Справа № 2-А-653/2010 рік
02 лютого 2010 року смт. Красногвардійське
Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Шукальський В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійської районі АР Крим (далі - УПФУ) про зобов'язання здійснити нарахування та провести виплату пенсії з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,
Позивач звернувся до суду з позовом до УПФ України в Красногвардійському районі про зобов'язання здійснити нарахування та провести виплату пенсії з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки по теперішній час, а у подальшому сплачувати довічно, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно із ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року йому, як дитині війни, повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2009 роках відповідачем така допомога не виплачувалась, що він вважає порушенням його прав та просив зобов'язати здійснити нарахування та провести виплату пенсії з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по теперішній час, а у подальшому сплачувати довічно державну допомогу „дітям війни”.
У судове засідання позивач не з'явився, підтримав позовні вимоги, просив стягнути з УПФ недоплачену державну допомогу дітям війни, а справу слухати за його відсутності в порядку письмового провадження, про що надав письмову заяву.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, позовні вимоги не визнала, просила справу розглянути за її відсутності в порядку письмового провадження. Наполягала на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який, на її думку, позивачем було пропущено без поважних причин, що є підставою для відмови в позові. Просила в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, як необґрунтованому.
Відповідно до ст. 122 ч. 3 КАС України якщо особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1941 році, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, що не заперечувалося представником відповідача в суді, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону. З 01.01.08 отримує підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що відповідачем не заперечувалось.
Відповідно до статті 11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.02р., головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-У зупинена на 2007 рік дія ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-У встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 39, 41, 43-46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України „Про Державний бюджет України” інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3, ч. 2 с. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: п. 12 ст. 71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинним, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальній захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних пільг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 99 та ч.1 ст. 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте 09 липня 2007 року, опубліковано у „Віснику Конституційного Суду України” за 2007р. № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52 від 27.09.07). Відтак, з цього моменту позивач повинний був дізнатись про порушення свого права.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період з січня 2006р. по жовтень 2008р. позивачем пропущений, оскільки ОСОБА_1 з позовом до суду звернувся лише 23 жовтня 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 КАС України.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову, у тому числі, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дій, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум згідно з законом.
Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 87, 89, 94, 98, 99, 122, 158, 160 - 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим протиправною та зобов'язати його здійснити нарахування і провести виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 23 жовтня 2008 року по 02 лютого 2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 03,40 грн., здійснені позивачем при зверненні до суду, компенсувати з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя