Справа № 2а-58/10/2570
01 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді - Бородавкіної С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0197 про зобов'язання вчинити певні дії,-
04.01.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А0197 та просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною в частині невиплати йому заборгованості по службовим відрядженням за 2008 рік та зобов'язати виплатити її в сумі 2873,67 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що протягом 2008 року, у відповідності до наказів військового прокурора Чернігівського гарнізону, його було направлено у відрядження у різні населені пункти для виконання службових завдань, аванс на відрядження йому не був виплачений, після повернення йому не були виплачені добові витрати по відрядженню, в порушення норм чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, наступне.
Встановлено, що з 2005 року позивач проходить службу у військовій прокуратурі Чернігівського гарнізону на посаді старшого помічника військового прокурора Чернігівського гарнізону. На фінансовому забезпеченні військова прокуратура Чернігівського гарнізону, у відповідності до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про прокуратуру» перебуває у структурному підрозділі Збройних Сил України Міністерства оборони України - військовій частині А 0197 (правонаступник військової частини А1457).
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 9 від 17.01.2000 службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), в якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.
Пунктом 1.13. вищевказаної Інструкції передбачено, що протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» № 663 від 23.04.1999 року підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження в межах України та за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами (у разі відрядження за кордон - у національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Пунктом 11-1 цієї ж Постанови, розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 977 .
Як вбачається з довідки № 6/583 від 18 грудня 2009 року військової частини А 0197, загальна сума заборгованості за відрядження майору юстиції ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2008 року складає 2873 грн. 67 копійок.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тому вищезазначені докази того, що відповідач не виплачував добові витрати на службові відрядження, є достатніми, адже відповідач не довів протилежного та не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А0197 про визнання бездіяльності відповідача неправомірною в частині невиплати йому заборгованості по службовим відрядженням та зобов'язання виплати її в розмірі 2873,67 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати дії Військової частини А 0197 неправомірними щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по службовим відрядженням за 2008 рік.
Зобов'язати Військову частину А 0197 виплатити ОСОБА_1 заборгованість по службовим відрядженням за 2008 рік в сумі 2873,67 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бородавкіна С.В.