24 травня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Слива Ю.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника ОСОБА_13., потерпілої ОСОБА_2 її захисника ОСОБА_14., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень.
Відповідно до постанови, 09 грудня 2018 року, ОСОБА_1 вчинив насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 та малолітніх дітей - ОСОБА_3 , 2009 р.н., ОСОБА_4 , 2011 р .н. та ОСОБА_5 , 2013 р.н., а саме: ображав колишню дружину за адресою: АДРЕСА_2 , чим вчинив домашнє насильство.
На вказану постанову суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою, вважає її незаконною через неповне та необ'єктивне дослідження всіх обставин справи. Судом не враховані його пояснення та відсутність шкоди, як наслідків психологічного насильства, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та спростовують його вину. Апелянт себе винним не визнає та стверджує, що він не схильний до психологічного насильства, і всі наявні в матеріалах справи докази, зокрема відеоматеріали, вказують, що такого насильства над своєю колишньою дружиною та над дітьми він не вчиняв, а навпаки, ОСОБА_2 за допомогою працівників поліції, які перевищили свої повноваження, перешкоджала йому зустрітися з дітьми у їхньому спільному житлі, що, у даному випадку, виглядає як помста та перешкода зустрічі батька з дітьми. При цьому, протокол складений із порушеннями, без дотримання вимог Закону, а саме у ньому відсутні відомості про потерпілу особу та свідків, він не містить підпису правопорушника, а копія протоколу йому, як правопорушнику не вручена, однак судом ці обставини не перевірено та не надано їм належної оцінки, в результаті чого не встановлено справжню причину конфлікту та безпідставно притягнуто його до адміністративної відповідальності. Тому, просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Лебединська Н.С. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_2 та її захисник ОСОБА_14. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскільки вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Так, суд першої інстанції правомірно врахував, що винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ГР№375777 від 09.12.2018 року, у якому викладені обставини вчинення правопорушення, а саме: що 09.12.2018 року ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчиняв насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 та малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , 2011 року народження, ОСОБА_5 , 2013 року народження. Ображав колишню дружину; протоколом про прийняття заяви від 09.12.2018 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 звернулася із заявою про те, що 09.12.2018 року її колишній чоловік ОСОБА_1 намагався проникнути до її житла за адресою: АДРЕСА_2 та вчинив насильство психологічного характеру відносно неї та дітей; рапортом лейтенанта поліції Т.О. Оніщенко, з якого видно, що у неї на виконанні знаходиться ряд матеріалів з приводу конфлікту між ОСОБА_2 та її колишнім чоловіком ОСОБА_1 На місці події після неодноразового спілкування із ОСОБА_1 та детальної оцінки ситуації було прийняте рішення скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки останній напротязі листопада-грудня 2018 року вчиняє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини та їх трьох спільних малолітніх дітей. Колишня дружина не чинить опору для побачень дітей з батьком, проте ОСОБА_1 , перебуваючи в шлюбі з іншою жінкою, намагається проникнути до квартири колишньої дружини, постійно тисне на неї, ображає, маніпулює дітьми, що призводить до порушення їх сну та нормального режиму відвідування школи та дитячого садочка.
Суд першої інстанції правомірно взяв вказані докази до уваги та надав їм належну правову оцінку. З вказаними висновками суду, апеляційний суд погоджується, вважає їх правильними та законними.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 психологічного насильства над колишньою дружиною та дітьми не вчиняв, а навпаки, ОСОБА_2 за допомогою працівників поліції, які перевищили свої повноваження, перешкоджала йому зустрітися з дітьми у їхньому спільному житлі, безпідставні та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації №803 від 19.11.2018 року місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визначено з матір'ю ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 103).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Оскільки по справі встановлено, що ОСОБА_1 у пізній період доби (з 21:00 год. до 22:00 год.) намагався проникнути до належної ОСОБА_2 квартири, у зв'язку з чим остання вимушена була викликати поліцію, при цьому, вказані дії ОСОБА_1 містили тиск на колишню дружину, а також призводили до порушення сну дітей, нормального режиму відвідування школи та дитячого садочка, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 містяться ознаки психологічного насильства, за що ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Суд не приймає до уваги наданий ОСОБА_1 . висновок спеціаліста ОСОБА_12 з якого видно, що з боку ОСОБА_1 ні до дітей ні до їх матері не було виявлено ознак здійснення психологічного чи фізичного насильства.
Зазначений висновок проведений спеціалістом не в межах даної адміністративної справи для перевірки наявності у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а як роз'яснила у судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_12 , у межах програми «Зелена кімната» і при цьому не були опитані всі учасники події.
До того ж, вказаний висновок поданий до суду в порушення вимог ст. 294 КУпАП, оскільки до суду першої інстанції наданий не був.
Разом з тим, при прийнятті рішення, суд вважає за необхідне врахувати, що після перегляду відеозапису подій, інкримінованих ОСОБА_1 в даній справі, спеціаліст ОСОБА_12 пояснила, що сама ситуація в якій опинилися діти, створює для них психологічне насильство і переживається колишньою дружиною та дітьми як насильство над ними.
Посилання апеляційної скарги на те, що протокол складений із порушеннями вимог Закону, не містить підпису правопорушника, а копія протоколу йому, як правопорушнику не вручена, необґрунтовані.
Вказані доводи досліджені судом першої інстанції, який правомірно встановив відсутність порушень при складанні протоколу.
Крім того, під час розгляду даної справи в апеляційному суді при перегляді відеозапису подій, видно, що ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та від його отримання.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП є правильною.
Зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд належним чином проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
При прийнятті рішення, суд також врахував й особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки.
Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2019 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Слива