125/2310/15-к
1-кп/125/3/2018
20.05.2019 року м.Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участі прокурора ОСОБА_3
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6
представника потерпілих адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020080000427 від 27 серпня 2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вінницькі Хутори Вінницького району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України, -
27 серпня 2014 року близько 21 год. 20 хв., ОСОБА_8 керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись у м. Бар по вул. Нахімова у напрямку від вул. Щорса до вул. Героїв Майдану, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка рухалась по краю проїзної частини дороги у попутному напрямку.
Після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_10 водій ОСОБА_8 розуміючи, що поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що дана особа, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілій допомогу, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не маючи спеціальних медичних знань, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, самостійно та негайно не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу та з метою уникнути відповідальності, після вчинення ДТП водій ОСОБА_8 , автомобілем зник з місця пригоди.
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 67 від 02.10.2014 пішохід ОСОБА_10 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді - забитих ран потиличної ділянки голови,(2), крововиливів під оболонки та в речовину потиличних та лобних долів головного мозку, оболонки та речовину мозочка, довгастий мозок та четвертий шлуночок мозку, лінійного переломів кісток основи черепа (внутрішнього потиличного підвищення, внутрішнього потиличного гребня, пірамідки лівої скроневої кістки), а також синець на чолі посередині та садна спинки носа (3). Рани в потиличній ділянці голови виникли від дії тупого твердого предмету, до складу якого входить залізо та його сполуки (висновок експерта №122 судово-медичної експертизи фрагмента шкіри голови від 01.09-01.10.2014 року); синець на чолі посередині та садна спинки носа (3) виникли від дії тупого твердого предмету, можливо і в умовах дорожньо-транспортної події (27.08.2014 року) і мають ознаки прижиттєвого походження. Смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми - крововиливів під оболонки та речовину потиличних та лобних долів головного мозку, оболонки та речовину, мозочка, довгастий мозок та четвертий шлуночок мозку лінійного переломів кісток основи черепа (внутрішнього потиличного підвищення, внутрішнього потиличного гребня, пірамідки лівої скроневої кістки), яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма, від якої настала смерть ОСОБА_10 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя під час їх заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Враховуючи наявність тілесних ушкоджень в потиличній ділянці голови трупа ОСОБА_10 слід вважати, що первинний контакт транспортного засобу з тілом людини ( з потиличною ділянкою голови ) відбувся в напрямку ззаду наперед.
Водій ОСОБА_8 , за вищевикладених обставин порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де зазначено: - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Порушення водієм ОСОБА_8 , вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав. Суду пояснив, що він працював водієм в компанії «Букована Трек» та автомобілем «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , розвозив напій «Кока кола» по торгових точках. 27 серпня 2014 року він разом з експедитором розвозили воду в Барському районі. По дорозі до с. Ялтушків Барського району пошкодив бампер. Повернувшись в м. Бар запитував у магазинах, у які розвозив товар, де можна купити болта для ремонту бампера. Близько 21.00 год. 27.08.2014, у магазині «Глорія», який розташований по вул.. Нахімова, ОСОБА_8 порадили купити болта на АЗС. Погода була дощова. Сумерки. Рухався по вул.. Нахімова в напрямку АЗС по середині вулиці з увімкненим дальнім світлом фар. Будь яких пішоходів, зустрічних автомобілів не бачив. Приїхавши на АЗС, яка розташована при виїзді з міста Бар у напрямку м. Вінниці, ОСОБА_8 мав намір купити болта. Однак, потрібного не знайшов. Після цього вони повернулися до м. Бар, де продовжували розвозити воду по магазинах. У магазині «Старий замок» пили каву. У магазині «Ажур» купили продукти харчування. Прямуючи до м. Вінниці, на виїзді з м. Бар, їх наздогнали працівники поліції, які повідомили про ДТП. ОСОБА_8 категорично вважає себе не причетним до ДТП. З місця ДТП не тікав, а навпаки їздив по місту розвозячи товар.
Враховуючи невизнання обвинуваченим вини, його вина у вчиненні вказаного злочину доводиться здобутими у судовому засіданні показами потерпілих, свідків та дослідженими письмовими доказами.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснили, що смерть їх матері та рідної сестри відповідно, призвела до моральних страждань та душевної болі. Позов вони підтримують повністю на полягають на його задоволенні. Просять суворо покарати обвинуваченого. З приводу ДТП їм нічого не відомо.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що 27.08.2014 приблизно з 19:30 год. до 20:00 год. вона перебувала в салоні автомобіля таксі, на задньому сидінні з права, який був припаркований на перехресті вулиць Нахімова та Щорса, а саме на правому узбіччі вулиці Нахімова в напрямку до вул. Героїв Майдану. Вона чекала разом з чоловіком ОСОБА_12 та водієм таксі свою невістку ОСОБА_13 та подругу ОСОБА_14 . Поки чекала оглядалася назад, щоб подивитися чи не йдуть її знайомі. В цей час вона побачила ОСОБА_10 , яка йшла в сторону вул. Героїв Майдану про проїжджій частині дороги. Вона пройшла повз їх машину та пішла далі. ОСОБА_11 знову повернулася назад і побачила ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які підійшли і сіли в машину. Водій завів машину, увімкнув світло фар і почавши рух, через метрів 10, вони побачили тіло, що лежало на дорозі. Зупинивши авто, всі побігли до тіла, наблизившись ближче побачили, що це ОСОБА_16 , викликали швидку та ДАІ. ОСОБА_16 була одягнена в світло рожеву куртку, світло сині джинси і кросівки. ОСОБА_11 подзвонила до чоловіка ОСОБА_16 - ОСОБА_17 і повідомила про подію. ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_11 , що він знаходиться за містом на дачі, а також про те, що ОСОБА_16 йшла до нього на дачу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що 27.08.2014 після 20:00 год. він сидів на передньому сидінні автомобіля таксі, який був розміщений за 30 см. від бордюру на перехресті вулиць Нахімова та Щорса. З дружиною ОСОБА_11 та водієм таксі. Поки чекали 15-20 хв. знайомих за цей час проїжджали машини і пройшла ОСОБА_16 (одяг не пам'ятає, в руках парасолька). З лівої сторони таксі, з середньою швидкістю для ходьби, через декілька хвилин (до 5 хв.) на відстані від їх авто приблизно 1,5 м., проїхав великий червоний автомобіль зі швидкістю 40-50 км/год. (заднє колесо велике, не від легкового автомобіля, близько 80 см в діаметрі, одна ось). Знайомі прийшли і сіли в таксі, водій таксі включив ближнє світло фар, які освітлюють до 15 м. дороги, тому що вже темно було на дворі, рушив і через метрів 15 він побачив що щось лежить на дорозі, водій переключися на дальнє світло, щоб побачити що саме лежить на дорозі та під'їхавши ближче побачив тіло жінки. Водій таксі зупинив автомобіль. Викликав швидку, тут же під'їхав лікар ОСОБА_18 , який проїжджав мимо. ОСОБА_12 близько не підходив, стояв за 1,5-2 м. до тіла ОСОБА_19 , але бачив коло голови було багато крові. З моменту коли проїхав вантажний автомобіль до моменту виявлення тіла ОСОБА_16 пройшло приблизно 4 хвилини. Автомобіль таксі ВАЗ2107, особливих прикмет немає, не знає як звати і де живе водій таксі, він особливих прикмет немає, опис водія: 37 років, статура середня, чорнявий, зріст близько 190 см.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що 27.08.2014, близько 20:00 год. у м. Бар йшов дощ. Вона йшла з магазину «Харчо» з подругою ОСОБА_20 по вулиці Нахімова, до автомобіля таксі. Попереду них йшла ОСОБА_21 з парасолькою у руках, на відстані приблизно 30 м. Вони йшли швидше ніж ОСОБА_21 . Наблизившись до таксі почула, що ззаду по дорозі їде велике авто, тому відскочила, щоб не забруднитися бризками з під його коліс. При цьому крикнула подрузі, щоб та зійшла з дороги. Повернувшись назад побачила, що це вантажний автомобіль червоного кольору з написом «Coca-Cola». З моменту як пройшла ОСОБА_21 і проїхав зі швидкістю 35-40 км/год автомобіль «Coca-Cola» пройшло близько 2 хвилин. Інші автомобілі не проїжджали, інших пішоходів не було. Приблизно о 20:20 год. підійшовши до таксі у неї задзвонив мобільний телефон. Далі вони сіли до таксі, ОСОБА_13 сиділа з права на задньому сидінні автомобіля. Увімкнувши фари автомобіля таксист побачив, що за 30 м. від таксі попереду лежить на проїжджій частині дороги тіло людини. ОСОБА_13 здалося, що це якийсь мішок, а ОСОБА_22 сказала, що це мабуть ОСОБА_21 . Під'їхавши ближче до тіла, вийшли з автомобіля і побачили, що це справді ОСОБА_21 лежить на боку, вона ще дихала, хрипіла, була травма на голові, було багато крові. Неподалік від тіла лежала парасолька та пакет з якого випав хліб. Викликали швидку. Потім під'їхав лікар ОСОБА_18 . Під'їхав ще один автомобіль з якого вийшла медсестра ОСОБА_23 зі своїм батьком.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що 27.08.2014 в проміжку часу з 20:00 год. до 21:00 год. їхав автомобілем з включеними щітками склоочисника, оскільки йшов дощ. Повернувши з вул. Г. Майдану на вул. Нахімова, проїхавши метрів 100 розминувся з вантажним автомобілем темно вишневого кольору, який рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год., оскільки дане авто оббризкав (забруднив) лобове скло його автомобіля, тому останній не роздивився якихось ознак зустрічного авто (велика машина з будою довжина якої близько 6-8 м., титанова, не бортова, без причіпа, темного кольору), інших зустрічних авто не було. Проїхавши метрів 300 далі побачив, що зліва на проїжджій частині дороги лежить тіло людини. Зупинився, щоб надати медичну допомогу, так як працює лікарем. За метрів 10 від тіла стояв білий легковий автомобіль, який був розташований на своїй смузі, коло нього було 4-5 людей. Людина, що лежала поперек дороги (ширина якої близько 8 м., ноги до тротуару за 2-2,5 м., далі за 5 м. лежала парасолька), була без свідомості, харчала, стан важкий, рана на голові розташована на потиличній частині голови до лиця, рана була серйозна - см. 20-30, було багато крові. Тіло було зміщене на спині полубоком. Викликав швидку, ДАІ та начальника міліції. Швидка приїхала через 5 хв. Він поїхав додому. Через пів години подзвонив в приймальне відділення, звідки повідомили, що ОСОБА_16 померла.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він спільно проживав з ОСОБА_16 ДТП сталося 27 серпня 2014 після 20:00 год. У нього були пропущені дзвінки від ОСОБА_24 , але ОСОБА_17 не чув, оскільки йшов дощ. Коли сталося ДТП ОСОБА_17 був на дачі, обробляв город. Почався дощ і він вирушив додому, коли виїхав на трасу до нього подзвонила ОСОБА_25 і повідомила, що його дружину збила машина і її забрали в лікарню. ОСОБА_17 поїхав до лікарні, зайшов до швидкої де йому повідомили, що в ОСОБА_24 травма голови, викачували кров з легенів. Тудою, де сталося ДТП ОСОБА_26 могла проходити на дачу. ОСОБА_17 не знає куди йшла ОСОБА_26 , оскільки не розмовляв з нею. Востаннє розмовляв з ОСОБА_19 о 17.00 год. Вона повідомила, що піде додому. Розлучився з попередньою дружиною 01.06.2012 року. В червні почав жити з ОСОБА_19 . Конфліктів між колишньою дружиною і ОСОБА_16 не було. Свідки ОСОБА_27 і ОСОБА_28 повідомили, що ОСОБА_19 збила машина.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що 27.08.2014 погода була сира. Ввечері він з дочкою ( ОСОБА_30 ( ОСОБА_31 )) їхали з Вінниці. Повернули на вулицю Нахімова. Приблизно на відстані 15 м від перехрестя вулиць Нахімова та Щорса ОСОБА_29 побачив на проїжджій частині дороги тіло жінки (на боку, лицем донизу, головою до середини дороги, ногами до тротуару). Проїхавши перехрестя вони зупинилися. Спочатку дочка підійшла до людей, що стояли на відстані 7 м. від тіла, потім ОСОБА_29 підійшов. Біля тіла ОСОБА_24 стояло кілька людей, та білий жигуль. Він запитав чи викликали швидку, хтось з присутніх відповів, що так.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснила, що вона їхала з батьком з м. Вінниці додому. Сиділа на передньому сидінні. По вулиці Нахімова їм назустріч проїхала вантажівка. Йшов дощ, було темно. За 15 метрів до перехрестя вулиць Нахімова та Щорса свідок побачила на проїжджій частині дороги тіло жінки. Вона лежала на боку, лицем донизу, головою до середини дороги, ногами до тротуару. Біля тіла ОСОБА_24 стояло кілька людей: ОСОБА_11 , ОСОБА_33 , ОСОБА_18 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_34 пояснив, що стажувався на посаді експедитора в компанії «Кока-Кола» м. Вінниця протягом двох тижнів. Разом з водієм ОСОБА_8 розвозили товар по торговим точкам. В день, коли сталося ДТП, на базі завантажили товар. Спочатку розвезли товар по селах. Приблизно після 20:00 год. вони їхали зі швидкістю близько 20-30 км/год. по другорядній дорозі (швидкість не пам'ятає, музика здається не грала) по вул. Нахімова від магазину «Глорія» до головної дороги (Т-образного перехрестя) і повернули наліво в напрямку виїзду з міста Бар до заправки. Перешкод не бачив, по сторонах не дивився, бо хотів по скоріше закінчити роботу, дивився у накладні. Фари світили нормально, дорогу було видно добре. Звуків, ударів чи щось незвичайного не чув. Поїхали на заправку купити деталь до автомобіля, оскільки по дорозі до села пошкодили бампер. Шуму від поломки не було чути. ОСОБА_35 сидів в машині не виходив з авто, перебирав накладні. Після заправки поїхали далі, об'їхали ще кілька магазинів та кафе «Старий Замок», розвезли товар, потім поїхали до магазину «Ажур», далі до магазину «Ромашка». Їх наздогнали працівники поліції. ОСОБА_36 вийшов з машини, працівники міліції обійшли з водієм ОСОБА_37 автомобіль, щось повідомили останньому і сказали їхати у відділок. Повідомили, що причина зупинки - ДТП за участю їх авто. Допитували по різних кабінетах. Після того як надав покази працівникам міліції сидів в коридорі.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 пояснив, що працював на заправці ОККО. В день ДТП був на зміні. Йому нічого не відомо про ДТП. В день ДТП йшов дощ, тому він працював у приміщенні. Заправка майже вся освітлюється. Є зони, які освітлюється, але з приміщення не видно. Не пам'ятає чи обслуговувався в цей день автомобіль з написом «Coca-Cola». Заправка розташована перед аеродромом на виїзді з м. Бар в напрямку м. Вінниця.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 пояснив, що у день вчинення ДТП працював на ОККО: прибирав територію і заправляв авто. Періодично перебував в приміщенні. Автомобіль з написом «Coca-Cola» не заправляв.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_40 пояснив, що він працює на посаді старшого інспектора міліції (ДАІ), виконував обов'язки в.о. начальника. Його повідомили по телефону, що сталося ДТП внаслідок чого загинула жінка. Коли виїхали на місце події переконалися, що така подія сталася. Його повідомили, що до даного ДТП причетний вантажний автомобіль з написом «Coca-Cola», на якого вказали свідки. Працівники поліції шукали по місту автомобіль схожий по опису. На дворі було темно і йшов дощ. На виїзді з Бару, зі сторони Вінниці, коло магазину «Ромашка» побачив вантажний автомобіль з написом «Coca-Cola», який рухався в сторону м. Вінниця по вул. Г. Майдану. Він поїхав за вказаним автомобілем та зупинив його. ОСОБА_41 повідомив водія про ДТП. Проїхали до райвідділу міліції. Приїхали експерти, які оглянули автомобіль «Coca-Cola». Знизу з права на буді були якісь бурі плями. Водій повідомив, що раніше зірвалася пляшка солодкої води «Coca-Cola», яка залишає такі плями. Також на дзеркалі заднього виду були подряпини, тому експерти вилучили зазначене дзеркало. Водій автомобіля «Coca-Cola» намалював маршрут яким рухався по м. Бар, у якому вказав вулицю де сталося місце ДТП.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_42 пояснив, що працює водієм у лікарні. Не був понятим при огляді трупа. Оглянувши у судовому засіданні протокол огляду трупа повідомив, що до нього підійшов слідчий і надав протокол для підпису, як понятому, він і підписав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_43 пояснив, що станом на серпень 2014 року він займав посаду слідчого. По даній справі тоді проводив слідчі дії. 28.08.2014 року проводив огляд трупа ОСОБА_19 і призначив експертизу. Залучав понятих для огляду. ОСОБА_42 був понятим при огляді трупа. Оглянувши протокол огляду трупа повідомив, що всі поняті були присутні при огляді трупа, та розтині трупа в морзі. Протокол огляду трупа відповідає фактичним даним, відповідає дійсності. Вилучалися деякі зразки з трупа (об'єкти, які зазначені в протоколі). Зразки належним чином запаковувалися. Не може пригадати характерність тілесних ушкоджень для ДТП. У проведенні інших слідчих дій участі не брав.
В ході повторного перехресного допиту ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , свідок ОСОБА_44 повідомила, що факт наїзду автомобіля на ОСОБА_16 і сам автомобіль не бачила. ОСОБА_45 сказала, що на місці події був вантажний автомобіль. Свідок ОСОБА_17 повідомив, що ОСОБА_44 йому повідомила, що його дружину збив автомобіль та забрала швидка допомога. Працівники міліції його повідомили, що дружину збили дзеркалом автомобіля.
Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_46 пояснив, що підтримує свій висновок експерта. Зацікавленості немає ніякої. З ОСОБА_47 знайомий по роботі. Висновок: внутрішньочерепна травма лат. V - 04.0 - код шифр по міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду означає травмований пішохід. Щодо механізму утворення двох ран на потилиці потерпілої, вони були утворені одночасно. Немає можливості визначити їх по черговість. Смерть наступила в наслідок черепно-мозкової травми, а не від рани, які пов'язані з травмами. Характер предмету, що може утворити такі рани: твердий тупий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею, на що вказують невеликі осаднення шкіри навколо рани. Кровотеча сильна (протягом від однієї секунди до однієї хвилини). Лінійний перелом один. Фрагмент шкіри з голови вилучав особисто для проведення медико-криміналістичної експертизи на предмет визначення металу та характеру травмуючого предмету. Це зафіксовано в журналі реєстрації трупів. У висновку не зазначав про вилучення частин тіла. Не знає скільки слідчий вилучав крові. Характерність травми у висновку написано можливо в наслідок ДТП, оскільки характерні ознаки: масивність травми, перелом кісток основи черепа, не виключає отримання травми в наслідок ДТП. Не виключається можливість: виступаючими частинами транспортного засобу. Вилучення в трупа частин тіла і органів реєструється у журналах.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_48 , судово-медичний експерт Вінницького відділення КНДІСЕ, пояснив, що брав участь у проведенні комплексної судово-медичної, автотехнічної експертизи за матеріалами даного кримінального провадження на підставі ухвали суду. За наслідками проведення експертизи було складено висновок експертів № 22-к, зміст якого він підтримує в повному обсязі. Зокрема, на вирішення експертам було поставлено питання про характер та механізм утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . У потерпілої було виявлено дві рани на потиличній ділянці голови, розташовані паралельно одна до одної, які носять характер забійних. Рани розташовані в одній ділянці, однотипні, однохарактерні, можливо, утворені від дії одного предмета чи предметів, які за розмірами та рівнем розташування мали б співпадати зі зростом потерпілої та могли б спричинити забиття. Проте ідентифікувати предмет, яким було завдано тілесних ушкоджень, та остаточно стверджувати, що ним був автомобіль марки “MAN” TGL -12/180 неможливо, оскільки даний транспортний засіб не було надано експертам для огляду. Також не було спеціальних можливостей, щоб точно встановити розташування тіла після зіткнення. На основі пояснень слідчого та дослідження таких характеристик як зріст потерпілої, відсутність ушкоджень на інших частинах тіла, розташування ран саме на потилиці дало змогу припустити, що вони утворилися внаслідок зіткнення вантажного транспортного засобу з пішоходом. У випадку зіткнення пішохода з легковим автомобілем, первинний контакт прийшовся б на бампер або передню частину автомобіля, внаслідок чого тілесні ушкодження було б виявлено на кінцівках. В даному випадку на кінцівках ушкодження відсутні, що дає підстави вважати, що зіткнення відбулося з вантажним автомобілем. Розташування ушкоджень на потилиці свідчить про те, що первинний контакт стався на висоті. Тому висота автомобіля повинна відповідати розташуванню голови пішохода в стоячому положенні. На підставі цього комісія експертів дійшла висновку, що не виключається можливість зіткнення саме автомобіля “MAN” TGL -12/180 з пішоходом. Суперечливим є те, що рани на потилиці мали подовгувату форму, а контактуючий предмет, яким вважають кронштейн дзеркала заднього виду, має округлу конструкцію, тому при співставленні з цим предметом подібних характеристик не встановлено. В комісії не було можливості детально вивчити метричні характеристики даного кронштейну. Проте якби експертам було надано даний автомобіль для дослідження, висновки були б беззаперечними та не ґрунтувалися на припущеннях. Наявність саден та синців на обличчі пояснюється тим, що вони могли утворитися від падіння тіла обличчям на площину внаслідок первинного контакту травмуючого предмета з потилицею. Згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла рухалася з парасолькою, проте характер тілесних ушкоджень та можливість їх утворення внаслідок контакту з цим предметом виключається. Під час дослідження транспортного засобу на захисній планці паливного баку було виявлено нашарування речовини темного кольору у вигляді бризгів, яку ідентифікували як краплину крові потерпілої. Проте виявити місце, куди могла б потрапити кров внаслідок розбризкування, виходить за межі компетенції судового експерта. Можна стверджувати, що кровотеча була значною, оскільки постачання крові в голові людини є достатнім, тому вона з'являється відразу після утворення рани. Думка про потрапляння однієї краплі крові після такої кровотечі ставиться під сумнів. З медичної точки зору визначити, чи дані тілесні ушкодження характерні для дорожньо-транспортної пригоди, однозначно неможливо, оскільки немає тих специфічних ознак, які б беззаперечно підтверджували факт зіткнення пішохода з автомобілем, могла б мати місце інша подія. Експерт повідомив, що висновок є погоджувальним, а не остаточним, ґрунтується на припущеннях з причини ненадання транспортного засобу для огляду, що виключило можливість дати точні відповіді на всі поставлені запитання.
ОСОБА_49 , головний судовий експерт Вінницького відділення КНДІСЕ, у судовому засіданні пояснив, що висновок підтримує повністю. Під час проведення експертизи частково було встановлено механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Згідно наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження було встановлено, що автомобіль, який міг би брати участь у дорожньо-транспортній пригоді, має кабіну вагонної компоновки, тобто має пряму передню панель кабіни, з обох боків розташовані кронштейни, які виступають за габарити кабіни, та кронштейни з дзеркалами заднього виду. На тілі потерпілої слідів контакту з транспортним засобом не виявлено, однак наявна травма в районі потиличної частини голови. Враховуючи розташування тілесних ушкоджень на потилиці і висоту транспортного засобу, експерти припустили, що травмуючим предметом міг бути кронштейн дзеркала заднього виду. З огляду на це експерти дійшли висновку про можливість контактування потилиці потерпілої з автомобілем вантажного типу, в якого висота розташування дзеркала заднього виду розташована на рівні голови потерпілої. З метою з'ясування питань щодо встановлення висоти розташування кронштейну, його геометричних розмірів, було заявлено клопотання про надання транспортного засобу для огляду, проте виявилося, що автомобіль реалізований, тому провести огляд транспортного засобу не представилося можливим. За загальними характеристиками автомобіль “MAN” TGL -12/180 призначений для перевозки продуктів. Кронштейни конструктивно прилаштовані таким чином, що вони фіксуються на двох вісях і мають можливість складатися при контакті з перешкодою. Фактично вони витримують силу вітру, а при контакті з перешкодою передбачено їх закриття. Без дослідження даного автомобіля силу закриття дзеркала визначити неможливо. Враховуючи те, що кронштейн є конструктивно рухомим, то можливість спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ставиться під сумнів. Проте не виключена можливість внесення конструктивних змін та заміни певних деталей, внаслідок чого кронштейн міг би бути нерухомим. Також при експлуатації автомобіля протягом певного часу кронштейн міг би частково втратити функцію закривання. Разом з цим, сама конструкція автомобіля не передбачає можливості завдання тілесних ушкоджень такої тяжкості. На запитання щодо можливості потрапляння крові на планку захисту паливного баку автомобіля експерт зазначив, що встановити обставини попадання важко, оскільки кронштейн дзеркала заднього виду розташований в районі передньої частини дверей водія. База автомобіля досягає 3,5 метрів, паливний бак знаходиться між передньою і задньою віссю, тобто відстань від дзеркала заднього виду до паливного бака становить приблизно 2 метра. Якщо автомобіль рухався швидкістю 30-40 км/год, то за 1 секунду він долає відстань 8-11 метрів, з чого слідує, що за 8 м/с з моменту удару до моменту можливого попадання крові на паливний бак проходить приблизно 0,2 секунди. Аналізуючи це не можна зрозуміти, як за 0,2 секунди кров може вийти з рани і потрапити на бак. Можливо, вона вже текла, коли людина падала. Висота розташування голови досягає до 2 метрів, з чого випливає, що кров потрапила на бак, коли людина ще не впала на проїзну частину дороги, тобто контакт стався, коли людина ще падала, кров почала текти, впала на бак, після чого впала вже людина. Якщо тіло знаходилося в вертикальному чи близькому до нього положенні, то воно мало падати по напрямку вектора швидкості руху об'єкта, який контактував з цим тілом, по ходу руху автомобіля, паралельно повздовжньої вісі проїзної частини дороги, але в напрямку руху автомобіля. Всупереч цьому в протоколі огляду зазначено, що тіло було розташовано перпендикулярно до проїзної частини дороги, тобто ногами до правого тротуару. Якщо тіло не переміщали до моменту фіксації, то воно мало би бути розташовано паралельно, а не впоперек.
Крім доведеного вина обвинуваченого ОСОБА_8 стверджується такими матеріалами кримінального провадження:
1.Протоколом огляду місця події від 28.08.2014 року яким зафіксовано огляд куртки, жіночих штанів джинсів та жіночої кофти з плямами бурого кольору (а.с.81 т.2).
2.Висновком судово-медичної експертизи № 407 від 29.08.2014 року згідно якого кров із трупа ОСОБА_10 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. В плямах на обох змивах (об'єкт № 1: рідина вилучена з правої бічної сторони автомобіля «МАН» та об'єкт №2: речовина бурого кольору вилучена із правої бічної рейки захисту баку пального) знайдено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген А. Таким чином дана кров може походити від людини з групою крові А з ізогемаглютинином анти-В і походження її від трупа ОСОБА_16 не виключається. В плямах на бічному дзеркалі з металевим каркасом наявності крові не встановлено. (а.с.78. а.с.134 т.2).
3.Протоколом огляду речового доказу від 28.08.2014 згідно якого слідчим оглянуто праве зовнішнє бічне дзеркало разом з металевим каркасом з наявними плямами бурого кольору (а.с.79, 140 т.2).
4.Постановою про визнання речових доказів та приєднання їх до кримінального провадження від 28.09.2014 року.
5.Висновком судової криміналістичної експертизи речових доказів № 122 від 01.09.2014 року, згідно якого на фрагменті шкіри, що вилучена з потиличної ділянки голови трупа ОСОБА_16 , виявлено рану щілиноподібної форми, яка має ознаки забитої та могла утворитися від дії тупого твердого предмета. По приведенні кольорової хімічної реакції на залізо краях та стінках рани з'явилося блакитнувато-зелене забарвлення, що характерне для наявності заліза та його сполук. (а.с.87 т.2).
6.Згідно Висновку судово - медичної експертизи № 67 від 02.10.2014 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлено: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забитих ран потиличної ділянки голови,(2), крововиливів під оболонки та в речовину потиличних та лобних долів головного мозку, оболонки та речовину мозочка, довгастий мозок та четвертий шлуночок мозку, лінійного переломів кісток основи черепа (внутрішнього потиличного підвищення, внутрішнього потиличного гребня, пірамідки лівої скроневої кістки), а також синець на чолі посередині та садна спинки носа (3). Рани в потиличній ділянці голови виникли від дії тупого твердого предмету, до складу якого входить залізо та його сполуки (висновок експерта №122 судово-медичної експертизи фрагмента шкіри голови від 01.09-01.10.2014 року); синець на чолі посередині та садна спинки носа (3) виникли від дії тупого твердого предмету, можливо і в умовах дорожньо-транспортної події (27.08.2014 року) і мають ознаки прижиттєвого походження. Смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма, від якої настала смерть ОСОБА_10 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя під час їх заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Враховуючи наявність тілесних ушкоджень в потиличній ділянці голови трупа ОСОБА_10 слід вважати, що первинний контакт транспортного засобу з тілом людини ( з потиличною ділянкою голови ) відбувся в напрямку ззаду наперед (а.с.91 т.2).
7.Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.09.2014 року за участю свідка ОСОБА_11 , згідно якого свідок розповіла та показала на місці відомі їй обставини, а саме інтервал руху потерпілої до автомобіля та місцезнаходження трупа (а.с.94т.2).
8.Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 28.08.2014 року, яким зафіксоване місце ДТП (а.с.97 т.2)
9.Протоколом огляду місця події від 28.08.2014 року, яким оглянуто автомобіль марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 . На правому боковому дзеркалі виявлено потертості з нашаруванням. На бічній поверхні автомобіля виявлена речовина темного кольору, яка вилучена. На правій бічній поверхні металевої рейки захисту баку виявлено пляму рідини темного кольору, яку вилучено. У протоколі вказано, що огляд проводився за участю ОСОБА_8 , протокол підписаний обвинуваченим, зауважень від нього не поступало (а.с.103 т.2).
10.Протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 18.10.2014 року, згідно якого ОСОБА_8 встановив автомобіль та здійснив ним рух за умов, максимально наближених до ДТП. Встановлено, що при русі автомобіля з швидкістю 35 км/год пішохід з'явився у полі зору водія за 59,5 м, при цьому добре проглядався його силует.
11.Висновком експерта № 414а від 06.11.2014 згідно якого на момент експертного огляду автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено. що робоча гальмівна система та рульове керування знаходилися в працездатному стані, відсутні будь які несправності, які могли б вплинути на їхні параметри (а.с.180 т.2).
12.Висновком автотехнічної експертизи № 2047/14-21 від 04.03.2015, згідно якої водій автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 ПДР. В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити дане ДТП шляхом виконання технічних норм вимог п. 12.3 ПДР з моменту появи пішохода в полі зору водія. В заданій дорожній ситуації в діях водій автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди (а.с.185 т.2).
13.Протоколом огляду транспортного засобу від 05.11.2014 (а.с.189 т.2)
14.Протоколом огляду місця події ( огляд трупа в морзі) від 28.08.2014 (а.с.200 т.2) згідно якого слідчим було вилучено флакон корові трупа ОСОБА_16 , волосся з голови трупа ОСОБА_50 .
15.Висновком молекулярно-генетичної експертизи № 345 від 10.10.2014 згідно якого в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_16 , слідів крові у змивах з правої бічної поверхні кузова автомобіля (об'єкт №2), та правої бічної металевої рейки захисту паливного баку автомобіля (об'єкт №3). Генетичні ознаки слідів крові у змивах з автомбіля збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_10 (а.с.102 т.2)
16.Згідно висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 22-к від 21.06.2017 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлено відкриту черепно-мозкову травму (дві забиті рани потиличної ділянки голови, крововиливи під оболонки та в речовину потиличних та лобних долів головного мозку, оболонки та речовину мозочка, довгастого мозку та четвертий шлуночок мозку, лінійний перелом кісток основи черепа (на внутрішньому потиличному підвищенні луски потиличної кістка, на внутрішньому потиличному гребню, та на пірамідці лівої скроневої кістки), синець на обличчі в лобній ділянці та три садна на спинці носа, а також наявність слідів заліза та його сполук в ділянці рани на потилиці виявлених при судово-медичній експертизі фрагмента шкіри з раною та наявність збігу генетичних ознак слідів крові у змивах з автомобіля з генетичними ознаками зразка крові з трупа ОСОБА_10 виявлених при молекулярно-генетичній експертизі. Експертна група вважає, що мало місце зіткнення, можливо, даного автомобіля з пішоходом ОСОБА_50 . Первинний контакт прийшовся в область потиличної ділянки голови з наступним відкиданням тіла на дорожнє покриття. Дана травма у ОСОБА_16 характерна для травмування пішохода вантажним автомобілем, на що вказують високе розташування тілесних ушкоджень на тілі. Під час ДТП ОСОБА_16 знаходилася у вертикальному чи близькому до нього положенні. Рани на голові ОСОБА_10 супроводжувалися значною кровотечею, що обумовлена анатомічними особливостями кровопостачання волосяної поверхні голови , через неможливість судин спадатися (а.с. 82 т.3).
17.Постановами про визнання речових доказів та приєднання їх до кримінального провадження.
Усі вище перераховані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів, не суперечать один одному, і є допустимими доказами в контексті ст. 86 КПК України. Фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованих злочинів, передбачених ч.1 ст. 135 та ч.2 ст. 286 КК України, є доведеною. Усі докази у їх сукупності є достовірними, та достатньою мірою підтверджують винуватість обвинуваченого в кримінальному правопорушенні.
Клопотань про визнання певних доказів недопустимими чи не належними від учасників судового провадження не надходило.
Невизнання ОСОБА_8 себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочині суд розцінює, як один із способів захисту своїх інтересів та спробу уникнути відповідальності. Суд ставиться критично до показань обвинуваченого та не приймає до уваги його тверджень про непричетність до вчинення злочину, оскільки вони є нелогічними, не узгоджуються з висновками експертиз, проведеними оглядами та показами свідків, суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам.
Твердження ОСОБА_8 на обґрунтування своєї непричетності до вчинення злочину, спростовуються дослідженими судом висновками судових експертиз, протоколами оглядів, протоколами проведення слідчих експериментів, показаннями свідків та іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 була повністю доведена i його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 135 та ч.2 ст. 286 КК України.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, та ч. 2 ст. 286 КК України - тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не визнав свою вину у вчиненні вказаного злочину. Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Потерпілі клопотали про застосування до обвинуваченого суворої міри покарання у виді позбавлення волі
У висновку досудової доповіді від 15.05.2019 року, яка складена Вінницьким міським відділом з питань пробації стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , зазначено, що обвинувачений може виправитися без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. Для обвинуваченого ОСОБА_8 виконання покарання у громаді можливе.
Однак, відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення". У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд має призначити покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання з урахуванням справедливості відносно конкретної особи, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 завданої злочином моральної шкоди у розмірі 15 000 гривень, з ПАТ «Страхова група ТАС» завданої злочином моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень та з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 80 000 гривень. Потерпілий ОСОБА_5 є рідним братом загиблої у ДТП ОСОБА_10 .
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 завданої злочином моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, з ПАТ «Страхова група ТАС» завданої злочином моральної шкоди у розмірі 43848 грн та з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 356 152 грн. (а.с.34 т.1, а.с.17 т.4).
Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 завданої злочином моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, з ПАТ «Страхова група ТАС» завданої злочином моральної шкоди у розмірі 14616 грн, 14616 грн. понесеної матеріальної шкоди на поховання та спорудження надгробного пам'ятника та з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 385 384 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 10078 грн. (а.с.40 т.1). У судовому засіданні потерпіла уточнила свої позовні вимоги. Просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 завданої злочином моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, з ПАТ «Страхова група ТАС» завданої злочином моральної шкоди у розмірі 14616 грн, понесеної матеріальної шкоди на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 24694 грн та з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 385 384 грн. (а.с.121т.4).
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_8 будучи працівником Приватного підприємства «Буковина Трек», виконуючи свої трудові обов'язки, керуючи автомобілем марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності Іноземному підприємству «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та переданий ним у володіння ПП «Буковина Трек», 27 серпня 2014 року близько 21 год. 20 хв. по вул.. Нахімова, у м. Бар Вінницької області, вчинив наїзд на ОСОБА_10 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.
Автомобіль марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , є застрахованим згідно договору (полісу) № АІ/6588319 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних суден між Іноземним підприємством «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» (а.с.172 т.2).
Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV(статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4 питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ст. 27.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ст. 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Доводи АТ «Страхова Група «ТАС» про те, що потерпілі не виконали обов'язків, передбачених ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не зверталися до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування, що позбавило страхову компанію можливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, і що це є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування страховиком, - суд не бере до уваги з наступних підстав.
Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
За правилами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження АТ «Страхова Група «ТАС» залучена у якості співвідповідача по даній справі ухвалою суду 03.11.2015, за клопотанням потерпілих та цивільних позивачів, дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_8 сталася 27.08.2014, факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, а тому сам по собі факт неподання потерпілими до страхової компанії заяви з необхідними документами, на який посилається АТ «Страхова Група «ТАС» в обґрунтування своїх заперечень проти позову, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування страховиком. Крім того, суд вважає, що потерпілими не пропущено строку із зверненням про виплату страхового відшкодування.
Судом також враховується, що страховик не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, або до особи, в якої застраховано її цивільно - правову відповідальність, із вимогою про виплату матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову до суду.
Неподання заяви про страхове відшкодування не є підставою для відмови у виплаті відшкодування.
Окрім цього, внаслідок вчинення злочину ОСОБА_8 , потерпілим спричинено моральну шкоду.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, степеня вини особи, та завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
При визначенні розміру завданої моральної шкоди судом враховується конкретні обставини справи, характер та глибину моральних страждань потерпілих внаслідок смерті їх матері та рідної сестри ОСОБА_10 , зокрема постійні душевні болі та страждання, постійні прояви емоційних спалахів, виникнення дратівливості, збудливості, тощо.
За вказаних обставин, позов ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, а саме в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_8 у розмірі 15 000 грн та в частині стягнення з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 80 000 гривень. В частині стягнення з ПАТ «Страхова група ТАС» завданої злочином моральної шкоди у розмірі 5 000 позов задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не являється особою, яка має право на відшкодування.
Позов ОСОБА_6 підлягає до повного задоволення. А саме, з обвинуваченого ОСОБА_8 слід стягнути завдану злочином моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень, з ПАТ «Страхова група ТАС» слід стягнути моральну шкоду у розмірі 43848 грн (36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, на підставі ст. 27.2 Закону як неповнолітньому утриманцю померлої), та з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 356 152 грн.
Позов ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення. А саме, з обвинуваченого ОСОБА_8 слід стягнути завдану злочином моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень, з ПАТ «Страхова група ТАС» завдану моральну шкоду у розмірі 14616 грн (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку) та 14616 грн понесеної матеріальної шкоди на поховання та спорудження надгробного пам'ятника (що не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (ст. 27.4 Закону)), та з ПП «Буковина Трек» моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, у розмірі 385 384 грн.
Як вбачається з матеріалів справи злочин, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, вчинено обвинуваченим 27.08.2014 року. Відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин є злочином невеликої тяжкості.
Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєння нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.
Таким чином строк давності закінчився 27.08.2017, а передбачених ст. 49 КК України обставин, що перешкоджають застосуванню давності, в судовому засіданні не встановлено.
Дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.
Згідно ч.3 ст. 285 КПК України у разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Згідно ч.5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 не визнає вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, а відтак не дає згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, тому суд, керуючись ч.3 ст. 285 КПК України, проводить судове провадження в повному обсязі в загальному порядку.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Речовий доказ по кримінальному провадженню автомобіль марки «MAN» TGL-12.180 слід повернути власнику ПП «Буковина Трек», оскільки він не підпадає під ознаки спеціальної конфіскації так як вчинений злочин є не умисним.
По кримінальному провадженню проводилися судові експертизи. Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, за проведення вказаних експертиз та виготовлення висновків, відповідно до ст.ст. 118, 122, 126 КПК України підлягають до стягнення на користь держави з обвинуваченого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
У відповідності до ст. 49, ст. 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання за злочин, передбачений за ч. 1 ст. 135 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком суду законної сили.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_8 не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 15 000 грн завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ПП «Буковина Трек» на користь ОСОБА_5 80 000 гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Позов ОСОБА_6 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 100000 (сто тисяч) грн завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ПП «Буковина Трек» на користь ОСОБА_6 356 152 грн гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» на користь ОСОБА_6 43848 грн страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, як неповнолітньому утриманцю померлої.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 100 000 (сто тисяч) грн завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ПП «Буковина Трек» на користь ОСОБА_4 385 384 грн гривень моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» на користь ОСОБА_4 14616 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 14616 грн понесених матеріальних витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, а загалом 29232 грн.
Речовий доказ по кримінальному провадженню - праве бічне зовнішнє дзеркало автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , повернути власнику ПП «Буковина Трек» (а.с.80 т.2).
Речовий доказ по кримінальному провадженню - зовнішнє бічне ліве дзеркало з автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , повернути власнику ПП «Буковина Трек» (а.с.150 т.2).
Речовий доказ по кримінальному провадженню - змиви речовини бурого кольору з автомобіля марки «MAN» TGL-12.180», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час його огляду - знищити (а.с.150 т.2).
Речовий доказ по кримінальному провадженню - кросівки фірми «Адідас» повернути власнику ОСОБА_5 (а.с.194 т.2).
Речовий доказ по кримінальному провадженню, який зберігається на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області - автомобіль марки «MAN» TGL-12.180, державний номерний знак НОМЕР_1 , повернути власнику ПП «Буковина Трек» (а.с.199 т.2).
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 393 грн.12 коп. та 3326 грн. 40 коп. судових витрат, пов'язаних із залученням експертів Вінницького НДЕКЦ МВС України (а.с.212 т.2,.а.с.177 т.2), а загалом 3719,52 грн.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Барський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: