Справа № 2а-706/10/2570
01 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
за участю представника позивача Прокоф'єва Б.І.,
представника відповідача Шило Т.О.,
представника третьої особи Халімона О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівської обласної державної лікарні ветеринарної медицини до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання нечинною постанову, -
17 лютого 2010 року Чернігівська обласна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - Чернігівська облветлікарня) звернулась до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяни Олександрівни про визнання нечинною повністю постанови виконуючого обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 05.02.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. та скасування її. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2007 року Чернігівську облветлікарню було зобов'язано виконати обов'язкові вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 10.03.2006 року №13-18/249, в частині забезпечення відшкодування в дохід держави безпідставно нарахованої працівникам матеріальної допомоги в сумі 18500 грн. На підставі виконавчого листа від 16.10.2009 року №11/336а/15 виконуючим обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяною Олександрівною 19.11.2009 року відкрито виконавче провадження та встановлено строк для добровільного виконання до 26.11.2009 року. Але, оскільки, з рішення суду не вбачалося яким чином саме необхідно його виконати, позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з заявою про роз'яснення рішення суду. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2009 року у задоволенні заяви було відмовлено. 05.02.2010 року відповідачем була винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, без встановлення нового строку для виконання судового рішення. Вказану постанову від 05.02.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн., позивач вважає незаконною та такою, що порушує Закон України «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 24.02.2010 року за клопотанням позивача був замінений відповідач - виконуючий обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяна Олександрівна на належного відповідача - Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що 23 листопада 2009 року Чернігівською обласною державною лікарнею ветеринарної медицини було отримано постанову виконуючого обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження. Позивач проти добровільного виконання виконавчого документу не заперечував, проте звернувся до Господарського суду Чернігівської області з заявою про роз'яснення рішення суду, оскільки із самого рішення суду не вбачалося яким чином саме необхідно його виконати. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2009 року по справі №11/336-А/15 було відмовлено в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду мотивуючи, що рішенням суду було задоволено вимоги позивача в повному обсязі, і суд не вправі змінювати формулювання вимог позивача. На той час, було два способи виконання рішення. Перший спосіб, це безпосереднє стягнення з рахунку Чернігівської облветлікарні на користь (в дохід) держави 18,5 тис. грн. Проте такий спосіб не мав логічного та нормативного обґрунтування виходячи з того, що відповідно до Положення про облветлікарню вона фінансується за рахунок бюджету, а тому бюджет облветлікарні є складовою державного бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України. Другий спосіб, який можна допустити для виконання даного рішення суду це звернення облветлікарні суду з вимогами до працівників, яким була нарахована матеріальна допомога про її повернення. Так, відповідним працівникам, які отримали незаконно матеріальну допомогу протягом 2002-2005 рр. були направлені претензії з відповідними вимогами та 23.12.2009 року було направлено лист до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про вчинення облветлікарнею всіх необхідних та можливих дій з метою виконання рішення суду. Після отримання облветлікарнею відповідей на свої претензії від колишніх працівників, 29.01.2010 року Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції знову було повідомлено про вчинення необхідних та можливих дій з метою виконання рішення суду. Зокрема було зазначено, що протягом грудня 2009 року облветлікарнею були отримані відповіді на претензії в яких колишні працівники зазначили про відмову повернути виплачені їм кошти, посилаючись на чинне законодавство, відповідно до якого забороняється стягувати кошти, виплачені в результаті невірного тлумачення законодавства. Крім цього, колишні працівники, яким було виплачено матеріальну допомогу, посилаються на пропуск строку позовної давності для пред'явлення вимог щодо повернення незаконно виплаченої допомоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, оскільки постанова про накладення штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Представник третьої особи підтримав позицію та аргументацію представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV „Про виконавче провадження” (далі - Закон № 606-XIV).
Згідно ст. 24 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа від 16.10.2009 року № 11/336а/15 виконуючим обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяною Олександрівною 19.11.2009 року відкрито виконавче провадження. Згідно з п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2009 року боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду - до 26.11.2009 року. Станом на 26 листопада 2009 року рішення суду добровільно виконано не було, у зв'язку з чим, постановою виконуючого обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяною Олександрівною від 05.02.2010 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду був накладений штраф в розмірі 340 грн. Вказана постанова була отримана позивачем 08.02.2010 року.
Відповідно до вимог ст. 76 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Згідно вимог ч.1 ст.87 Закону № 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Відповідно до ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону №606-XIV, зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, та використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем визначений термін для виконання позивачем судового рішення до 26.11.2009 року, іншого терміну для виконання судового рішення державний виконавець не визначав.
У зв'язку з тим, що позивач не знав яким способом виконати судове рішення, 25.11.2009 року він звернувся до господарського суду Чернігівської області із заявою про роз'яснення рішення суду по справі №11/336а/15 від 12.03.2007 року. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.12.2009 року позивачу будо відмовлено у роз'ясненні судового рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не виконано судове рішення з поважних причин; позивач про поважні причини невиконання судового рішення постійно інформував відповідача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем в порушення вимог статті 76 Закону №606-XIV в оскаржуваній постанові не встановлено новий строк виконання судового рішення.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Позивач в адміністративному позові визначив спосіб захисту порушеного права у сфері публічно-правових відносин, а саме - визнати нечинною постанову виконуючого обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 05.02.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. та скасувати її.
З огляду на статтю 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії, або визнати рішення чи окремі його положення нечинними, якщо йдеться про нормативно-правовий акт. Оскільки, позивач оскаржує правовий акт індивідуальної дії, то суд уточнює формулювання його позовних вимог та вважає, що необхідно скасувати оскаржувану постанову відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівської обласної державної лікарні ветеринарної медицини до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, необхідно задовольнити, оскільки вимоги є обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Чернігівської обласної державної лікарні ветеринарної медицини до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, задовольнити повністю.
Скасувати постанову виконуючого обов'язки начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Тетяни Олександрівни від 05.02.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 09 березня 2010 року.
Суддя: Падій В.В.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.