головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Кліменко М. Р. і Паневіна В.О.,
за участю прокурора
Микитенка О.П.,
засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 3 липня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Комарівки Великомихайлівського району Одеської області, жителя села Новоборисівки Великомихайлівського району Одеської області, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 6, 12 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ст. 194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років;
- ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на сім років;
- ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_2, 22 квітня 1957 року народження, уродженця села Селеште Оргієвського району Республіки Молдова, жителя села Новоборисівки Великомихайлівського району Одеської області, раніше судимого 25 липня 1989 року за ст. ст. 94, 81 ч. 3 КК України на 15 років позбавлення волі, звільненого 30 липня 2001 року умовно достроково на 1 рік 4 місяці і 23 дні, -
засуджено:
- ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 6, 12, 13 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ст. 194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років;
- ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на сім років;
- ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За вироком суду з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3 25 130 гривень на покриття заподіяної злочинами матеріальної шкоди.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано судом винними і засуджено за злочини, вчинені ними за таких обставин.
4 вересня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, знаючи, що їх знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виїхали в село Новоборисівку Великомихайліського району Одеської області для закупівлі у населення худоби і мають гроші, вирішили вчинити на них розбійний напад і убивство.
З цією метою вони у той же день на автомобілі ОСОБА_1 приїхали до свого знайомого ОСОБА_6 та позичили в нього шланг і порожню каністру для бензину з метою використання цих предметів для приховання слідів злочину, який буде вчинено, а для здійснення убивства ОСОБА_1 приготував два ножі, один з яких передав ОСОБА_2
Після того вони близько 16-ї години 30 хвилин на автомобілі ОСОБА_1 приїхали на ділянку дороги, розташовану між селами Петровське і Новоборисівка, зупинили автомобіль, і стали чекати. Побачивши наближення автомобіля, в якому їхали подружжя ОСОБА_4, вони почали імітувати ремонт автомобіля, на якому приїхали. ОСОБА_4 зупинив свій автомобіль і коли почав допомагати оглядати транспортний засіб ОСОБА_1, той з метою умисного вбивства завдав йому 9 ударів ножем у шию, груди та живіт і в такий спосіб убив цього потерпілого.
У той час ОСОБА_2, діючи узгоджено, з метою умисного вбивства ножем завдав ОСОБА_5 удари в спину та живіт. До нього приєднався ОСОБА_1, який також став ножем наносити удари жінці в різні частини тіла. Усього вони завдали цій потерпілій 34 колото-різані поранення голови, шиї, тулуба та інших частин тіла, від яких ОСОБА_5 померла.
Після того ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи грішми вбитих в сумі 6150 гривень, а також мобільним телефоном, різним інструментом, автомагнітолою та іншим майном загальною вартістю 1466 гривень 50 копійок. З метою приховання вчинених злочинів ОСОБА_2 облив трупи бензином, який вони набрали з бака автомобіля в привезену ними каністру, і підпалив. Потім ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи належним ОСОБА_4 автомобілем ВАЗ-2104 вартістю 14 000 гривень, якого ОСОБА_1 відігнав до лісопосадки і відчепив причеп. Автомобіль вони спалили, знаючи, що в ньому знаходяться важливі особисті документи вбитих, і в таких спосіб знищили транспортний засіб та документи, що знаходилися в ньому.
На вирок суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_7 подано касаційні скарги.
У своїй скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_2 - перекваліфікацію його дій зі ст. 115 ч. 2 КК України на ст. 121 КК України та визначення покарання не суворішого, ніж 12 років позбавлення волі, а в решті обвинувачення - виправдання його підзахисного. Посилається на те, що у ОСОБА_2 не було умислу на вчинення умисного вбивства потерпілих і що позбавлення їх життя стало наслідком ексцесу виконавця - ОСОБА_1 Стверджує, що заволодіння транспортним засобом, викрадення документів, знищення майна ОСОБА_2 не вчиняв і засуджений за ці злочини безпідставно.
Як убачається із змісту касаційної скарги ОСОБА_2 та доповнень до неї, він порушує питання про зміну вироку щодо нього - визначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк за злочин, який він дійсно вчинив, а не за ті злочини, за які його засуджено. Стверджує, що ОСОБА_1 давав щодо нього неправдиві показання про те, що між ними існувала домовленість на умисне вбивство ОСОБА_4. Насправді такої домовленості не було, він умисного вбивства обох потерпілих не вчиняв, ОСОБА_5 убив ОСОБА_1, її смерть настала не від тих ножових поранень, що завдав він. Посилається на те, що апеляційний суд розглянув справу з численними порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, виявив упередженість, і незаконно засудив його, не зважаючи на відсутність прямих доказів його винуватості.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі та доповненнях до неї просить змінити вирок і пом'якшити йому покарання, замінивши довічне позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахувавши визнання ним вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочинів. Посилається на те, що злочини було вчинено за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, який неодноразово нагадував про вчинення злочину і який обдумував усі дії.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, прокурора Микитенка О.П. про залишення вироку як законного і обґрунтованого без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені в скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Зокрема, ОСОБА_1 у судовому засіданні визнавав себе винним повністю і показував, що влітку 2005 року він з ОСОБА_2 домовилися заволодіти грішми шляхом здійснення нападу на подружжя їх знайомих ОСОБА_4 і вбити їх, для чого на автомобілі виїхали на дорогу, по якій мали їхати потерпілі, дочекалися доки ті під'їхали до них, після чого він ножем убив ОСОБА_4, а потім за пропозицією ОСОБА_2 з метою вбивства наносив удари ножем також і ОСОБА_5, яка теж померла. Після того вони забрали з автомобіля гроші, мобільний телефон, інструмент, автомагнітолу, автомобіль відігнали і спалили, а трупи облили бензином і також підпалили.
Такі показання ОСОБА_1 об'єктивно узгоджувалися з іншими доказами у справі.
Так, ОСОБА_2 у судовому засіданні визнавав винним себе частково, заперечував наявність між ним і ОСОБА_1 змови на умисне вбивство, але підтверджував, що разом з останнім був на місці злочину, попереджав про наближення автомобіля, на якому їхали ОСОБА_4, бачив, як ОСОБА_1 ножем наносив удари ОСОБА_4, а він у той час завдав два удари ОСОБА_5 у спину та живіт ножем, якого до того йому дав співучасник. ОСОБА_1 ножем убив і ОСОБА_5 Не заперечував ОСОБА_2 й того, що саме він облив трупи бензином і підпалив, удвох вони від'їхали на деяку відстань на автомобілі потерпілих, якого ОСОБА_1 облив бензином і підпалив.
Свідок ОСОБА_6 підтверджував, що на прохання ОСОБА_1 давав тому каністру і шланг, які, як встановлено судом, використовувалися для спалення трупів та транспортного засобу.
Свідок ОСОБА_8 показував, що 4 вересня 2005 року він проїжджав по дорозі на велосипеді та бачив і узбіччі два автомобілі й одну жінку та двох чоловіків, одним з яких був ОСОБА_2 Через деякий час почув крики жінки, а згодом бачив, як ОСОБА_2 б'ється з жінкою. Про це він повідомив своєму керівнику, а наступного дня дізнався, що на місці пригоди було виявлено трупи двох осіб.
Трупи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було виявлено свідком ОСОБА_9, про той повідомив своєму керівникові ОСОБА_10, а та заявила про це органам міліції.
Під час огляду місця події було виявлено обгорілі трупи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті, спалений автомобіль, а також ніж, каністра для бензину та одяг засуджених.
На вилученому ножі виявлено відбитки пальців рук, залишені ОСОБА_2, а на магнітолі - сліди пальців рук як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 Це підтверджено висновками відповідних дактилоскопічних експертиз.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз смерть обох потерпілих настала внаслідок ножових поранень з пошкодженням серця.
При відтворенні обстановки і обставин події злочинів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 показали, де вони сховали ніж, що був у останнього, а також видали гроші та інше майно, якими заволоділи.
Сукупність цих та інших наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили розбійний напад і умисне вбивство ОСОБА_4 й ОСОБА_5, заволоділи транспортним засобом та особистими документами потерпілих, а також шляхом підпалу знищили автомобіль. Про те, що між ними існувала попередня змова на вчинення цих злочинів свідчать не тільки показання ОСОБА_1, які правильно судом визнані достовірними, а й самі обставини скоєння злочинів, оскільки обидва співучасники діяли узгоджено і цілеспрямовано на досягнення злочинного результату та кожен виконував свою роль. Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають нести відповідальність як співучасники за всі злочини, вчинені щодо подружжя ОСОБА_4. Тому доводи скарг про незаконність засудження ОСОБА_2 за умисне вбивство та інші злочини колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Кваліфікація дій засуджених за ст. ст. 187 ч. 4, 194 ч. 2, 289 ч. 2, 357 ч. 1, 115 ч. 2 п. п. 1, 6, 12, КК України, а ОСОБА_2 ще й за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною. Посилання у скаргах на необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 на ст. 121 КК України не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки злочини вчинялися обома засудженими за попередньою змовою групою осіб.
Що стосується покарання, то воно визначено судом обом засудженим у відповідності до вимог ст. 67 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів, частина яких є особливо тяжкими, обставин справи та всіх даних про особу засуджених, які впливали визначення на виду і розміру покарання. Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є в даному випадку необхідним і достатнім й таким, що пом'якшенню не підлягає, оскільки обидва вони становлять виняткову небезпеку для суспільства. Тому доводи скарг про невиправдану суворість покарання є безпідставними.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, в тому числі й ті, на які є посилання у скаргах, не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Паневін В.О.