умов праці відноситься: зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше.
Із аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.
Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Доказами такої відмови повинно бути письмове повідомлення роботодавця про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівника про відмову від продовження роботи або письмова заява працівника про відмову від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.
Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що постанова про внесення змін до Типової організаційної структури регіонального управління ПАТ «Ощадбанк України» не містить інформації про зміни в організації виробництва і праці та чим викликані такі зміни, а лише змінено пункт 2 Типової організаційної структури регіонального управління ПАТ «Ощадбанк України», яким передбачені нові посади і оплата праці, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки позивач не надала згоди на зміну істотних умов праці, а зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, проте фактично відбулося скорочення посади заступника начальника філії - начальник відділу грошового обігу та касових операцій та замість неї створено дві: начальник відділу підрозділу грошового обігу та касових операцій філії та заступник начальника філії.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд унаслідок неправильного застосування норми статті 32 КЗпП України, всупереч положенням пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 прийшов помилкового висновку, що постанова Правління ПАТ «Ощадбанк України» від 13 березня 2017 року не містить інформації про зміни в організації виробництва і праці, а отже, відповідач мав всі підстави, передбачені трудовим законодавством для зміни істотних умов праці, про що позивача повідомлено належним чином та у встановлений законодавством строк, звільнення відбулося у порядок та спосіб, передбачений законодавством, а оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України та пункту 6 статті 36 КЗпП України, не заслуговують на увагу з підстав наведених вище.
Наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм частини шостої статті 367 ЦПК України, а саме прийнято і розглянуто підстави позову, які не були зазначені позивачем у відповідній письмовій заяві як підстави позову у суді першої інстанції, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина перша та друга статті 367 ЦПК України).
Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
С. О. Погрібний
Г. І. Усик