Рішення від 15.05.2019 по справі 280/4980/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2019 року 15 год. 01 хв.Справа № 280/4980/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О. та сторін

від позивача: адвокат Кравченко С.І.,

від відповідача: Гончаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження аміністративну справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146),

про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.09.2018 №0026021302, №0026031305, №0026041305, №0026051305, №00026061305, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених поховних вимог, просить суд:

- скасувати Податкове повідомлення-рішення форми від 03 вересня 2018 року:

№ 0026031305 про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 658 004,76 грн, в тому числі податок 1 767 203,17 грн штраф 883 601,59 грн.

№0026041305 про донарахування податкових зобов'язань за платежем «військовий збір» в сумі 184 083,66 грн, в тому числі податок 147266,93 грн, штраф 36 816,73 грн.

№0026051305 про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість в сумі 2 646 691,25 грн, в тому числі податок 2 117 353,00 грн, штраф 529 338,25 грн.

№0026061305 про зменшення суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 965 677,0 грн та зменшення суму податкового кредиту з податку на додану вартість - 19 014,0 грн.

№0026021305, про застосування штрафу в розмірі 510,0 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення відповідачем вимог пп. 86.1., 86.7., 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, щодо порушення порядку оформлення Акта перевірки, порядку розгляду Заперечень платника податків на Акт перевірки, порушення строків винесення спірних податкових повідомлень рішень, а також вимог пп.78.1.5 п.78.1. ст.78, п.79.1., 79.2. ст.79 Податкового кодексу України. щодо проведення невиїзну документальну перевірку за межами наданих інспекторам повноважень та за відсутності Наказу на призначення такого виду перевірки.

Крім того, Позивач зазначив, що обставини вказані в Акті перевірки на підставі яких здійснено висновки не відповідають фактичним, висновки перевіряючих щодо заниження податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 сформовано всупереч вимогам чинного законодавства та виключно на підставі необгрунтовних припущень.

Зокрема, зазначив, що відповідно до пп.165.1.29 п.165.1. ст.165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору). Тому вважає неправомірним донарахування Відповідачем в якості «інших доходів», кредитних коштів в сумі 2 500 000,0 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок Позивача від банківської установи згідно кредитного договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016 та своєчасно повернуті в період дії даного договору.

Також, Позивач зазначив про здійснення Відповідачем невірного розрахунку виходу продукції (борошна) за класністю, з посиланням виключно на технічний паспорт обладнання та без врахування якості сировини і затвердженого технологічного процесу, режимів переробки зерна визначених нормативними документами. Що за змістом Акта перевірки є підставою невизнання використання зерна пшениці для переробки та відсутності реалізації виробленої продукції контрагентам Позивача.

Вказує, що перевіркою не заперечується виготовлення борошна в загальних обсягах, які відповідає нормативним та навіть перевищує, але вважає незаконним ігнорування Відповідачем, обставини, що класність виготовленого борошна визначається не тільки можливими технічними характеристиками обладнання, але і якістю сировини, замовленнями покупців та визначеними режимами переробки зерна.

Також. вказав про невідповідність даних Акта перевірка про завищення в декларації суми «Інших витрат», оскільки всі витрати є документально підтвердженими Окрім того, повторною перевіркою Відповідач визнав додаткові «інші витрати», які Позивач помилково не включив в декларацію, а саме витрати з оплати праці та розрахунково-касове обслуговування.

Щодо підстав оскарження нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість Позивач додатково зазначив, що Акт перевірки містить невірну інформацію про зміст наданих ФОП ОСОБА_1 пояснень здійснених під час перевірки. А висновки акта перевірки про нібито встановлення факту придбання у 2016 році соняшнику за готівковий рахунок без використання його у виробничій діяльності або реалізації на суму 2 500 000,00 грн. здійснено виключно на припущеннях та суперечать первинними бухгалтерськими та податковими документами платника податків його поясненням.

Ухвалою суду від 28.11.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2018 о/об 16 год. 00 хв. Відповідачу надано 15 - ти денний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №42174) поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. Зокрема зазначив, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 р. та 2017 рік в загальній сумі 331406,02 грн, в т.ч. за 2016 р. - 155593,17 грн, та 2017 р. - 175812,85 грн встановлено розбіжності з даними перевірки на загальну суму 10 107 676,20 грн, в т.ч. за 2016 р. у сумі 7 057 347,70 грн, та за 2017 р. у сумі 3 050 328,50 грн у зв'язку з порушеннями, викладеними у п. 2.1. акту перевірки. Зазначені вище порушення призвели до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2016-2017 роки на загальну суму 1 767 203,17 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1 249 790,35 грн, за 2017 р. у сумі 517 412,82 грн. А саме, позивачем у податковій декларації про майновий стан та доходи і додатках за звітний 2016 р. встановлено відсутність задекларованого доходу в розділі «Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу». Цей факт свідчить, що платником податків ОСОБА_1 не задекларовано отримані окремі види доходів, отримані від здійснення господарської діяльності, таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занижено суму загального оподатковуваного доходу на суму 2 500 000,00 грн (не включено доходи, які надійшли на р/р позивача, та перевіркою встановлено придбання ТМЦ за готівкові кошти, реалізації яких не встановлена), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік.

Також, перевіркою здійснено розрахунок базисних показників виходу готової продукції (повинно бути), враховуючи основні базисні дані виходу млину Р6-АВМ-15, який відповідно до наданих документів перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_1 , та використовується для ведення господарської діяльності. В результаті розрахунку було встановлено, що до декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві) було неправомірно включено витрати на загальну суму 4 443 087,08 грн за 2016 рік та 3 181 467,45 грн за 2017 рік, а саме: підприємцем у додатку ф. 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки включено суми витрат на придбання ТМЦ (зерно пшениці), на які в ході проведення перевірки підприємцем не надано підтверджуючих документів щодо подальшого використання (реалізація/виробництво) придбаних товарів у господарській діяльності ФОП або наявності залишків ТМЦ/ виробленої продукції на складі підприємця.

Окрім того, відповідно до п. 177.2., п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України не можуть бути прийнятими як витрати на підтвердження понесених витрат, в розділі «інші витрати» квитанції про сплату за використану електроенергію ФОП Синельником О .М. , яка була сплачена фізичними особами, а не самим підприємцем.

Також перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 суми податкових зобов'язань, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань на суму 965677 грн., та встановлено їх заниження у загальній сумі 2 117 353 грн в т.ч. за 2016 р. у сумі 1 398 084 грн, за 2017 р. у сумі 719 269,0 грн, у зв'язку з порушеннями встановленими в ході перевірки та викладеними у п.п.2.1.2. п.2.1. (Податок на доходи фізичних осіб) та п.п. 2.9.1. п.2.9. («Податок на додану вартість») акту перевірки від 14.08.2018 №799/08-01-13-05/28345092.

Ухвалою від 26.12.2018 відкладено підготовче засідання на 28.01.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 27.02.2019 о 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.02.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 10.04.2019 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.04.2019 поновлено провадження по справі, підготовче засідання призначено на 10.04.2019 о/об 10 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду від 10.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та клопотання про закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року зупинено провадження по справі для примирення сторін до 15.05.2019 до 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.05.2019 поновлено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 15.05.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Під час судового розгляду позивач 15.05.2019 подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, в частині відмови від оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0026021305, про застосування штрафу в розмірі 510,0 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізособами за результатами річного декларування, яка відповідає вимогам ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 189 КАС України та прийнята судом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував проти прийняття заяви представника позивача про часткову відмову від позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшених позовних вимог та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

У період з 07.05.2018 по 21.05.2018, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлень від 10.05.2018 №184, №185, наказу від 25.04.2017 №1239 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки 428/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 05.06.2018.

13.07.2018 ФОП ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на акт перевірки та копії документів з вимогою скасувати висновки акту перевірки та об'єктивно дослідити і врахувати надані до перевірки документи.

На підставі поданих заперечень, наказом №2540 від 30.07.2018 ГУ ДФС у Запорізькій було призначено документальну позапланову перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в межах обставин зазначених ФОП ОСОБА_1 в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 05.06.2018 №428/08-01-13-05/НОМЕР_1.

17 вересня 2018 року, ФОП ОСОБА_1 поштою отримав Акт перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в межах обставин зазначених ФОП ОСОБА_1 в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 05.06.2018 №428/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Відповідно до змісту Акту перевірки, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань, що викладенні в Запереченнях на акт від 05.06.2018 №428/08-01-13-05/НОМЕР_1. Перевірка проведена відповідно до Наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №2540 від 30.07.2018.

У висновках даного Акту зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги:

- п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті на загальну суму 1 767 203,17 грн, в т.ч. за 2016 р. у сумі 1 249 790,35 грн, та за 2017 р. у сумі 517 412,82 грн;

- п.п. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму військового збору, яку необхідно сплатити до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 147 266,93 грн, в т.ч. за 2016 р. у сумі 104 149,19 грн, за 2017 р. у сумі 43 117,74 грн;

- п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755, що призвело до завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями що не призвело до виникнення грошових зобов'язань на загальну суму 965 677,00 грн, в т.ч. за 2016 р. у сумі 579 616 грн у т.ч. по періодах: за лютий 2016 р. у сумі 22973 грн, за березень 2016 р. у сумі 43948 грн, за квітень 2016 р. у сумі 44230 грн, за травень 2016 р. у сумі 16243 грн, за червень 2016 р. у сумі 29203 грн, за липень 2016 р. у сумі 109344,00 грн, за серпень 2016 р. у сумі 113025 грн, за вересень 2016 р. у сумі 104903 грн, за жовтень 2016 р. у сумі 41993 грн, за листопад 2016 р. у сумі 29362 грн, за грудень 2016 р. у сумі 24932,00 грн; в т.ч. за 2017 р. у сумі 386 061,00 грн у т.ч. по періодах: за червень 2017 р. у сумі 4387,00 грн, за серпень 2017 р. у сумі 7987,00 грн, за вересень 2017 р. у сумі 65108,00 грн, за жовтень 2017 р. у сумі 139563,00 грн, за листопад 2017 р. у сумі 97050,00 грн, за грудень 2017 р. у сумі 71966,00 грн;

- п.п.14.1.181. п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3, п.198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками що не призвело до виникнення грошових зобов'язань на загальну суму 19014,00 грн за 2016 р., в т.ч. по періодах: за квітень 2016 р. у сумі 15070,00 грн, за травень 2016 р. у сумі 3944,00 грн.

- п.198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у загальній сумі 2 117 353 грн в т.ч. за 2016 р. у сумі 1 398 084,00 грн, за 2017 р. у сумі 719 269,00 грн, в т.ч.: за періоди: серпень 2016 р. на суму 16812,00 грн, вересень 2016 р. на суму 752096,00 грн, жовтень 2016 р. на суму 176829,00 грн, листопад 2016 р. на суму 243345,00 грн, грудень 2016 р. на суму 209003 грн, лютий 2017 р. на суму 7070 грн, квітень 2017 р. на суму 5000 грн, жовтень 2017 р. на суму 289344 грн, листопад 2017 р. на суму 197242 грн, грудень 2017 р. на суму 220643 грн.

- п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, в результаті допущених порушень.

Не погодившись із результатами перевірки викладеними в акті, позивач 20.08.2018 подав до ГУ ДФС у Запорізькій області Заперечення на Акт перевірки №№799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 із заявою здійснити розгляд Заперечень за участю представника ФОП ОСОБА_1

07 вересня 2018 року, Позивач поштою отримав податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 03 вересня 2018 р. № 0026031305, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 658 004,76 грн, в тому числі податок 1 767 203,17 грн та штраф 883 601,59 грн;

- форми «Р» від 03 вересня 2018 року №0026041305 яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 184083,66 грн, в тому числі податок 147266,93 грн, штраф 36 816,73 грн;

- форми «Р» від 03 вересня 2018 року №0026051305 яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 646 691,25 грн, в тому числі податок 2 117 353,00 грн, штраф 529 338,25 грн;

- форми «Р1» від 03 вересня 2018 року №0026061305 яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 965 677,0 грн та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість - 19014,0 грн;

Зазначені податкові повідомлення - рішення винесені з посиланням на Акт перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями Позивачем 15.09.2018 подано до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 03.09.2019.

Рішенням ДФС України № 117641/С/99-99-11-02-01-14 від 13.10.2018, скаргу залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування з підстав порушення порядку винесення податкового повідомлення-рішення без розгляду поданих платником податків заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 24.03.2004 та перебуває на обліку в Прлогівській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Гуляйпільське відділення)

Основний вид діяльності виробництво продуктів борошномельно-круп?яної діяльності.

За перевіряємий період, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з виробництва борошна на орендованому обладнанню: агрегатно-вальцевий млин Р6-АВМ -15 , розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Основний вид та використовуване обладнання підтверджено перевіркою та не заперечується Відповідачем.

Стосовно висновків Акта перевірки про заниження оподатковуваного доходу в 2016 році та завищення витрат за 2016-2017 роки відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно висновків Акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 ФОП ОСОБА_1 в порушення п.п.164.1.3. п.164.1 ст.164, п.177.1., п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в 2016 році не в повному обсязі включено до суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн.

А саме, в Акті перевірки зазначається, що позивачем при провадженні підприємницької діяльності в 2016 році було здійснено залучення «інших доходів» (визначені п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України - інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу) на суму 2 500 000,00 грн.

Як підстава отримання інших оподатковуваних доходів Акту перевірки на (арк.16-17) контролюючим органом зазначено, що «Відповідно до наданої копії виписки/особового рахунку по р/р НОМЕР_3 з 01.01.2016 - 31.12.2017 встановлено зарахування/отримання на розрахунковий рахунок як фізичної особи підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (валюта рахунку - 980 - Українська гривня ) в банківській установі ПАТ «МЕГАБАНК» (код ЄДРПОУ 09804119, МФО 351629) грошових коштів в сумі 2 500 000,00 грн. з призначенням платежу зарахування грошових коштів згідно кредитного договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016, платіжне доручення від 08.09.2016 № платіжного доручення TR.15126. Вказану суму підприємцем не відображено в складі доходу від ведення підприємницької діяльності у поданих деклараціях за 2016 р. та 2017 р.».

Таким чином, згідно Акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 підставою висновку про заниженням суми оподатковуваного доходу в 2016 рік в розмірі 2 500 000,00 грн є кредитні кошти в сумі 2 500 000, 00 грн які надійшли на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 від ПАТ «МЕГАБАНК» згідно кредитного договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016.

Суд, дослідивши надані Позивачем документи про рух коштів по розрахунковому рахунку Позивача встановив, що 07.09.2016 між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір №9-07/2016-МК-UАН.

За умовами даного договору Кредитодавець ПАТ «МЕГАБАНК» надає Позичальнику ФОП ОСОБА_1 грошові кошти, у вигляді кредитної лінію в сумі 2 500 000,00 грн., на строк з 07.09.2016 по 06.09.2017.

Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_3 відкритий Позичальнику.

Судом досліджено та встановлено, що 08.09.2016 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 за платіжним дорученням №TR.15126 надійшли кошти в сумі 2 500 000,00 грн. від ПАТ «МЕГАБАНК» з призначенням платежу «Зарахування кредитних коштів згідно кредитного договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016» (арк.17 Акта перевірки).

Таким чином, кошти в сумі 2 500 000,00 грн. є кредитними коштами, які отримані Позивачем від банківської установи згідно кредитного договору.

При, цьому, на момент проведення перевірки отриманий від ПАТ «МЕГАБАНК» кредит своєчасно повернуто ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується наявними в справі документами.

Зокрема, відповідно до даних виписки руху коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.11.2016 по 15.11.2017, позивач перерахував на користь ПАТ «МЕГАБАНК» коштів в сумі 3 151 058,02 грн. з призначенням «оплата по кредитному договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016.

На підтвердження повного повернення отриманого кредиту ПАТ «МЕГАБАНК» надав Довідку №73-035 від 13.02.2018 про відсутність заборгованості по кредитному договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016.

Надання ФОП ОСОБА_1 до перевірки банківської виписки, довідки банку про погашення Кредитного договору підтверджується посиланням контролюючого органу на вказані документи в Акті перевірки (арк.16-17) та зазначенням в Додатку до Заперечення на Акт перевірки поданих до ДФС 17.07.2018, що спростовує посилання Відповідача у відзиві на позов про ненадання кредитного договору під час перевірки.

Порядок використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання регулюється розділом 5 Інструкції №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів».

Зокрема п.5.1. даної інструкції визначає, що за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.37. ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами;

Тобто, розділ 5 Інструкції не передбачає обмежень щодо використання поточного рахунку відкритого суб'єкту господарювання, в тому числі фізичною особою підприємцем.

Згідно з п.п.14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Пунктом 177.1. ст.177 Податкового кодексу України визначено, що оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення ними господарської діяльності. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ПК).

Отримання кредитних коштів від банківської установи на розрахунковий рахунок не може розцінюватися як дохід (виручка) підприємця та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Так, пп. 165.1.29 п.165.1. ст.165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.

Оскільки судом встановлено, що кошти в сумі 2 500 000,00 грн. є кредитними коштами, отримані Позивачем від банківської установи по кредитному договору, та своєчасно в термін дії договору повернуті в повному обсязі, вони в силу положення пп.165.1.29 п.165.1. ст.165 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не залежно від напрямів подальшого використання

Також, суд зазначає, що не може вважатись доходом і зняття коштів з власного рахунку. Так, згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Таким чином, фізична особа-підприємець має право вільно користуватись коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності.

З вказаних обставин суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем суми доходу отриманого від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік на загальну суму 2 500 000,00 грн. помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.

Досліджуючи правомірність висновків Акта перевірки про завищення документально підтверджених витрат за 2016 рік на суму 4 557 347,70 грн. ( в тому числі інші витрати у сумі 19192,50 грн., витрати на придбання ТМЦ - 4 538 155,20 грн.) за 2017 рік на суму 3 356 822,90 грн. (в тому числі інші витрати 175 355,45 грн., витрати на придбання ТМЦ - 3 181 467,45 грн.) судом встановлено наступне.

В акті перевірки зазначається, що позивачем у додатку ф. 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи включено суми витрат на придбання ТМЦ, на які в ході проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо подальшого використання (реалізація/виробництво) придбаних товарів у господарській діяльності ФОП або наявності залишків ТМЦ/ виробленої продукції на складі підприємця - за 2016 рік в сумі - 4 538 155,20 грн., за 2017 рік в сумі - 3 181 467,45 грн.

Згідно пояснень Відповідача, дані розбіжності виявлено внаслідок проведеного розрахунку базисних показників виходу готової продукції (повинно бути), враховуючи основні базисні дані виходу млину Р6-АВМ-15 згідно даних технічного паспорту. Зокрема в Акті перевірки зазначається, що «відповідно до п.2 Основні технічні дані та характеристики у паспорті зазначено, що млин Р6- АВМ-15 призначений для переробки зерна в борошно вищого та 1 сортів з наступним загальним базисним виходом борошна 72% від використаного зерна: - борошно вищого сорту - 48-50%; борошно 1 сорту - 22-24%, висівки - 28%.

