Справа № 22ц-325 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія право власності - Шамова Т.В.
Доповідач в апеляційній інстанції - Бабенко В.М.
"7" березня 2007 року Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Василенко Л.І., Бабенка В.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним та стягнення боргу, -
Вивчивши матеріали справи, судова палата, -
встановила:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними правочинів: договору дарування 13/20 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, укладеного 31.05.05 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5; договору купівлі-продажу цієї частини будинковолодіння, укладеного 05.12.05 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_6; правочину від 20.07.04 p., яким було знято заборону зі спірної частини будинковолодіння; та про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 52000.00 грн., а також судових витрат.
Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги змінила. Пояснила, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2006 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсними договору дарування 13/20 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, укладеного 31 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та посвідченого нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_1; договору купівлі-продажу цієї частини будинковолодіння, укладеного 05 грудня 2005 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2; та повернуто ОСОБА_2 право власності на вищезгадану частину будинковолодіння з відповідною частиною надвірних господарських споруд. Отже, в цій частині позовні вимоги вже вирішені, тому просить залишити їх без розгляду. Також пояснила, що 13.09.02 р. ОСОБА_1 взяла в неї в борг гроші в сумі 9600.00 доларів США, що еквівалентно 52000.00 грн., строком до 25 серпня 2003 року. В забезпечення цього зобов'язання 13 вересня 2002 року був укладений договір застави НОМЕР_3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_4). Згідно цього договору вона є заставодержателем і надає ОСОБА_1, що є позичальником, у борг 9600.00 доларів США (еквівалент 52000.00 грн.). В забезпечення зобов'язань по своєчасній та повній сплаті кредиту ОСОБА_3, що є майновим поручителем, передає в заставу 13/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці розміром 500 кв.м. АДРЕСА_1. При укладанні договору від імені ОСОБА_3 за довіреністю діяла ОСОБА_2. У вищезгаданий термін ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконала, гроші їй не повернула, щоразу запевняла про повернення боргу. В липні 2004 року ОСОБА_1 попросила зняти заборону зі спірної частини будинковолодіння з метою отримання кредиту під заставу нерухомості та повного розрахунку з борговими зобов'язаннями. 20 липня 2004 року зняла заборону і ця заява була посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрована в реєстрі за НОМЕР_5. Але ОСОБА_1 її обманула, гроші не повернула. З цього приводу ще в 2004 році порушувалася кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за ст. 190 ч.4 КК України, яку згодом закрили. Проте, на цей час знов вирішується питання порушення аналогічної кримінальної справи відносно шахрайських дій відповідачки, адже і в подальшому вона разом з ОСОБА_2 продовжували махінації з 13/20 частин будинковолодіння, розташованого АДРЕСА_1. Всупереч постанови про накладення арешту в кримінальній справі спершу було оформлено дарування цієї частини будинку ОСОБА_5, а згодом він продав будинковолодіння ОСОБА_6. Станом на час розгляду даної справи ОСОБА_1 борг не повернула. Тому відповідно до вимог ст.ст. 230, 589, 590, 1046-1053 ЦК України просить визнати недійсним правочин, яким було знято заборону з 13/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований АДРЕСА_1 та який належав ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_1 на її користь борг у сумі 52000.00 грн. і судові витрати по сплаті держмита в сумі 520.00 грн., звернувши стягнення на предмет застави .
Рішенням суду від 11.12.2006 року позов задоволений. Задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним та стягнення боргу. Визнано недійсним правочин, яким було 20 липня 2004 року знято заборону з 13/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських споруд, що розташований АДРЕСА_1, та який належав ОСОБА_3.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 52000.00 грн. Звернене стягнення на 13/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських споруд, що розташований АДРЕСА_1, який був переданий в заставу відповідно до договору застави між сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого 13 вересня 2002 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_4.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті державного мита в сумі 520.00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30.00 грн..
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, постільки ОСОБА_1 вже повернула борг. Інші учасники процесу рішення суду не оскаржують.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи в межах апеляції судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 13.09.02 р. ОСОБА_1 взяла у ОСОБА_4 в борг гроші в сумі 9600.00 доларів США, що еквівалентно 52000.00 грн., строком до 25 серпня 2003 року. В забезпечення цього зобов'язання 13 вересня 2002 року був укладений договір застави НОМЕР_3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_4). Згідно цього договору позивачка є заставодержателем і надає ОСОБА_1, що є позичальником, у борг 9600.00 доларів США (еквівалент 52000.00 грн.). В забезпечення зобов'язань по своєчасній та повній сплаті кредиту ОСОБА_3, що є майновим поручителем, передає в заставу 13/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці розміром 500 кв.м. АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу повернення нею боргу в сумі 52000.00 грн. (еквівалент 9600.00 доларів США) ОСОБА_4, посилаючись тільки на заяву ОСОБА_4 нотаріусу про зняття заборони з частини спірного будинку, де вказано, що борг погашений. Колегія суддів критично оцінює покази ОСОБА_1 про те, що вона віддала борг позивачці у нотаріальній конторі, постільки вони суперечать зібраним по справі доказам. Нотаріус ОСОБА_10, яка знімала заборону зі заставного майна, пояснила, що ні 20 липня 2004 року, ні раніше розрахунку між сторонами не відбулося. Більш того, в присутності нотаріуса ОСОБА_1 запевнила позивачку, що отримавши кредит під заставу спірної частини будинковолодіння, вона одразу поверне їй борг в повному обсязі. Аналогічні покази ОСОБА_10 давала під час досудового слідства по кримінальній справі порушеній за ч. 4 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_1. Таким чином суд першої інстанції обгрунтовано зробив висновок про неповернення ОСОБА_1 боргу в сумі 52000.00 грн. ОСОБА_4, тому нотаріус неправомірно 20 липня 2004 року зняла заборону на відчуження заставного майна-13/20 частин будинковолодіння з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого АДРЕСА_1, постільки заяву від 20.07.04 р. позивачка писала під впливом обману зі сторони відповідачки ОСОБА_1.
За таких обставин судова палата вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, судова палата, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним та стягнення боргу залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців.