11 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/834/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.
представника позивача - Листопад Н.А.
представника відповідача - Яловець М.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування рішення.
Позовні вимоги:
- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ3430/155/АВ/П/ТД-ФС від 26.02.2019
Під час розгляду справи суд
07 березня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою від 18 березня 2019 року суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду, вирішивши розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
По справі вживалися заходи забезпечення позову. Ухвалою від 18 березня 2019 року суд на клопотання позивача зупинив дію постанови Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ3430/155/АВ/П/ТД-ФС від 26.02.2019 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125 190 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/834/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу (а.с. 51-53).
Розгляд справи по суті відбувся 11 травня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Позивач у своєму позові стверджував про необґрунтованість та, відповідно, протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, наполягаючи на необхідності її скасування. Позивач повідомив, що працівниками Управління Держпраці у Полтавській області було безпідставно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України), що полягало у допущенні позивачем до виконання трудових обов'язків працівника без укладення трудового договору.
Такі висновки позивач заперечував та спростовував. Стверджував, що особа, яку відповідач вважав неоформленим працівником, не виконувала трудові обов'язки, а надавала послуги за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг. Ця особа, ОСОБА_2 , не працювала на позивача, оскільки сама є фізичною особою-підприємцем, відповідно - не мала трудових обов'язків, не була ознайомлена з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, що на неї не поширювалися, не мала посади. На момент перевірки дана особа випадково знаходилася в приміщенні торгівельного об"єкту позивача та не виконувала ніяких функцій чи завдань. Укладений між двома фізичними особами - підприємцями договір про надання інформаційно-консультаційних послуг є господарсько-правовим договором, а висновки інспектора, що лягли в основу оскаржуваної постанови, про наявність ознак трудових відносин, та, відповідно, порушення позивачем статті 24 Кодексу законів про працю України - є помилковими.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на нього (а.с. 100-102). У відзиві відповідач наполягав на наявності в діях ФОП ОСОБА_1 порушень трудового законодавства, яке ним було виявлене і задокументоване у належний спосіб.
Зазначив, що в ході інспекційного відвідування позивача було виявлено особу ( ОСОБА_2 ), яка від надання письмових пояснень відмовилась. Оскільки трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 й повідомлення про прийняття гр. ОСОБА_2 на роботу не було надано, перевіряючими зроблено висновок про перебування ОСОБА_2 на робочому місці і здійснення нею трудових функцій без належного укладення трудового договору, що є порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України. Зазначені висновки стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, яка, з огляду на викладене, є правомірною і скасуванню не підлягає.
В судовому засіданні 11.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2019 заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
На підставі листа Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13.02.2019 № 1276/39/115/01-2019 (а.с. 64), першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 14.02.2019 № 43П "Про проведення заходів державного контролю", яким наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимог законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 70).
14.02.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області оформлено направлення за номером № 332 на проведення заходу державного контролю, яким є проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, інспекційне відвідування доручено головному державному інспектору Гусці Н.М., дата початку та дата закінчення заходу - 14.02.2019 по 15.02.2019 (а.с. 68).
Копію вказаного направлення вручено ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на направленні (а.с. 68 зі звороту).
15 лютого 2019 року головним державним інспектором Гускою Н.М. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якого складено акт №ПЛ3430/155/АВ від 15.02.2019, яким зафіксовано порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору (а.с. 14-20).
21.02.2019 ФОП ОСОБА_1 подала до Управління заперечення на акт інспекційного відвідування, у якому зазначила про помилковість висновків державного інспектора про порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України що начебто полягало в допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору. У письмових запереченнях повідомляла про існування між нею та ФОП ОСОБА_2 цивільно-правових відносин згідно договору надання послуг, а не трудових відносин (а.с. 21-24).
Оскільки заперечення на акт інспекційного відвідування був поданий з порушенням строку його подання, Управлінням вони не розглядались.
Натомість 22.02.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ3430/155/АВ/П (а.с.25-26).
Також 26.02.2019 начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу №ПЛ3430/155/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн (а.с.23-24).
Позивач не погодився з прийнятою постановою, в зв'язку з чим оскаржив її до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані критерії суд використовує для оцінки правомірності оскаржуваного рішення.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
Норма права, про порушення якої стверджував відповідач, застосовуючи штрафну санкцію оскаржуваним рішенням, викладена в КЗпП наступним чином.
Згідно статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Крім того, відповідач посилався у оскаржуваному рішенні, як на нормативну підставу його прийняття, на статтю 259 КЗпП України, відповідно до якої, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
А також на статтю 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення…».
Нормативне врегулювання відмінностей між трудовою угодою та цивільно-правовим договором виконання робіт викладене у наступних нормах.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Висновки суду щодо правозастосування
Вище викладені норми законів, з тлумаченнях яких встановлюються відмінності між трудовим договором та цивільно-правовою угодою про виконання робіт.
Приймаючи оскаржуване рішення, Управління Держпраці у Полтавській області керувалося висновками, викладеними у Акті інспекційного відвідування, про те, що між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 існували трудові відносини, остання виконувала функції продавця, при цьому в порушення вимог статті 24 КЗпП України не було укладено трудового договору.
З такими висновками відповідача суд не погоджується та вказує на їх недоведеність, ці висновки у ході судового розгляду позивачем спростовані.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець від 11.04.2016 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №25880000000037927. Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_2 є платником єдиного податку 2 групи та відповідно до переліку видів господарської діяльності (КВЕД), серед інших, має право, в тому числі, консультувати з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22) /а.с. 32-33/.
Між ФОП ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.09.2018.
Згідно змісту п. 1.1. даного Договору, Виконавець надає наступні послуги: вивчення процесу управління магазином; надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню процесу управління магазином; контроль за результати впровадження рекомендацій по вдосконаленню; консультації з питань комерційної діяльності; консультації та поради як в письмовій так і в усній формі (за бажанням ОСОБА_4 ) з питань тактики та стратегії розвитку магазина Замовника та розвитку мережі збуту продукції.
Відповідно до пунктів 3.1-3.2. цього Договору, Виконавець зобов'язаний виконувати послуги передбачені даним договором якісно та в обумовлені строки.
Пунктом 7.1 даного Договору встановлено, що строк дії його становить з моменту підписання і до 31.12.2019 року включно, що свідчить про строковість та обмеженість надання послуг в часі.
Після надання вказаних послуг відносини між сторонами договору вважаються припиненими.
Згідно з п.4.1.-4.2 даного Договору Вартість послуг за 1 годину за даним договором становить 100 грн. без ПДВ. Кількість годин, які підлягають оплаті, Виконавець фіксує загальною сумою за один календарний місяць і подає дану інформацію для оплати Замовнику. Оплата послуг Виконавця здійснюється після підписання акту приймання-здачі робіт, в термін не більше 10 робочих днів.
На виконання Договору про надання інформаційно-консультативних послуг сформовані акти здачі-приймання послуг до договору б/н від 01.09.2018: від 30.09.2018 31.10.2018; від 31.12.2018; 31.01.2019 (а.с. 35-38).
Оплата отриманих позивачем послуг підтверджується товарним чеком №1 від 30.09.2018 на суму 1000 грн. без ПДВ; товарним чеком №2 від 31.10.2018 на суму 800 грн., без ПДВ; товарним чеком №3 від 31.12.2018 на суму 1100 грн., без ПДВ; товарним чеком №4 від 31.01.2019 на суму 800, без ПДВ (а.с. 39).
Верховним Судом неодноразово висловлена правова позиція (що є обов'язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України), відповідно до якої основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. (Наприклад постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц).
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Вище було викладено встановлені судом у ході розгляду справи особливості правовідносин, що існували між позивачем, ФОП ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2
З тексту дослідженого договору та доданих до нього документів встановлено, що предметом укладеної угоди є конкретний перелік індивідуально - визначених послуг, які отримує Замовник за результатами здійснення Виконавцем певної діяльності з надання інформаційно-консультаційних послуг. Виконавець, в свою чергу, самостійно виконує й організовує виконання роботи і не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 оплачувався ФОП ОСОБА_2 не процес праці, а результат наданих послуг, який визначався після закінчення їх надання. Оплата здійснювалася за результатами отриманих послуг та на підставі актів здачі-приймання послуг.
Стверджуючи про допущення позивачем порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідачем не враховано того, що зазначена вище угода жодним чином не регулює процес трудової діяльності, її організацію. За умовами цієї угоди позивач не бере на себе жодних зобов'язань щодо забезпечення умов праці, не надає робочого місця, не забезпечує засобами виконання сторону договору. При цьому, виконавець за договором не ознайомлювалась та не брала на себе зобов'язань виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір та розпорядок робочого дня працівників підприємства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 трудових відносин, які потребують укладення трудового договору. Суд вказує на існування між ними цивільно-правових відносин відповідно до укладеного Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.09.2018.
Факт знаходження ОСОБА_2 в момент інспекційного відвідування у приміщенні магазину ФОП ОСОБА_1 жодним чином не вказує на факт існування трудових відносин між ними. Ні у акті інспекційного відвідування, ні в інших документах відповідачем не визначено, яку конкрентно трудову функцію він вбачав у діях ОСОБА_2 Опитані в ході інспекційного відвідування працівники ФОП ОСОБА_1 у своїх поясненнях жодним чином не вказали на існуванні між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудових відносин. Більше того, сама ОСОБА_1 у ході інспекційного відвідування надала пояснення про те, що ОСОБА_2 випадково знаходилася у приміщенні магазину та не є її працівником. Відповідачем це пояснення не було враховано.
У акті інспекційного відвідування та у оскаржуваній постанові відповідач вказував, що ОСОБА_2 перебувала біля каси та передала від покупця касиру якийсь товар. На переконання суду, навіть якщо такий факт мав місце, хоча він і не є доведеним, такі дії ОСОБА_2 жодним чином не носять характер трудової функції, про яку зробив припущення відповідач.
Також суд висловлює свою згоду з твердженням представника позивача, яка вказувала на те, що особа, яка у акті інспекційного відвідування названа ОСОБА_2 , жодним чином не була ідентифікована. Особа, яка начебто передала в присутності інспектора праці якийсь товар від покупця касиру, не була ні у який спосіб встановлена, незважаючи на присутність працівників поліції при проведенні інспекційного відвідування.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача, покладені в основу оскаржуваного рішення, щодо наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є необґрунтованими припущеннями, що матеріалами справи в ході судового розгляду спростовані повністю.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених обставин, оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не було порушено частину 3 статті 24 КЗпП України, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2019 №ПЛ3430/155/АВ/П/ТД-ФС є правомірними і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2497 грн 30 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2497 грн 30 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул.Пушкіна 119 м.Полтава ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці в Полтавській області № ПЛ3430/155/АВ/П/ТД-ФС від 26 лютого 2019 року - визнати протиправною та скасувати.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 2 497, 30 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 травня 2019 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков