Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення у даній справі.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
несудимий,
засуджений:
- за ч.1 ст.125 КК України до 510 грн. штрафу;
- за ст.356 КК України до 850 грн. штрафу, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 850 грн. штрафу.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 1 000 грн. та ОСОБА_3 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 26 травня 2005 року близько 12 години, перебуваючи за місцем проживання у будинку АДРЕСА_1, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, завдав удар дерев'яною палицею в чоло ОСОБА_3, яка прийшла з працівником прокуратури м. Тернополя з приводу перевірки доводів скарги її сестри ОСОБА_2 щодо чинення перешкод в користуванні будинком, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.
Крім цього, ОСОБА_1., будучи незадоволеним рішенням суду від 27 травня 2002 року про розподіл будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками, в середині червня 2005 року, всупереч зазначеному рішенню самовільно збудував в коридорі вказаного будинку цегляну перегородку, внаслідок чого зайняв житлову площу, виділену за рішенням суду потерпілій ОСОБА_2
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 січня 2007 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник засудженого ОСОБА_1-адвокат ОСОБА_4 посилається на неповноту та однобічність судового слідства, що призвело до необгрунтованого засудження його підзахисного. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів. Стверджує про те, що суд безпідставно не врахував обмежену осудність ОСОБА_1 та неправильно розв'язав цивільний позов. З урахуванням наведених доводів, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.125, ст.356 КК України, місцевий суд зробив на підставі зібраних у справі та детально наведених у вироку доказів, давши їм оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку. А, зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_5, актом судово-медичного обстеження потерпілої ОСОБА_3, рішеннями Тернопільського міського суду від 27 травня 2002 року та 18 жовтня 2004 року, даними протоколів огляду місця події.
Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи захисника ОСОБА_4, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та самоправстві. Викладені у судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілим вирішений відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1. на час вчинення злочинів усвідомлював свої дії, міг керувати ними та передбачати їх наслідки. Отже, твердження захисника з приводу того, що ОСОБА_1. вчинив злочини в стані обмеженої осудності позбавленні підстав.
Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що його та засудженого ОСОБА_1 не було повідомлено про час та дату розгляду справи в апеляційному суді, чим порушено право на захист є безпідставними. Як видно зі справи, повідомленням від 12 грудня 2006 року засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 було повідомлено про дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, не вбачаючи, передбачених ст. 398 КПК України, підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням визначених ст. 384 КПК України, осіб, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,
у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 січня 2007 року відмовити.
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.