16 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/750/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - Гончар Н.Б.,
представників відповідача - Богачук С.В., Швидь О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
01.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" (надалі - ТОВ Агрофірма "Миргородська", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) в якому просило: визнати протиправними і скасувати податкові повідомленя-рішення від 24.09.2018 №0012991401 та №0012981401.
В обґрунтування позову позивач зазначає про неправомірність висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 288.2 статті 288 ПК України, частини першої та другої статті 120, 206 Земельного кодексу України, статей 377, 796 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про оренду землі" та статті 2 Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму - 1245465,25 грн, у тому числі: за 2017 рік - на суму 996372,20 грн, за І квартал 2018 року - на суму - 249093,05 грн. Так за доводами позивача, вказані висновки зроблені контролюючим органом у результаті неврахування фактичних обставин та неправильного застосування норм матеріального права. Позивач указує про відсутність у ТОВ Агрофірма "Миргородська" обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки відсутні укладені договори оренди землі, як за позивачем так і за попереднім власником нерухомого майна. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що позивач застосовує спрощену систему оподаткування, що виключає обов'язок сплати земельного податку. Також зазначено, що право власності чи користування позивача на земельні ділянки під нежитловими будівлями, що належать позивачу, не зареєстровано в установлено законом порядку. ТОВ Агрофірма "Миргородська" указує, що оскільки земельні ділянки під об'єктами нерухомості, що належать позивачу на праві власності на території с. Гаркушинці взагалі не сформовані, то відсутній об'єкт справляння земельного податку або орендної плати. Крім того, позивачем наголошено про відсутність нормативної грошової оцінки, як бази оподаткування земель на яких розташовані нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності, що виключає можливість розрахувати земельний податок або орендну плату.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/750/19, призначено підготовче судове засідання на 02.04.2019.
21.03.2019 до суду відповідачем подано відзив на позов в якому вказано, що плата за землю є складовою частиною податку на майно, належить до місцевих податків та складається із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Так проведеною перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено, що ТОВ Агрофірма "Миргородська" користується земельними ділянками на території с. Петрівці та с. Гаркушенці Миргородського району без сплати орендної плати. Зазначено, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у ТОВ Агрофірма "Миргородська" виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. За твердженням контролюючого органу, позивачем допущено порушення підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 288.2 статті 288 ПК України, частин першої та другої статті 120, 206 Земельного кодексу України, статей 377, 796 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про оренду землі" та статті 2 Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму - 1245465,25 грн, у тому числі: за 2017 рік - на суму 996372,20 грн, за І квартал 2018 року - на суму - 249093,05 грн /т. 1 а.с. 173-175/.
01.04.2019 до суду позивачем надано відповідь на відзив де вказано, що зазначена у відзиві на позов правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.03.2017 у справі № 922/207/15 щодо застосування статей 1212-1214 ЦК України не може бути врахована під час розгляду цього спору, оскільки оскаржувані рішення відповідача обґрунтовані порушенням позивачем статті 288 ПК України, статей 120, 206 Земельного кодексу України, статей 377, 796 ЦК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" /т. 1 а.с. 182-184/.
У підготовчому засіданні 02.04.2019 оголошено перерву до 18.04.2019.
10.04.2019 ГУ ДФС у Полтавській області надано заперечення на відзив на позовну заяву в яких зазначено, що за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено, що ТОВ Агрофірма "Миргородська" користується земельними ділянками на території с. Петрівці та с. Гаркушенці Миргородського району без сплати орендної плати /т. 1 а.с. 220-221/.
18.04.2019 до суду ГУ ДФС у Полтавській області надано письмові пояснення в яких вказано, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42087101000030 від 15.11.2018 за фактом вчинення службовими особами ТОВ Агрофірма "Миргородська" кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України /т. 1 а.с. 229/.
У підготовчому засіданні 18.04.2019 оголошено перерву до 02.05.2019.
25.04.2019 позивачем надано до суду письмові пояснення на позов в яких указано, що ПК України визначає два способи сплати податку за землю, а саме: орендну плату та земельний податок. При цьому, пунктом 288.1 статті 288 ПК України як єдину підставу для нарахування орендної плати за землю законодавець зазначає договір оренди земельної ділянки, а пунктом 288.2 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плат за землю є орендар земельної ділянки. Водночас ТОВ Агрофірма "Миргородська" не є орендарем земельних ділянок, а використовує вказані земельні ділянки у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна, ТОВ Агрофірма "Миргородська" мала б обов'язок сплачувати виключно плату за землю у вигляді земельного податку, який враховуючи статус ТОВ Агрофірма "Миргородська", як суб'єкта господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, замінено на сплату єдиного податку /т. 2 а.с. 1-5/.
У підготовчому засіданні 02.05.2019 оголошено перерву до 14.05.2019.
13.05.2019 до суду ТОВ Агрофірма "Миргородська" надано письмові пояснення в яких вказано, що враховуючи те, що данні щодо категорії та цільового призначення землі є безумовно необхідними для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та те, що нормативно-грошова оцінка кожної земельної ділянки проводиться окремо, вказані витяги щодо несформованої земельної ділянки стосовно якої не має даних про цільове призначення та категорію землі в НКС України, не можуть бути підставою для визначення податкового зобов'язання /т. 2 а.с. 56-59/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2019.
У судовому засіданні 16.05.2019 представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 16.05.2019 представники відповідача проти задоволення позову заперечували.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 24.07.2018 по 04.09.2018 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агрофірма "Миргородська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 по 31.03.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 31.03.2018.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.09.2018 № 1189/16-31-14-01-10/03770359, яким встановлено порушення позивачем, зокрема підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, частин першої та другої статті 120, 206 Земельного кодексу України, статей 377, 796 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про оренду землі" та статті 2 Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму - 1245465,25 грн, у тому числі: за 2017 рік - на суму 996372,20 грн, за І квартал 2018 року - на суму - 249093,05 грн /т. 1 а.с. 21-67/.
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 24.09.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
-№ 0012981401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб: за податковими зобов'язаннями у розмірі 798486,51 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 199621,63 грн /т. 1 а.с. 68/;
-№ 0012991401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб: за податковими зобов'язаннями у розмірі 446978,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 111744,69 грн /т. 1 а.с. 69/.
Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності /підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ПК України/.
Згідно зі статтею 269 ПК України платниками податку є, зокрема власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Положеннями частин першої та другої статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.
З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом зроблено спірне донарахування у зв'язку з тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ Агрофірма "Миргородська" оформлено право власності на окремі об'єкти нерухомості.
Так позивачем станом на початок 2017 року оформлено право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на чотирьох земельних ділянках загальною площею 37,1482 га, зокрема по Петрівській сільській раді - 22,0584 га та по Гаркушенській сільській раді - 15,0898 га.
Також контролюючим органом зазначено, що ТОВ Агрофірма "Миргородська" на території Петрівцівської сільської ради оформлено право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках, а саме:
- за адресою: АДРЕСА_1 вул. Яблунева, 196-А; площа земельної ділянки - 21,1753 га; дата запису про право власності: 21.04.2017; номер запису про право власності: 20133803;
- за адресою: Полтавська область АДРЕСА_1 Заріччя АДРЕСА_2 36; площа земельної ділянки - 0,8831; дата запису про право власності: 07.10.2016; номер запису про право власності: 16933128.
Крім того, відповідачем указано, що ТОВ Агрофірма "Миргородська" на території Гаркушенської сільської ради оформлено право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках, а саме:
- за адресою: АДРЕСА_1 ; площа земельної ділянки - 3,4915 га; дата запису про право власності:10.10.2016; номер запису про право власності: 16934566 та 16934497;
- за адресою: Полтавська область АДРЕСА_3 . Рибальська, 65; площа земельної ділянки - 11,5983 га; дата запису про право власності: 10.10.2016; номер запису про право власності: 16934823 та 16934242 /т. 1 а.с. 55/.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Положеннями статей 125 та 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем саме вимог пункту 288.2 статті 288 ПК України.
Положеннями пункту 288.1 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Згідно з пунктом 288.3 статті 288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Водночас суд зазначає про відсутність об'єкту оподаткування, передбаченого пунктом 288.3 статті 288 ПК України, оскільки позивачем не було укладено договори оренди на вище зазначені земельні ділянки.
Також контролюючим органом не зазначено в акті перевірки про наявність укладених договорів оренди щодо земельних ділянок, як позивачем, так і попереднім власником- КСП імені Іваненка.
Крім того, відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Положеннями статті 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV (надалі - Закон №1378-IV) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до статті 13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Приписами статті 20 Закону №1378-IV обумовлено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Суд зазначає, що на виконання ухвали суду від 11.04.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано до суду витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки щодо двох земельних ділянок, які розташовані в с. Петрівці, а саме: щодо земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 01:001 НОМЕР_2 , площею 21,1752 га, нормативна грошова оцінка станом на 10.04.2019 з урахуванням коефіцієнта 1,8973 становить - 14320610,95 грн /т. 1 а.с. 227/; щодо земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 01:001:0899, площею 0,8831 га, нормативна грошова оцінка станом на 10.04.2019 з урахуванням коефіцієнта 1,8973 становить - 668901,13 грн /т. 1 а.с. 226/.
Так відповідно до вказаних витягів нормативна грошова оцінка двох земельних ділянок, які розташовані в с. Петрівці складає - 14989512,08 грн.
Водночас контролюючим органом в акті перевірки визначено вартість вказаних двох земельних ділянок - 21292973,52 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною третьою статті 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера /частина четверта статті 79-1 Земельного кодексу України/.
Відповідно до частини дев'ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі /частина десята статті 79-1 Земельного кодексу України/.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Суд зазначає, що з вищенаведених норм права вбачається, що для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї. Ця інформація обов'язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.
Водночас земельні ділянки, розташовані в с. Гаркушінці не є сформованими у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.
Таким чином, контролюючим органом не надано до суду належних та допустимих доказів розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Суд не приймає до уваги надані до суду відповідачем докази щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок на території Петрівцівської та Гаркушенської сільських рад, оскільки вказані докази отримані в ході досудового розслідування кримінального провадження. Крім того, акт перевірки не містить інформації щодо використання вказаних доказів для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок контролюючим органом під час перевірки.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 269.2 статті 269 ПК України особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Положеннями пункту 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Суд зазначає, що наданими до суду позивачем довідками Миргородської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області підтверджується те, що позивач у 2015, 2016, 2017, 2018 роках був платником єдиного податку ІV групи /т. 1 а.с. 70-73/.
Так задекларувавши та сплативши єдиний податок, платники податку звільняються від обов'язку щодо сплати земельного податку за користування земельними ділянками, які використовуються ними саме для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Полтавській області від 24.09.2018 №0012991401 та №0012981401.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" (вул. Яблунева, 120, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ідентифікаційний код 36805165) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.09.2018 № 0012991401, № 0012981401.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" (вул. Яблунева, 120, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37673, ідентифікаційний код 36805165) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) судові витрати понесені позивачем у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 19210,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 17.05.2019.
Суддя С.О. Удовіченко