Судом встановлено, що посилаючись технічну продуктивність млина яка наведена в технічному паспорті при двосортному помолі зерна базисних кондицій, перевіряючим зазначається про розбіжність показників розрахованих ними виду та обсягів продукції та реалізованих обсягів готової продукції по якісних показниках. А саме, зазначається, що

в 2016 році виявлено

- недостачу виготовлення борошна вищого сорту в кількості 437,537 т, висівок в кількості 861,958 т;

- перевищення виготовлення борошна першого сорту в кількості 434,023 т , борошна другого сорту в кількості 132,74 т;

в 2017 році виявлено

- недостачу виготовлення борошна вищого сорту в кількості 195,679 т, висівок в кількості 571,707 т;

- перевищення виготовлення борошна першого сорту в кількості 399,442 т.

Відповідно судом встановлено, що Відповідач в якості порушення визначає недостатність вироблення борошна вищого сорту та не враховує вироблення Позивачем з придбаного зерна борошна першого та другого сорту (замість борошна вищого сорту) в обсягах, що відповідають нормативним та є навіть більшими.

З посилання на вище зазначені розбіжності в Акті перевірки перевіряючим також робиться невірний висновок про завищення податкових зобов'язань та одночасне завищення податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить обґрунтованими висновки Акта перевірки про самостійно розраховані Відповідачем показники виходу продукції (борошна вищого сорту) без врахування якості перероблюваного зерна і технології виробництва. При цьому суд зазначає, що фактичний вихід борошна задекларований та реалізований Позивачем є більшим ніж розрахований фіскальним органом. Тобто, висновок фіскального органу про заниження показників готової продукції не відповідає дійсності.

Так, згідно наданих Позивачем під час перевірки пояснень та документів, які також досліджені судом, Позивач при виробництво борошна керувався Правилами організації і ведення технологічного процесу на борошномельних заводах №83 від 20.03.1998 (далі Правила №83) та розробленим на їх підставі Технологічним регламентом, які визначають основи технології виробництва борошна.

Надані документи досліджені судом та містять основні рекомендації щодо: розміщення зерна яке надходить на борошномельні заводи; підготовки зерна; побудови схеми технологічного процесу різних видів помелу; режимів обробки зерна; параметрів роботи основних технологічних машин; контролю технологічного процесу.

Так, відповідно до абз.1, 2 Розділу Вступ Правил №83, дані Правила поширюються на діючі, а також ті, які перебувають на стадії проектування, будівництва, монтажу, пуску, ремонту або реконструкції підприємства агропромислового комплексу та на аналогічні заводи, цехи та агрегати, які діють в інших галузях виробництва. Правилами можуть користу ватися підприємства незалежно від форм власності, підпорядкування та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності - за договорами або ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції.

У Правилах передбачені основні нормативи і прийоми, які сприяють ефективному викорис танню зерна, розширенню асортименту, збільшенню виходу борошна високої якості, раціональній експлуатації технологічного устаткування, підвищенню продуктивності праці, вимог до охорони праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та протипожежної безпеки,

Такими чином, позивач мав право застосовувати та дотримуватись в своїй діяльності нормативів та положень визначених Правилами №83.

Зокрема Правилами №83 та Технологічним регламентом затвердженим ФОП ОСОБА_1 визначено, що Борошно виготовляється відповідно до видів помелів і асортименту передбаченому замовленнями споживачів. При цьому, правила рекомендують здійснювати розмелювальний процес на чотирьох драних і шести-восьми розмелювальних систем та визначають можливість проведення односортних, двосортних та визначають можливість проведення односортного, двосортного та трисортного помелу.

Затверджена нормативно-технологічна документація визначає, що технологічне обладнання Позивача та розроблені режими роботи, дають можливість вироблення борошна вищого, першого та другого класу із загальним виходом борошна від 72 до 85%.

Тобто наявне технологічне обладнання та передбачені нормативними документами режими роботи та показники виходу продукції, передбачають виготовлення Позивачем борошна вищого, першого та другого класу.

Щодо посилання в Акті перевірки на основні технічні показники мельниці Р6-АВМ-15 зазначені в Технічному паспорті, то судом встановлено, що в Технічному паспорті зазначено показники виходу при двосортному помолі зерна, коли його показники (за клейковиною та зольністю) дозволяють одночасне виготовлення борошна вищого сорту та першого сорту. Тобто, в технічному паспорті зазначено показники лише одного з можливих режимів обладнання передбаченого Правилами №83, яке визначає що дане обладнання відповідає вимогам Правил №83 та може застосовуватись в борошномельній промисловості.

При цьому, відповідно до положень ДСТУ 1101.094:2012 Борошно та ДСТУ 3768:2010 Пшениця. Технічні умови, одними з основних показників класності борошна (які не залежать від технологічних характеристик обладнання) є показники наявності клейковини та зольності, які визначаються якісними характеристиками переробленого зерна, а не технологічним обладнанням.

Також, показники якості зерна пшениці повинні враховуватись при визначені розрахункових видів продукції, оскільки вихід борошна визначається по базисним показникам очищеного зерна, щодо вмісту домішок, які є відмінними від показників товарної пшениці.

Судом встановлено, що згідно з наданими до перевірки первинними документами на придбання товарів Позивачем було здійснено придбання пшениці врожаю 2016 року, озимої, пшениці в загальній кількості 3013,823 т на загальну суму 10317675,53 грн; врожаю 2017 року, озимої, пшениці в загальній кількості 3612,08 т на загальну суму 14431777,95 грн.

Залишок не переробленого зерна становив:

на 01.01.2016 - 217,6 тонн на суму 788240,0 грн (що підтверджено матеріалами попереднього акта перевірки);

на 01.01.2017 - 153,4 тонн на суму 547466,0 грн (що підтверджується рухом товару та не віднесення зазначених витрат в книзі обліку згідно Акта перевірки);

на 01.01.2018 - 136,0 тонн на суму 578000,00 грн (що підтверджується рухом товару та не віднесення зазначених витрат в книзі обліку згідно Акта перевірки).

З урахуванням приросту убутку залишку не переробленого зерна для виробництва борошна використано:

в 2016 році зерна пшениці - 3078,023 тонн на суму 10558449,53 грн (що майже відповідає результатам перевірки);

в 2017 році зерна пшениці - 3629484 тонн на суму 14401243,95 грн.(що на 153,4 тонн менше оскільки перевіряючи безпідставно не приймають до розрахунку перехідний залишок 2016 року).

Таким чином, документально підтверджений обсяг витрат ТМЦ (зерна пшениці) які використані для виробництва реалізованої продукції становив:

за 2016 рік - 10 558 449,53 грн;

за 2017 рік - 14 401 243,95 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що всі придбані ТМЦ підтверджуються первинними документами, які досліджені під час перевірки і в Акті перевірки не зазначено жодних претензій до їх оформлення, неповноти або нереальності.

Позивач пояснив, що враховуючи частину продукції (висівок) на кінець періоду залишилась не реалізована та залишилась на складі (не отримано доход), до витрат податкової декларації вартість придбаного зерна включена в зменшених обсягах, а саме - за 2016 рік - 10 009 585,0 грн на 548 864,53 грн менше., за 2017 рік - 13 663 231,0 грн на 738 012,95 грн менше.

Враховуючи дані обставини, судом встановлено, що фактичний вихід борошна задекларований та реалізований ФОП ОСОБА_1 є більшим ніж розрахований Відповідачем в Акті перевірки. Тобто висновок котнролюючого органу про заниження показників готової продукції не відповідає дійсності.

Так, розрахований за даними ДФС обсяг борошна за 2016 рік повинен становити - 2216,46 т, фактично з урахуванням режимів роботи обладнання та зменшення обсягів відходів (втрат) фактичний обсяг виробленого борошна становив 2345,69 т (на 129,2 т більше).

Розрахований за даними ДФС обсяг борошна за 2017 рік повинен становити - 2502,777 т, фактично з урахуванням режимів роботи обладнання та зменшення обсягів відходів (втрат) фактичний обсяг виробленого борошна становив 2706,54 т ( на 203,763 т більше).

Суд також приймає до уваги, що позивач придбання сировини здійснював у виробників (сільськогосподарських підприємств), які не мають можливості провести підготовку та очищення зерна відповідно до вимог ДСТУ. Згідно наявних документів для переробки пшениця придбалась 3-5 класу, тому середній процент зменшення базисного обсягу зерна для розрахунку виходу борошна відповідно до Правил №83 становив 8%. Відповідно, при проведенні розрахунків виходу продукції (борошна) слід враховувати зменшення обсягу сировини за рахунок відходів

Тому базисними обсягами зерна для розрахунку виходу продукції є: за 2016 рік - 2831,78 тонн, за 2017 рік - 3323,12 тонн.

За актом перевірки, вироблено борошна: за 2016 рік - 2345,69 тонн, середній показник 82,12% від розрахункового, що є в межах нормативного; за 2017 рік - 2706,54 тонн, середній показник 81,44% від розрахункового, що є в межах нормативного.

Враховуючи нормативний показник втрат та не кормових відходів, (2,9%), обсяг вироблених висівок становить: за 2016 р. - 403,97 тонн (14,3 %); за 2017 рік - 520,21 тонн (15,7%).

В структурі вартості отриманої продукції при виготовлені борошна, вартість висівок не перевищує 1%. від загальної вартості продукції. Тому враховуючи, що частина продукції (висівок) на кінець періоду залишилась не реалізована та залишилась на складі (не отримано доход), відповідачем правомірно скориговано витрати з використаних ТМЦ з урахуванням реалізованої продукції (отриманого доходу) і залишків виготовленої продукції на складі на включено до декларації: за 2016 рік - 10009585,0 грн. (94,8%), на 5,2% менше, за 2017 рік - 13663231,0 грн. (94,9%), на 5,1 % менше.

Суд зазначає, що Обсяги використаного зерна та виготовленої борошна підтверджується первинними документами які передбачені Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. А саме, розпорядженнями на відпуск зерна в переробку, накладними на відпуск зерна в переробку, актами про зачистку виробничого корпусу і результатів переробки зерна на підставі яких позивачем складались щомісячні акти списання ТМЦ що використані у виробництві (реалізації) продукції.

Надані Позивачем документи містять кількісні та цінові показники, які відповідають даним книги доходів та витрат Позивача та надають можливість повністю ідентифікувати обсяги виробленої та реалізованої продукції, використаної сировини та ТМЦ за поточний місяць.

Щодо посилання відповідача на завищення «інших витрат», то суд зазначає наступне.

На сторінці 16 та 36 Акта перевірки вказано, що відповідно до наданих в ході проведення перевірки первинних витратних документів (частину яких віднесено до складу інших витрат відповідно до записів у книзі обліку доходів і витрат) встановлено оплату отриманих послуг з електроенергії, які здійснено через касу Приватбанку не особисто ФОП ОСОБА_1 , а його представниками-працівниками.

А саме, в зазначений період від імені ФОП ОСОБА_1 , оплату електроенергії здійснювали: в 2016 році ОСОБА_4 (платіж в сумі 150000,00 грн) та ОСОБА_5 (платіж в сумі 23031,00 грн), в 2017 році ОСОБА_5 платежі в сумі 175355,45 грн.

За таких обставин, Відповідач вважає, що фактично ФОП ОСОБА_1 за отримані послуги кошти не сплачував, а до витрат вказані суми віднесено саме ФОП ОСОБА_1 , тому перевіркою знімається з витрат віднесену до інших витрат сплачену суму з послуг електроенергії: за 2016 рік в сумі 19192,50 грн, за 2017 рік в сумі 175355,45 грн.

Також, з посиланням на дане порушення (арк. 116-121 Акта перевірки) зазначається про безпідставне включення до податкового кредиту та не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. на суму 151463,00 грн.

Досліджуючи дані обставини, судом встановлено, що 01.10.2009 між позивачем, як приватним підприємцем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено Договір про постачання електричної енергії.

Тобто,за договором на постачання електричної енергії, позивач виступаю саме, як підприємець, отримана електроенергія також використовується для підприємницької діяльності (виробництва борошна), що не заперечується Відповідачем.

Тобто посилання відповідача на не пов'язаність з господарською діяльністю спожитої електроенергії суперечить самим матеріалам акту перевірки.

В свою чергу, позивач, як підприємець використовував працю найнятих працівників (середньооблікова кількість працівників становила 21 людина), які виконували покладені на них обов'язки.

Статтею 30 КЗпПУ встановлено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Також главою 17 Цивільного кодексу України визначено поняття представництво, яке може виникати на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Перебуваючи в трудових відносинах працівник, виконуючи трудові функції є одночасно представником приватного підприємця та вчинює від його імені дії відповідно до його функціональних повноважень.

В перевіряємий період ОСОБА_4 перебувала з позивачем в трудових відносинах, як інженер-програміст з обов'язками бухгалтера-касира за сумісництвом, ОСОБА_5 перебувала з позивачем в трудових відносинах як бухгалтер.

Таким чином, вони мали право та обов'язки сплачувати через касу банківської установи платежі від імені позивача, вчинені в рамках підприємницької діяльності.

Також судом встановлено, що сплата працівниками за електроенергію здійснювалась на підставі Договорів доручення, за яким повірений від імені та за рахунок Довірителя здійснював дії по сплаті до установи банку коштів за спожиту за електроенергію.

Частиною 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Досліджуючи надані документи суд зазначає, що договори містять відмітку про отримання кошти на здійснення дій та звіт Довіреного про виконання доручення, а також банківські квитанції де зазначено, що оплата здійснена по договору про постачання електричної енергії №393 від 01.10.2009 укладеного між ВАТ Запоріжжяабленерго» та ФОП ОСОБА_1 .

Також суд, досліджуючи зміст Акта перевірки зазначає, що посилання відповідача на завищення позивачем в декларації «Інших витрат» не відповідає дійсності та матеріалам перевірки.

А саме, під час проведення додаткової перевірки відповідачем, перевірено та визнано правомірним вимоги позивача, зазначені в запереченнях від 13.07.2018 про необхідність врахування при перевірці помилково не включених позивачем до податкової декларації (розділи «Витрати на оплату праці» та «Інші витрати»):

- суму витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату (яка перевірена та підтверджується документально): за 2016 рік в сумі - 57 549,93 грн, за 2017 рік в сумі - 436 223,44 грн, інших витрат: - за 2016 рік в сумі - 56 518,05 грн, за 2017 рік в сумі - 46 083,81 грн.

Так згідно даних декларації за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до витрат витрати на оплату праці в сумі 504498,00 грн, інші витрати в сумі 458361,00 грн.

Згідно даних декларації за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до витрат витрати на оплату праці в сумі 423216,00 грн., інші витрати в сумі 302757,11 грн.

Фактично ж зазначені витрати становлять: витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату за 2016 рік - 562047,93 грн, витрату на оплату праці та нарахування на заробітну плату за 2017 рік - 859439,446 грн.

Інші витрати: за 2016 рік - 514 879,05 грн, за 2017 рік - 348 840,92 грн.

Зазначені обставини та право відповідача на віднесення до витрат зазначених сум перевірені додатковою перевіркою та визнані ГУ ДФС у Запорізькій області, про що зазначено на ст. 14 Акта перевірки від 14.08.2018.

За вказаних обставин суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем витрат документально підтверджених витрат за 2016 рік на суму 4 557 347,70 грн (в тому числі інші витрати у сумі 19192,50 грн, витрати на придбання ТМЦ - 4 538 155,20 грн), за 2017 рік на суму 3 356 822,90 грн (в тому числі інші витрати 175 355,45 грн, витрати на придбання ТМЦ - 3 181 467,45 грн), помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.

З огляду на встановлення судом відсутності заниження Позивачем оподатковуваного доходу та завищення позивачем суми понесених витрат пов'язаних з одержанням доходу суд дійшов до висновку про неправомірність висновків Акта перевірки про заниження Позивачем чистого оподатковуваного доходу і як наслідок податку з доходи фізичних осіб на загальну суму податку 166 656,49 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0026141305 яким Позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 658 004,76 грн, в тому числі податок 1 767 203,17 грн штраф 883 601,59 грн.

Згідно з пунктом 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму податку 184083,66 грн, в тому числі податок 147266,93 грн, штраф 36 816,73 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування :

Податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03 вересня 2018 р. № 0026031305 яким Позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 658 004,76 грн, в тому числі податок 1 767 203,17 грн штраф 883 601,59 грн.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 вересня 2018 року №0026041305 яким Позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 184083,66 грн, в тому числі податок 147266,93 грн, штраф 36 816,73 грн.

Стосовно висновків Акта перевірки про завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податкових деклараціях Позивача з податку на додану вартість, суд зазначає наступне:

Згідно відзиву на позов та Акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018, висновок про завищення податкових зобов'язань та одночасне завищення податкового кредиту з ПДВ здійснено з посиланням на недостатність виготовлення борошна вищого сорту, у зв'язку з порушеннями встановленими в ході перевірки та викладеними у п.п.2.1.2. п.2.1. (Податок на доходи фізичних осіб), а також з посиланням оплату отриманих послуг з електроенергії не особисто ФОП ОСОБА_1 , а його представниками -працівниками.

Надаючи оцінку здійсненому нарахуванню зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає, що згідно положень п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою.

Обов'язкові реквізити податкової накладної після 01.01.2011 встановлено приписами статті 201 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Із вказаними нормами кореспондуються і положення Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696. Відповідно до пункту 5 цього Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Пунктом 2 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас приписами статті 4 Закону України №996» Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, принцип превалювання сутності документу над його формою, відповідно до якого, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Надані для перевірки договори, накладні та податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій. Перевіркою не зазначається жодних дефекти форми первинних документів, податкових накладних, оплати та інших документів.

Так, відповідачем не заперечується, що для перевірки були надані оригінали: договорів, специфікацій, рахунків, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківські виписки, внутрішні документи переробки та списання, інші документи господарської діяльності, в тому числі переписка між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Акт перевірки не містить обставин недійсності укладених договорів ФОП ОСОБА_1 та здійснених операцій з його контрагентами, як постачальниками так і покупцями.

Реальність здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з його контрагентами підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами. Висновки акта перевірки про безтоварність та нереальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 суперечать наданим документам та ґрунтуються на припущеннях. Водночас, Акт перевірки та зазначені в ньому порушення не може базуватись на припущеннях.

Таким чином, фактичні обставини та реально здійснені операції, що підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, повністю підтверджують понесені витрати на придбані товари та послуги та пов'язаність їх з господарською діяльністю підприємця визначені реєстраційними документами та зареєстрованими видами діяльності.

Стосовно висновків акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 про встановлення заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за звітній період вересень 2016 року у загальній сумі без ПДВ 2 083 333,00 грн, сума ПДВ складає 416 667,0 грн. то суд зазначає.

За змістом акта перевірки від 14.08.2018, позивачем готівкові кошти отримані згідно кредитного договору №9-07/2016-МК-UАН від 07.09.2016 в сумі 2 500 000,00 грн використані для придбання соняшника, подальша реалізація якого не встановлена.

Як підставу такого висновку фіскальний орган посилається на признання коштів у чеку, за яким ФОП ОСОБА_1 зняв зі свого рахунку кошти в сумі 2 500 000,0 грн (на закупівлю соняшника) та нібито надане пояснення від 21.05.2018 про використання даних коштів на придбання соняшника.

Дослідивши дані обставини та документи, судом встановлено, що висновки акта перевірки про нібито встановлення факту придбання у 2016 році соняшнику за готівковий рахунок без використання його у виробничій діяльності або реалізації на суму 2 500 000,0 грн здійснено виключно на припущеннях та суперечать первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача і його поясненням наданих під час перевірки.

Судом встановлено, що позивач на отриманий під час перевірки запит надав до ГУ ДФС у Запорізькій області письмові пояснення. в яких зазначив, що отриманий кредит не використовувався для придбання соняшника і не відносився до витрат. Зокрема, в листі від 21.05.2018 наданого позивачем під час проведення перевірки (та на який здійснено посилання перевіряючими) та листі від 04.06.2018 ФОП ОСОБА_1 пояснювалось, що отримані кредитні кошти використано для виплати заробітної плати, оплати електроенергії та власних витрат, які здійснювались в готівковому порядку.

Зокрема лише сума готівкових коштів витрачена на виплату заробітної плати за 2016-2017 рік склала 1 421 487,0 грн.

Відповідач не надав спростування змісту наданих позивачем пояснень. Тобто, акт перевірки містить невідповідну інформацію, про зміст наданих ФОП ОСОБА_1 пояснень здійснених під час перевірки.

Суд зазначає, що Акт перевірки та відзив відповідача не містить жодних обставин здійснення позивачем операції по придбанню соняшника, посилань на первинні документи, їх дати, контрагентів обсяги та інші дані операції.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи..

Поряд з тим, в акті перевірки не наведено жодної з перелічених підстав для зазначення висновків про придбання ФОП ОСОБА_6 соняшнику на вище зазначену суму. Більше того в пояснення, які надавались під час попередньої перевірки мною зазначалось, що отримані кошти використані на інші цілі, ніж придбання соняшнику, що не суперечить законодавству.

Згідно з п. 2.3.2.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за №607/23139, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно суд вважає, що відображені вище в акті перевірки порушення, не відповідає вимогам законодавства, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що прямо суперечить Податковому кодексу України.

Стосовно посилання позивача на порушення порядку винесення спірних податкових повідомлень рішень суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

За змістом спірних податкових повідомлень рішень підставою їх винесення є Акт документальної позапланової невиїзної перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018.

Пунктом 86.7. ст.87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги даної норми встановлюють, що у випадку призначення додаткової перевірки для з'ясування обставин, подані платником Заперечення на первинний Акт перевірки розглядаються протягом семи робочих днів після завершення такої перевірки. За результатами розгляду Заперечень складається Висновок та надсилається (надається) письмова Відповідь платнику податків.

Відповідно, після проведення додаткової перевірки фіскальний орган повинен здійснити розгляд поданих заперечень платника податків та надати відповідь, при цьому такий розгляд за вимогою платника податків здійснюється за його участю.

Також, дана норма передбачає що контролюючий орган має право винести податкове повідомлення рішення виключно лише після направлення відповіді платнику податків.

Надані до матеріалів справи документи свідчать, що 13.07.2018 ФОП ОСОБА_1 , у встановлений Податковим кодексом термін подав до ГУ ДФС у Запорізькій області Заперечення на Акт документальної планової виїзної перевірки №428/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 05.06.2018, в якому зазначив бажання брати участь у розгляді заперечень.

У зв'язку з отриманими запереченнями Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області №2540 від 30.07.2018 була призначена додаткова позапланова документальна виїзна перевірка, з питань які були викладені у поданих підприємством Запереченнях. На підстави даного Наказу №2540 від 30.07.2018 працівниками ГУ ДФС проведена документальна невиїзна позапланова перевірка, яка закінчена 14.08.2018, про що складено Акт перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Відповідно до вимог п. 86.7. ст. 87 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області після закінчення додаткової перевірки повинен був провести розгляд Заперечень поданих ФОП ОСОБА_1 на Акт перевірки №428/08-01-13-05/НОМЕР_1, за участю його представника протягом семи робочих днів, тобто не пізніше 23.08.2018.

За змістом, відповіді №7260/14/08-01-13-05-09 від 30.08.2018, ГУ ДФС у Запорізькій області після закінчення додаткової перевірки не здійснював розгляд поданих ФОП ОСОБА_1 заперечень та без їх розгляду і виклику ФОП ОСОБА_1 03.09.2018 прийняв спірні податкові повідомлення рішення.

Суд зазначає, що проведення додаткової перевірки не є тотожною дією по проведені розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, оскільки вони мають різні цілі, здійснюються різним посадовими особами та мають різні юридичні наслідки.

Так, відповідно до п.п. 14.1.157. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Частиною 2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України встановлено, що Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання

Частиною 4 п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України встановлено, що Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Пунктом 1.4. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 визначено, що Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, спірні податкові повідомлення рішення винесені на підставі окремого службового документа Акта документальної позапланової невиїзної перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 і не містить посилання та доказів врахування при його винесенні (підстава винесення) Акта перевірки №428/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 05.06.2018.

Під час судового розгляду, відповідач не надав визначених законом доказів, що підставою винесення спірних повідомлень рішень є інші передбачені Податковим кодексом службові документи, а саме Акт перевірки №428/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 05.06.2018 та висновки по результатам розгляду заперечень платника податків.

Надані документи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 отримав Акт документальної позапланової невиїзної перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 поштою 17.08.2018, що не заперечується відповідачем.

За таких обставин ФОП ОСОБА_1 мав право подати зперечення на Акт перевірки від 14.08.2018 не пізніше 22.08.2018.

Заперечення на отриманий Акт перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 (з посиланням на який винесено спірні податкові повідомлення рішення) подано ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій 20.08.2018, що відповідало строкам встановленим п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України. Таким чином, Фіскальний орган мав право винести податкові повідомлення рішення не раніше вручення Акта перевірки платнику податків та виключно лише після розгляду поданих Заперечень.

Положення Податкового кодексу України не обмежують права платника податків на подання Заперечень на Акт перевірки. незалежно від підстав призначення такої перевірки. При цьому просимо суд врахувати, що в даному випадку Відповідач також ухилився від розгляду Заперечень за участю платника податків по первинному Акту перевірки.

Натомість в порушення п. 86.7., 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, оскаржуємі податкові повідомлення рішення, винесені фіскальним органом без розгляду Заперечень на Акт перевірки та поданих 13.07.2018, 20.08.2018 та без надання письмової відповіді на зазначені Заперечення.

Також суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем вимог п.79.1., 79.2. ст.79 ПК України, щодо підстав та порядку проведення документальної невиїзної перевірки, вимог пп.78.1.5 п.78.1. ст.78 ПК України, щодо обсягу та предмету перевірки та вимог пп.86.1. ст.86 ПК України, щодо порядку оформлення Акта перевірки.

Так, абз.2 пп.58.1. ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення має містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань.

Як вже встановлено судом, за змістом спірних податкових повідомлень-рішень, підставою їх винесення став Акт позапланової невиїзної документальної перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018, який за результатами перевірки призначеної Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області №2540 від 30.07.2018.

Відповідно до змісту Наказу №2540 від 30.07.2018 призначено провести документальну виїзну позапланову перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в межах обставин зазначених ФОП ОСОБА_1 в запереченнях до акту документальної планової виїзної перевірки від 05.06.2018 №428/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Натомість, згідно отриманого Акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 та відповіді про результати розгляду заперечення (№7260/14/08-01-13-05-09 від 30.08.2018) на підставі Наказу №2540 від 30.07.2018 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка по документам наданим платником податків.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктами 79.1., 79.2 ст.79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Тобто, виїзна та невиїзна позапланова перевірка відрізняється між собою порядком проведення та обсягом досліджуваних документів.

Відповідачем не надано аргументованих пояснень, щодо проведення перевірки, яка не була передбачена Наказом №2540 від 30.07.2018, таким чином суд приходить до висновку, що перевіряючи інспектори проводячи невиїзну документальну перевірку діяли за межами наданих їм повноважень та з порушенням пунктів 79.1., 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Щодо обсягу та предмету перевірки документально позапланової невиїзної перевірки, то суд зазначає:

Підпунктом 78.1.5. п.75.1. ст.75 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право призначити та провести позапланову документальну перевірку, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Отриманий Наказ №2540 від 30.07.2018, містить визначене законом обмеження обсягів проведення перевірки, «в межах обставин зазначених ФОП ОСОБА_6 в запереченнях до акту документальної планової перевірки».

Таким чином, згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка, проводиться виключно з питань та обставин зазначених в запереченнях на Акт попередньої перевірки і не підлягає самостійному розширенню обсягу перевірки.

Дані законодавчі норми свідчать про те, що документальна перевірка визначена п.78.1.5. Податкового кодексу України є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства за обставинами, що не були досліджені під час попередньої перевірки та зазначені платником податків в поданих Запереченнях.

А відтак, такою перевіркою охоплюються лише ті обставини та питання, які зазначені в Заперечення. Перевірка будь-яких інших питань, або обставин, які не є предметом оскаржень чинним законодавством не передбачено, та такою перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет додаткової перевірки призначеної відповідно до п.78.1.5. Податкового кодексу України передбачає виключно перевірку обставин зазначених в Запереченнях та додаткових документів наданих із запереченнями. Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення такої перевірки (яка характеризується обсягом проведення перевірки) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Тобто, перевіряючи мали право здійснювати перевірку виключно в межах обставин зазначених в запереченнях (зазначені вище).

Натомість, судом встановлено, що за змістом арк. 129 Акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018, перевіряючими здійснюється додаткове нарахування ПДВ з посиланням на нібито встановлення факту придбання у 2016 році соняшнику за готівковий рахунок без використання його у виробничій діяльності або реалізації на суму 2 500 000,0 грн.

Зазначені обставини не досліджувались Актом перевірки від 05.06.2018 та не були предметом оскарження в запереченнях на Акт перевірки, а відповідно не могли бути предметом дослідження та донарахування податкових зобов'язань додатковою перевіркою.

Надаючи оцінку оформленню Акта перевірки, суд зазначає, що ввідповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктами п.1.4., 4.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за № 607/23139 (далі Порядок 395) визначено, що Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, з дотриманням визначених у пункті 4.5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

Тобто підписання Акта перевірки посадовою особою держаного органу, яка здійснювала таку перевірку є обов'язковим реквізитом такого Акта, який підтверджує факт проведення перевірки такою посадовою особою та складення нею даного документа.

Таким чином, для визначення Акту як носієм доказової інформації про виявленні порушення, достатнього для прийняття податкового рішення, такий Акт повинен бути належним чином оформленим, а саме підписаний всіма посадовими особами які проводили перевірку.

За змістом отриманого Акта перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 перевірку ФОП ОСОБА_1 здійснювали:

- головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних особі управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Тоцька Н.Р.;

- головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних особі управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Шевченко А.О.

Але, в дослідженому судом Акті перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 відсутній підпис головного державного ревізор-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних особі управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Тоцька Н.Р.. Дана обставина визначає, що Акт перевірки №799/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 оформлений з порушенням в порушення вимог п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України та п.1.4., 4.2. Порядку №395 та не може бути підставою винесення спірних податкових рішень.

Таким чином, суд вважає, що порушення порядку розгляду Заперечень. проведення перевірки та оформлення матеріалів перевірки свідчить про відсутність у фіскального органу компетенції на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Оскільки, така компетенція не виникає в силу лише факту вчинення платником податкового правопорушення, позаяк для винесення податкового повідомлення-рішення контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов встановлених Податковим кодексом України.

Отже, у випадку виявлення протиправності процедури винесення податкових повідомлень рішень, прийняті за результатами таких незаконних дій податкові повідомлення-рішення, як акти індивідуальної дії автоматично підлягають визнанню протиправними та скасуванню, що є окремою підставою скасування спірних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.09.2018 №0026021302, №0026031305, №0026041305, №0026051305, №00026061305 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 03.09.2018 №0026031305, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1) нараховані податкові зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичною особою в результаті річного декларування в сумі 2568004,76 грн, в тому числі податок 1767203,17 грн штраф 883601,59 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 03.09.2018 №0026041305, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1) нараховані податкові зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 184083,66 грн, в тому числі податок 147266,93 грн, штраф 36816,73 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 03.09.2018 №0026051305, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1) нараховані податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2646691,25 грн, в тому числі податок 2117353,00 грн, штраф 529338,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р1» від 03.09.2018 №0026061305, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 965677,00 грн та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість - 19014,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписане суддею 22 травня 2019 року.

Суддя Р. В. Сацький