01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Щавінський В.Р.
15 травня 2019 року Справа № 320/5733/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Носової П.І.,
представника відповідача Куліди А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі
за позовом товариства з додатковою відповідальністю
«Запорізький хлібозавод № 5»
до Головного управління Державної фіскальної служби
у Київській області
про визнання протиправним та скасування
податкового повідомлення-рішення,
Історія справи.
Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2018 р. № 0021891406.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було відображено в КОРО готівкових коштів за 31.05.2017 р. та за 27.06.2017 р., а отже не здійснено їх оприбуткування.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що готівкові кошти за 31.05.2017 р. та за 27.06.2017 р. були своєчасно оприбутковані товариством із застосуванням реєстратора розрахункових операцій на підставі відповідних Z-звітів, фіскальні розрахункові чеки підклеєні в КОРО, а на їх підставі зроблено записи в КОРО про отримані суми.
При цьому, апелянт звертає увагу на те, що податковий орган зробив висновок про несвоєчасне оприбуткування готівки, не ідентифікувавши записи за номерами Z-звітів та сумою, а також надавши суду першої інстанції незавірені копії документів, які не відповідають вимогам належності і допустимості доказів і були враховані судом першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства.
З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на тому, що позивачем порушено порядок оприбуткування готівки в касі, а саме не вчинено відповідні записи на підставі фіскальних чеків, а також посилаючись на копії документів, які подавалися податковим органом до суду першої інстанції та на висновки Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 р. по справі № 826/15290/15 щодо порядку оприбуткування готівки в касі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» (далі - ТДВ «Запорізький хлібозавод № 5») зареєстрована як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області).
ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Запорізький хлібозавод №5» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.
За результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт від 18.06.2018 р. № 495/10-36-14-02-13/05465672, в якому встановлено порушення ТДВ «Запорізький хлібозавод №5» п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме: не оприбуткування позивачем готівкових коштів на загальну суму 116567,63 грн. (готівкових розрахунків за 31.05.2017 р. на суму 14869,36 грн. згідно з фіскальним звітним чеком № 2427, та за 27.06.2017 р. на суму 101698,27 грн. згідно з фіскальним звітним чеком № 2454).
На підставі зазначеного акта перевірки, відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 р. № 0021891406, яким згідно з абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» позивачу визначено штраф у розмірі 582838,15 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку до ДФС України.
21.09.2018 р. за результатами розгляду зазначеної скарги ДФС України прийняла рішення № 30835/6/99-99-11-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 р. № 0021891406 залишено без змін, а скаргу ТДВ «Запорізький хлібозавод №5» - без задоволення.
Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 637), Указом Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95), Порядком ведення книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. № 547 (далі - Порядок № 547).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п.п. 3, 5, 9, 10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР закріплено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Пунктом 1.2 Положення № 637 передбачено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що мітить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Згідно з абз. 2 п. 2.2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до п. 2.6 гл. 2 Положення № 637 вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно з п. 6 Порядку № 547 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що 31.05.2017 р. позивачем із застосуванням РРО було проведено готівкові розрахунки на суму 14869,36 грн., а 27.06.2017 р. - на суму 101698,27 грн.
Вказані кошти оприбутковані шляхом відображення відповідних повних сум у фіскальних звітних чеках РРО №№ 2427, 2454, які вклеєні до КОРО з внесенням відповідних записів /Т.1 а.с.25-30/.
Крім того, зазначені суми також занесені товариством до касової книги та відображені у відповідних прибуткових і видаткових касових ордерах /Т.1 а.с. 19-24, 30-36/ та проінкасовані для зарахування на розрахунковий рахунок позивача (супровідні відомості від 31.05.2017 р. № 133 та від 27.06.2017 р. № 140).
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач виконав покладений на нього обов'язок щодо оприбуткування готівки в касі, відповідно до вимог Положення № 637 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на копії не завірених належним чином документів, наданих ним до суду першої інстанції /Т.1 а.с.83, 84/, оскільки вони не відповідають вимогам КАС України щодо допустимості доказів, а решта доводів відповідача та висновки акта перевірки спростовуються вищезазначеними матеріалами цієї справи.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 р. по справі № 826/15290/15 колегія суддів приймає до уваги, враховує та зазначає, що висновки Верховного Суду у вказаній справі за даних обставин та виниклих правовідносин підтверджують, а не спростовують, правомірність дій позивача.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено факту вчинення ТДВ «Запорізький хлібозавод №5» правопорушень, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.
Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Разом з тим, повно та всебічно перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів відхиляє його посилання на відсутність правових підстав для притягнення його до відповідальності, зокрема на підставі Указу № 436/95 з огляду на наступне.
Так, між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.
Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.
12.06.1995 р. Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.
Метою прийняття Указу № 436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги.
06.07.1995 р. органом законодавчої влади прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій.
За змістом розділу V Закону № 265/95-ВР, так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень неоприбутковання у касах готівки та не встановлена відповідальність за таке діяння.
З прийняттям Конституції України 1996 року Указ №436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом №436/95.
Отже, застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу другого статті 1 Указу №436/95 є правомірним.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №826/8121/16 .
Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини даної справи, неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування
Таким чином, апеляційна скарга товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 03.10.2018 р. № 6883 за подання позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8742,57 грн. /Т.1 а.с.3/, відповідно до платіжного доручення від 28.02.2019 р. № 1260 за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі: 13113,86 грн.
При цьому, сплата судового збору у вказаних розмірах відповідає ставкам, встановленим Законом України «Про судовий збір» у відповідній редакції.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в загальному розмірі: 8742,57 грн. + 13113,86 грн. = 21856,43 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року - скасувати.
Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 р. № 0021891406.
Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» (код ЄДРПОУ 05465672) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судові витрати в розмірі 21856,43 (двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість гривень та сорок три копійки) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 травня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: