Справа № 703/1301/19 Суддя першої інстанції: Прилуцький В.О.
15 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора 3 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Єлішаєва Дмитра Анатолійовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Єлішаєва Дмитра Анатолійовича про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до інспектора 3 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Єлішаєва Дмитра Анатолійовича (далі - Відповідач, Інспектор поліції) про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1008828 від 23.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2019 року позов задоволено частково - скасовано постанову серії ЕАВ №1008828 від 23.03.2019 року, винесену Інспектором поліції, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладення на нього 425,00 грн. штрафу, а також закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що у межах встановленого судом строку Інспектором поліції як суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, наслідком чого є скасування останньої із закриттям справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що підстави для визнання протиправними дій Інспектора поліції відсутні з огляду на наявність в останнього повноважень приймати постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції всупереч приписів ч. 5 ст. 162 КАС України було надано обмежений строк для подачі відзиву на позов, що позбавило права Інспектора поліції висловити свої заперечення на надати докази на їх підтвердження. Зазначає, що зі змісту пояснень Позивача, наданих під час зупинки транспортного засобу, вбачається, що останнім не заперечується факт руху автомобіля у темну пору року без увімкненого ближнього світла фар. Крім того, підкреслює, що момент вчинення правопорушення зафіксовано на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора патрульного автомобіля, що не було враховано судом першої інстанції з огляду на незабезпечення отримання останнім відзиву на позов.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2019 року.
У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги Інспектора поліції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Інспектором поліції 23.03.2019 року було складено постанову серії ЕАВ №1008828 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 5; далі - оскаржувана постанова), якою до Позивача за порушення пп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху України застосовано передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
При цьому підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 23.03.2019 року о 20:59 автомобіль «Peugeot Partner», днз. « НОМЕР_1 », яким керував Позивач, рухався у темну пору доби рухався без ближнього світла фар, чим порушив пп. «а» п. 19.1 ПДР України.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 9, 122, 247, 251, 222, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який наділений повноваженнями складати постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення, не було доведено належними і допустимими доказами факт порушення Позивачем Правил дорожнього руху, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 19.1 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Як було зазначено вище, скасовуючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було доведено її правомірності жодними доказами.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також надано Відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяві до 11.04.2019 року. Копію даної ухвали направлено на електронну адресу Інспектора поліції 03.04.2019 року (а.с. 11). При цьому, Відповідачем на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 11.04.2019 року направлено відзив на позов разом з примірником DVD-диску (а.с. 16-22).
Судовою колегією відхиляються посилання Апелянта на порушення судом першої інстанції приписів ч. 5 ст. 162 КАС України щодо обмеження строку для подачі відзиву на позов, оскільки в силу ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, у межах даної категорії справ судом надається такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, як це передбачено ч. 5 ст. 162 КАС України.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже, оскільки судом першої інстанції було встановлено строк для подачі відзиву на позов до 11.04.2019 року без застереження про включення або невключення вказаної дати до даного строку, судова колегія приходить до висновку про те, що відзив на позов направлено Відповідачем у межах встановленого судом строку, що, у свою чергу, свідчить про, по-перше, своєчасне виконання Інспектором поліції вимог ухвали суду, по-друге, можливість врахування судом апеляційної інстанції доданих до даного відзиву доказів в силу положень ч. ч. 2-4 ст. 308 КАС України.
Як вбачається зі змісту відеозапису (00:00:08 запису), що міститься на наявному у матеріалах справи та наданому Відповідачем до відзиву на позов, а також до апеляційної скарги диску, в останньому зафіксовано, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , рухався без увімкнених фар ближнього світла, чим, як вірно зазначено в оскаржуваній постанові, порушено пп. «а» п. 19.1 ПДР України. При цьому, судовою колегією враховується, що, як вірно зазначив Апелянт, факт керування автомобілем без увімкненого ближнього світла фар не заперечував і сам Позивач після зупинки його транспортного засобу.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що згідно п. 19.5 ПДР України протитуманні фари можна використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар, а в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг - лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.
Викладене свідчить про обґрунтованість твердження Інспектора поліції про те, що увімкнення протитуманних фар у темну пору доби не звільняє водія від обов'язку увімкнути фари ближнього світла.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про наявність в Інспектора поліції повноважень накладати адміністративні стягнення та, відповідно, необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними таких дій Відповідача.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.
Як було вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Peugeot Partner», днз. « НОМЕР_1 », яким керував Позивач, рухався у темну пору доби рухався без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив пп. «а» п. 19.1 ПДР України, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові, що не було враховано судом першої інстанції з огляду на недослідження доданого до відзиву на позов диску.
Твердження Позивача про те, що йому не було роз'яснено його права всупереч вимог ст. 268 КпАП України судовою колегією оцінюється критично, оскільки спростовується наявним у матеріалах справи відеозаписом (01:20). Крім того, матеріали справи не свідчать, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення заявлялися клопотання чи зауваження.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, що було безпідставно залишено поза увагою суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду - скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу інспектора 3 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Єлішаєва Дмитра Анатолійовича - задовольнити повністю.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - відмовити.
В іншій частині рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено « 15» травня 2019 року.