Справа №216/6659/18
Провадження№1-кп/216/489/19
06 травня 2019 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 (у режимі
відеоконференції)
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018040630000150 від 18.10.2018 року, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Ізюм Харківської області, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , місце дислокації - АДРЕСА_3 , на посаді старшого механіка-водія 3 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст.ст.11-12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, умов укладеного контракту, о 08.00 год., 22.08.2018 року, не з'явився вчасно на службу до Військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин, командуванню про своє неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, та незаконно перебував поза її межами без поважних причин, де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для з'явлення на військову службу, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Доки, 20.11.2018 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до Військової частини НОМЕР_1 , заявивши про себе.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України, за ознаками: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем військової служби за контрактом.
Під час судового розгляду, 09.03.2019 року, між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності його адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, за умови якої обвинуваченому 22.11.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та він беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, з'явлення із зізнанням, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу обвинуваченого, який уперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, тобто наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони узгодили, що у даному випадку необхідно призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.4 ст.407 КК України, із застосуванням положень ст.75 КК України, зі звільненням від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
Обвинувачений розуміє, що наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному та касаційному порядку підозрюваному роз'яснені та зрозумілі.
Так, у відповідності до приписів частини 2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів (п.1 ч.4 ст.469 КПК України). Угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч.5 ст.469 КПК України).
Під час підготовчого засідання обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що дійсно скоїв даний злочин. З прокурором уклав угоду про визнання винуватості, яку він підтримує та просить затвердити. Йому зрозуміло, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення: мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені КПК України йому зрозумілі, так само як і характер обвинувачення та вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив суд затвердити угоду.
Прокурор ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо, просили суд затвердити угоду про визнання винуватості з покаранням, яке визначено під час її укладання
Перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що угода підлягає затвердженню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що угода укладена добровільно, без будь-якого примусу чи погроз; її умови не суперечать вимогам Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України; правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена правильно; матеріали кримінального провадження доводять фактичні обставини визнання винуватості обвинуваченого; обвинувачений підозрюється у вчинені тяжкого злочину; раніше не судимий, негативно характеризується за місцем проходження служби (том 1 а. пров.51).
Жодної з підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який уперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, негативно характеризується за місцем проходження служби (том 1 а.пров.51), обставинами, які пом'якшують покарання є з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вважає сукупність пом'якшувальних обставин, такими, що знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, і вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання, у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч.4 ст.407 КК України, із застосуванням ст.75 КК України.
Вимог щодо відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст.374, 394, 474-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09.03.2019 року між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності його захисника, адвоката ОСОБА_5 , за ч.4 ст.407 КК України.
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Згідно п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати засудженого:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В рамках зазначеного кримінального провадження захід забезпечення не обирався.
Вирок суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через районний протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1